Уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба на своїй сторінці у Facebook написав пост про сурогатне материнство: він вважає, що це рабство і торгівля дітьми.
Оцінити таку заяву дитячого омбудсмена і пояснити, як в Україні наразі врегульоване сурогатне материнство, ми попросили директора Центру медичного та репродуктивного права Сергія Антонова.
Сергій Антонов: Це дуже непрофесійний пост. Це дуже складні приватні правовідносини, і Україна в цьому відношенні орієнтується скоріш на США, тому що батьківщина сурогатного материнства саме там. Взагалі, договір, який було приведено як зразок експлуатації жінок та все інше неподобство, про який сказано в пості, це зразок адаптованого договору Каліфорнійських агенцій, які використовуються також і в Україні.
Взагалі такі договори повинні враховувати і забезпечувати баланс інтересів. В нас є дві сторони – це потенційні батьки і сурогатна мати. Тому, підписуючи цей договір, вони беруть на себе певні зобов’язання. Зокрема, там є питання, які забезпечують майбутнє здоров’я та життя дитини. Тому що, якщо сурогатна мати виношує ембріон, який був створений з генетичного матеріалу батьків і іноді це останній матеріал, то відповідальність сурогатної матері чітко прописана. Це обов’язок не палити, не вживати алкогольні напої, не займатися діяльністю, яка може зашкодити дитині. І це про добровільні відносини.
Я вважаю, що ця заява — це самопіар та чергова провокація, адже ми знаємо, що ці питання у суспільстві дуже резонансно сприймаються. Зараз такий складний час, кожен обирає – де йому працювати, і якщо жінка працює за кордоном, то за логікою у дописі – це також експлуатація, адже там маленькі зарплати, складні умови праці.
До Уповноваженого зверталися, коли народилися діти і не могли побачити своїх батьків, але він нічого не робив. Тільки цей резонанс з дітьми у готелі, коли це підхопили іноземні ЗМІ, призвів до того, що Уповноважена з прав людини і Уповноважений у справах дитини почали займатися цією проблемою. А до цього вони не знали, що в нас є десятки сурогатних матерів вагітні, і вони будуть народжувати? Тобто зверталися і організації, і юристи, і батьки – всі просили про допомогу, але її не було.
Проте коли в нас дівчинка з песиком звернулася, то президент навіть свій літак відправляв. Дуже незрозуміла ситуація.
Взагалі в нас за законодавством ці діти не є громадянами України — ні за походженням, ні за генетичним зв’язком. Вони жодного відношення до сурогатної матері не мають. У чому послуга? Жінка бере на себе зобов’язання виносити та народити дитину, вона не повинна втручатися у приватне життя цих батьків, шукати зустрічей з дитиною. Крім того, варто звернути увагу, що ці діти є біологічними дітьми своїх батьків. Яка їх подальша доля, вирішують їхні батьки. Вони проживають в інших країнах, а за кордоном вплив та нагляд держави за сімейними відносинами і правами дитини більш сформований, ніж в Україні. Ми говоримо про те, що там діти проживають в кращих умовах, ці діти бажані, і з ними не можуть там нічого поганого зробити. Є соціологія, яка говорить про те, що ставлення до таких дітей навіть краще, ніж до дітей у звичайних сім’ях, тому що це вистраждане дитя.
Взагалі процедура дуже проста. Після народження дитини оформлюється свідоцтво у РАЦСі. Сурогатна мати надає заяву, що вона не заперечує, щоб батьками записали саме цих батьків. Але такий анахронізм, адже фактично, за законодавством, волевиявлення сурогатної матері ні на що не впливає. Проте в нас дається до місяця для того, щоб зареєструвати дитину та отримати свідоцтво. Як правило, батьки отримують свідоцтво, поки сурогатна мати ще знаходиться пологовому.
Крім того, після народження, сурогатна мати не бачить і навіть не бере на руки цю дитину. Тобто вона народила, батьки присутні на пологах і вони одразу отримують цю дитину на руки і знаходяться з нею. Немає ніякого ритуалу передання, підписання, продажу тощо. Це їх дитина, і вони її забирають. Все.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.