Влад Бундаш: Коли я ближче знайомився з проєктом «Монтувальниця сонячних електростанцій», побачив дуже яскраві фото, як жінки встановлюють сонячні батареї, електростанції в різних регіонах на різні українські будівлі. Перше, що мені спало на думку: «Ох, зараз почнеться. Будуть сказати, що це не жіноча робота».
Чи ваша програма ставила за мету повністю зруйнувати стереотипи? Як зародилася ідея самого проєкту?
Поліна Колодяжна: Ідея зародилася в 2023 році, коли ми у Greenpeace побачили величезний брак кадрів у сфері відновлюваних джерел енергії. Історично ця професія і загалом сфера енергетики вважалася чоловічою. Відповідно, з одного боку, у 2023 році з Європи почала надходити величезна кількість допомоги для нашої енергетики через блекаути та обстріли, а громади вже зрозуміли переваги відновлювальних джерел енергії, з іншого боку, у компаніях був величезний брак кадрів, оскільки чоловіки пішли захищати країну, а жінок у цій сфері майже не було.
Тоді ми задумалися, як можна це змінити, і вирішили зробити пілотний проєкт, подивитися, чи загалом жінкам цікава ця сфера — і ми побачили величезну кількість заявок від жінок, які хотіли розвиватися далі у сфері відновлюваних джерел енергії.
Уже в 24-му році разом із нашими партнерами з People in Need ми започаткували навчальну програму для 30 жінок з 5 регіонів України. Ми хотіли не тільки дати можливість жінкам навчитися цьому — адже відновлювальна енергетика наразі набуває все більшої популярності в Україні, і за нашими підрахунками до 2050-го року буде як мінімум 20 тисяч нових позицій у цьому напрямку.
Ми хотіли ще й показати жінкам, що вони це можуть, тому що крім стереотипів щодо жінок, у самих жінок є стереотипи щодо себе самих — що у них не вийде.
Жінки, які прийшли в навчальну програму, зрозуміли, що можуть, і що насправді це все в головах. Вони проявили себе неймовірно під час навчального курсу і далі вже на стажуванні.
Влад Бундаш: Коли я бачу, що жінки опановують так звані «чоловічі» професії, я цьому не дивуюся. Я тільки тішуся, що ми ламаємо стереотипи, які, на жаль, досі побутують у суспільстві. Пані Оксано, чому ваша організація вирішила долучитися до цього проєкту?
Оксана Заболотна: Наша громадська організація Women in Tech працює для того, щоб жінки були більше залучені в технічні професії. І хоча початково це було більше про IT-галузь, цифрову розробку, то сьогодні ми бачимо, що нестача кадрів у виробничій і технічній сфері дуже сильно впливає на стан української економіки.
62% підприємств кажуть, що їм не вистачає кадрів. При цьому частка жінок, які подаються під час війни на технічні професії (все, що пов’язано з технікою), виросла з 5% до 15%. Це й економічні чинники, які змушують жінок йти працювати, і такі програми, які показують, що це можливо.
Влад Бундаш: Як ви відбирали 30 учасниць з 5 регіонів, і чи був вищий попит, ніж ви очікували, коли задумували цей проєкт?
Поліна Колодяжна: Насправді попит нас дуже приємно здивував. Менш ніж за місяць ми отримали 250 заявок з 5 регіонів.
Враховуючи необхідність технічного бекграунду, це дуже-дуже багато. Після цього ми проводили співбесіди з кожною з жінок, щоб зрозуміти, чи дійсно вони хочуть далі розвиватися в професії. У результаті ми отримали неймовірних учасниць, які класно пройшли навчання, зараз хочуть працевлаштовуватись, проходити стажування, і ми їм надаємо таку можливість.
Влад Бундаш: Чи є історія учасниць, які вас найбільше вразили?
Оксана Заболотна: Мене вразили студентки, які під час навчання вже планують свою кар’єру, і приїхали додатково чомусь навчитися, розказати у своїй спільноті, як використовувати сонячну енергетику. Настільки у нас свідома молодь, яка шукає проєкти і хоче про це розповідати.
Поліна Колодяжна: У нас були і приклади жінок, які вже у професії. Наприклад, з Миколаєва була учасниця, яка працювала на підприємстві. Його знищила Росія, і вони вирішили на час реконструкції встановити там велику сонячну станцію і почати продавати в мережу — щоб потім використовувати цю енергію для свого підприємства.
Ця жінка прийшла навчитися, і вона так само стикалася з певними стереотипами в своєму оточенні, але вже з початку стажування вона отримала величезну підтримку від всіх тих, хто раніше сумнівався. Зараз вона вже почала працювати: вона займається підрахунками необхідних потужностей.
Інший дуже класний приклад — це жінка з Харкова, яка, на жаль, рік тому втратила чоловіка. І в якийсь момент вона зрозуміла, що потребує нових сенсів, хоче робити щось корисне. Саме тому вона прийшла до нас на курс. Зараз ця жінка проходить стажування на одній з лікарень, які ми забезпечили сонячною станцією.
Вона долучилася до компанії, яка монтує цю станцію, і разом із ними це робить.
Це приклади, які надихають. Показують, що жінки можуть, але їм іноді потрібна підтримка.
Влад Бундаш: Як довго тривало навчання і хто був менторами для жінок?
Поліна Колодяжна: Ми здійснювали навчання з нашими партнерами — компанією «Атмосфера». Вони мають лабораторію, в якій навчають людей монтуванню. Їм теж у 2022 році не вистачало фахівців.
Там жінки три тижні проходили онлайн-навчання, після чого приїжджали в Київ на практику. Тиждень вони знайомились із обладнанням і навчалися у фахівців, які також є практиками. Звичайно, час від часу ми бачили якісь сумніви, але водночас сила, натхнення і бажання жінок з часом їх розвіяли.
Влад Бундаш: Пані Оксано, ваша організація Women in Tech, давно займається темою рівноцінності на ринку праці між чоловіками і жінками. Ви робите акцент більше на IT — чи не боялися ви йти у нову сферу електроенергії?
Оксана Заболотна: Це те, що потрібно робити. Якщо боятися і не починати, то тоді нічого не буде змінюватися. Хтось повинен зробити перший крок, почати опановувати якусь одну професію.
Чому вважається, що жінки щось не можуть? Жінки нібито не можуть підняти панелі, бо вони важать більше 10 кілограмів. Але діти теж важать більше 10 кілограмів, їх потрібно піднімати — жінки це роблять. Плюс в енергетиці є дуже багато інших напрямків, крім фізичної праці: проєктування, супровід, менеджмент. Це перший крок, який жінки можуть зробити, щоб трошки розширити свої можливості. І потім шукати те, що їм подобається.
Це не завжди має бути саме монтування, але такі проєкти показують, що є цілий світ енергетики, де зараз потрібні кадри.
Влад Бундаш: Пані Оксано, наскільки після початку повномасштабного вторгнення ось ці терези на ринку праці між можливостями для жінок і чоловіків вирівнюються?
Оксана Заболотна: До цього нам ще далеко — впливають і стереотипи, і сприйняття жінок як слабшої статі. Іноді це просто відсутність звички працювати з жінками.
Якщо це повністю чоловіча бригада, то коли з’являється жінка, їм треба зрозуміти, як поводитися з нею. «Як говорити? Я можу говорити все, що я раніше говорив, чи мені треба тепер фільтрувати свою мову?».
Наша задача — показати, що жінки мають рівні можливості, рівні права, вони можуть так само працювати, до них не потрібно шукати спеціального підходу. Це просто ваші співробітниці і все.
І жінки будуть йти у професію, тому що знатимуть, що до них не буде ні стереотипно негативного, ні занадто поблажливого ставлення. І тоді вони зможуть рости в кар’єрі рівноцінно з чоловіками, показувати свої здібності і бути оціненими не тому, що вони жінки, а тому, що вони хороші спеціалістки.
Влад Бундаш: Які відгуки ви отримували від ваших учасниць? І чи всі кажуть «я хочу далі тут працювати, я хочу в цьому розвиватися, я хочу допомагати розвивати відновлювальну енергію України»?
Поліна Колодяжна: Як і в будь-якому навчанні, є ті, у кого змінюються життєві обставини — у першу чергу, через війну, на жаль. Це невеликий відсоток жінок. Більшість жінок налаштовані продовжувати: подають заявки, просять їм допомогти.
Є ще одна дуже класна історія. До нас, після завершення курсу, звернулися три наші випускниці, які навчають людей в технікумі. Вони вже почали передавати досвід — попросили допомогти їм встановити лабораторію із обладнанням, щоб вони на практиці могли навчати своїх студентів.
Історії різні, але найголовніше те, що ми бачимо, що бажання є. Іноді треба трошки більше допомоги жінкам, трошки більше мотивації чи пояснення.
Влад Бундаш: Крім гендерних упереджень існує дискримінація у контексті оплати праці. Наскільки добре оплачувана робота жінок у сфері енергетики? Чи зіштовхуєтесь тут із тим, що жінкам можуть менше платити, ніж чоловікам?
Оксана Заболотна: Щодо оплати праці Україна вже на рівні з усім світом: різниця між оплатою чоловікам і жінкам складає 20%.
Це зумовлено не тільки тим, що роботодавець хоче платити менше. У компаніях може бути стандартна зарплата для всіх. Однак якщо у процесі найму відбуваються «торги» за зарплату, то тоді жінки схильні, не знаючи, яка зарплата середня, просити менше. Було цікаве дослідження про те, що якщо немає дослідження ринку, то жінки в середньому оцінюють себе нижче і приходять з цим зарплатним очікуванням.
Якщо ж жінкам дати інформацію, яка середня зарплата, то тоді через якийсь час запити вирівнюються.
Жінкам потрібно дивитися, які ринкові зарплати в енергетиці, і якщо у вас це приватний підприємець, і вас запитують, скільки ви очікуєте, то казати трошки вище.
Звичайно, слід просити нормальну заробітну плату — не занижувати, не демпінгувати, адже роботодавець, звичайно, зацікавлений в тому, щоб платити менше. Жінки, можливо, думають, що вони виграють, тим, що попросять менше, однак у загальному, тоді програють всі жінки.
Поліна Колодяжна: Це те, про що я говорила, що крім певних стереотипів є також невіра жінок в самих себе.
Щодо зарплат, тут треба розуміти, що іноді бригади формуються на базі компаній. Іноді ці бригади регіональні. Усе відрізняється, але загалом зарплати у фахівця з монтажу, якщо їх працює декілька в команді, однакові.
Влад Бундаш: Що зараз варто робити, щоб все більше жінок залучати у сферу відновлюваної енергії? Адже існує багато рівнів: освітній, державний, управлінський, економічний. До яких кроків вдаватися, щоб масштабувати це правильно і ефективно?
Поліна Колодяжна: Відновлювальні джерела енергії це навіть не майбутнє, це вже сьогодення. Сонячні станції дуже допомагають, особливо під час блекаутів. У нас є приклад невеликої амбулаторії нашого першого проєкту Greenpeace в Україні, коли ми встановили гібридну сонячну станцію з акумуляторами.
І ми бачили трохи скептицизм серед населення, але вже після перших блекаутів люди почали використовувати цю амбулаторію як пункт незламності і вони зрозуміли переваги. Це було у 2022-2023 році.
Зараз це вже не треба нікому пояснювати: провідні громади хочуть отримувати станції, вкладати в це гроші, і вони це роблять.
Ідею щодо навчання жінок в енергетиці підхопили й інші українські та міжнародні організації, які готові вкладатися в навчання жінок, щоб далі розвивати відновлювальні джерела України. Це прямо пропорційно: що більше фахівців, то більше громад, то більше ми можемо розвиватися в цьому напрямку.
У контексті нашого досвіду хотілося би мати більше підтримки від бізнесу, тому що ми наразі спілкуємося з багатьма компаніями в Україні і стикаємося з різними відповідями. Дехто сміється з цього, каже: «Які жінки?
Про що ви взагалі говорите?». Тішить те, що таких дуже мало. Зараз все більше і більше компаній хочуть працевлаштовувати жінок. Вони говорять про те, що їм бракує кадрів на різних позиціях — і монтування, і проєктування.
Наш курс якраз допомагає жінкам працювати у різних напрямках відновлюваної енергетики. Деякі компанії, коли дізналися, що в нас є випускниці, які хочуть працевлаштуватися, почали активно просити резюме і вже сконтактуватись з цими жінками.
Влад Бундаш: Скільки у вас вже працевлаштовано учасниць?
Поліна Колодяжна: Зараз жінки тільки проходять стажування, воно триває. Наразі приблизно 15-20% від тих жінок, яких ми навчили, працюють. Але це процес, перемовини з компаніями продовжуються. Я дуже сподіваюся, що за кілька місяців я вам назву більший відсоток.
Влад Бундаш: Пані Оксано, можливо, трохи спойлерів: чи будете ви продовжувати ваш проєкт?
Оксана Заболотна: Ми хочемо розширювати перелік професій — не тільки монтування. Я сподіваюсь, що у наступному році ми будемо оголошувати набори на інші технічні навчання. Я б дуже хотіла, щоб дівчата, якщо їм подобається фізика, хімія, математика, ще зі школи вирішували обрати цю професію. Приймали рішення йти на технічне навчання.
До речі, це те, чим українська освіта може підсилити енергетику — тим, що не буде відбивати бажання у дівчат йти в технічні науки. Цьогоріч при супервисоких балах дівчата не обирають технічні професії. Такими проєктами, як наш, ми хочемо показати, що це можливо. Якщо ви хочете — пробуйте. Зробіть цей крок.
Влад Бундаш: Що б ви хотіли зараз сказати українським жінкам?
Поліна Колодяжна: Українська жінка може все, що завгодно. Єдині обмеження — у нас в голові. Я закликаю вірити в себе, пробувати і рухатись у тому напрямку, який цікавий і може внести щось чудове у ваші життя.
Оксана Заболотна: Зазвичай ті, хто кажуть, що ви не зможете, спирається на свій досвід. А ви можете будувати свій.
Проєкт «Монтувальниця сонячних електростанцій» реалізовано Вімен ін Тех Україна, Greenpeace Україна, у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки чеського народу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі