Фото: UN Women
В Україні з 25 листопада до 10 грудня тривала акція, яку традиційно ініціює ООН Жінки, «16 днів активізму проти насильства». Її мета — привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, сексуального насильства, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок. За статистикою від початку повномасштабного вторгнення проблема домашнього насильства загострилася.
Гостя — координаторка «ЮрФем: підтримки», адвокатка Марта Змисла.
Марта Змисла: Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства». Її мета — привернути увагу суспільства до теми насильства у широкому значенні цього слова. Дата початку і завершення цієї акції вибрана не випадково, оскільки протягом цього проміжку часу відзначаються такі важливі дати як Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок (25 листопада — ред.), Міжнародний день боротьби з рабством (2 грудня — ред.), Міжнародний день прав людини (10 грудня) і низка інших. Протягом цього часу організовують різні просвітницькі заходи, інформаційні кампанії, метою яких є роз’яснення, що таке насильство, які бувають форми насильства, куди звертатися за допомогою, які сервіси та служби існують в нашій державі та яку допомогу в них можна отримати.
Наголошу, що тема насильства загалом — це загальнолюдська проблема, а не приватна сфера і саме протягом цих днів важливо показати її важливість. Потрібно висвітлювати випадки насильства, аби ця тема не залишалася табуйованою і замовчуваною. Суспільство має бути чуйним до постраждалих від насильства не лише 16 днів на рік, а й постійно надавати допомогу постраждалим, притягувати до відповідальності винних і розвивати сервіси підтримки для тих, хто пережив насильство.
Марта Змисла: Безумовно збройний конфлікт загострює це явище, оскільки, по-перше, частина людей може не звертатися в правоохоронні органи по допомогу, зважаючи на те, що начебто і так багато супутніх проблем і навіщо ще й я буду обтяжувати своїми проблемами інших людей. По-друге, в сім’ях, де люди втрачають домівки й доходи, змушені шукати прихисток в більш безпечних регіонах нашої держави, обтяжені вирішенням навали побутових проблем, більше часу проводять вдома в одному помешканні, зростає рівень агресії. Всі ці чинники, зумовлені війною, потенційно несуть за собою невизначеність у завтрашньому дні і як наслідок збільшення випадків насильства.
Але ми повинні пам’ятати, що відповідно до Конституції України людина, її життя, честь, гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю, тому у такий непростий час, який зараз переживає держава, реагування на випадки насильства має бути пріоритетним і не може бути другорядним. В Україні є достатньо багато різноманітних сервісів і служб, які готові надавати допомогу незалежно від того, чи триває війна, чи в мирний час, тому потрібно звертатися по допомогу і користуватися цими механізмами захисту.
Марта Змисла: Гендерно обумовлене насильство — це дуже широке явище і постраждалим може бути як і чоловік, так і жінка. Наразі в Україні є і громадські організації, які надають різноманітну допомогу постраждалим, так і державні структури. Якщо говорити, зокрема, про організацію, яку я представляю, Асоціацію жінок-юристок України «ЮрФем», то одним із напрямків нашої роботи, який я, власне, очолюю, є юридична підтримка жінок. Наш відділ надає безоплатну юридичну та психологічну допомогу постраждалим від сексуального насильства. Ми працюємо загалом із темою сексуального насильства в широкому розумінні — різні випадки зґвалтування, різні форми сексуальних домагань і, зокрема, ми працюємо із сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом, і маємо низку справ, де надаємо допомогу у справах, пов’язаних з гендерною дискримінацією. Звернувшись до нас, можна отримати безпосередньо юридичну консультацію, а якщо людина бажає скористатися повною юридичною підтримкою, то ми скеровуємо до наших адвокатів, які перебувають в різних регіонах України і які надалі організовують повний адвокатський супровід справи, — від подання заяви в правоохоронні органи, закінчуючи захистом і представництвом інтересів потерпілої в конкретному кримінальному провадженні.
Саме на домашньому насильстві спеціалізується ГО «Ла-Страда Україна». Вона теж надає юридичні консультації. Існують державні центри допомоги врятованим, які надають комплексну юридичну, психологічну і соціальну допомогу. Їх близько 11 в різних регіонах України. Не варто забувати й про центр безоплатної правової допомоги, зокрема постраждалі від домашнього насильства мають право скористатися безоплатною вторинною юридичною допомогою, де адвокати проконсультують щодо складання відповідних документів до суду чи правоохоронних органів.
Марта Змисла: Якщо людина відчуває, що зазнала будь-якої форми сексуального насильства — сексуальні домагання, непристойні коментарі, доторкання до тіла, різних форм зґвалтування, то можна безпосередньо зателефонувати на лінію за номером 068 145-55-90 або написати нам у Viber чи Telegram. Наші консультантки нададуть юридичну консультацію: роз’яснять, як діяти в конкретній ситуації, що зараз необхідно зафіксувати, куди звернутися за допомогою. Якщо людина відчуває, що вона потребує повної юридичної підтримки, наприклад, вона бажає звернутися в правоохоронні органи щодо вчинення акту сексуального насильства, заявити про те, що трапилося, то ми перенаправляємо до наших адвокатів, які перебувають в різних регіонах України. Тоді вже адвокат бере справу на супровід, допомагає у складанні заяви в правоохоронні органи, бере участь у слідчих діях, якщо вони відбуваються, та й загалом представляє інтереси потерпілої в конкретному кримінальному провадженні. Якщо є запит на психологічну підтримку чи медичну допомогу, то ми скеровуємо постраждалу до партнерських організацій, з якими співпрацюємо.
Орієнтовно ми отримуємо до 20-30 звернень на телефонну лінію щомісячно і беремо 3-4 справи на супровід. Ці справи стосуються різних форм сексуального насильства. Так, супроводжуємо одну справу зі зґвалтуванням, яка зараз розслідується правоохоронними органами. Маємо справи, передані до суду, по деяких з них уже є вироки. Частина справ стосуються різних форм сексуальних домагань. Також є справи, де постраждали діти й батьки як їхні законні представники звернулися в інтересах своїх дітей за юридичною допомогою. Відповідно наші адвокати також працюють з кримінальних провадженнями, які розслідуються за фактом розбещення неповнолітніх і за різними іншими частинами статей Кримінального кодексу України. Загалом у нас на супроводі перебуває паралельно понад 40 справ, пов’язаних із сексуальним насильством.
Вікторія Єрмолаєва: Цьогоріч акція «16 днів проти насильства» проходить під слоганом Invest to Prevent Violence Against Women & Girls!, тобто інвестувати в профілактику насильства проти жінок та дівчат. Що можуть зробити громадські організації, суспільство і влада своїми щоденними діями, щоб запобігати насильству і менше боротися з його наслідками потім?
Марта Змисла: Перше — це проведення різноманітних інформаційних кампаній, в межах яких роз’яснювати, що таке насильство, як воно виникає, викорінювати гендерні стереотипи й упередження, які глибоко вкорінилися в нашому суспільстві, оскільки саме вони є підґрунтям для виникнення будь-якого насильства.
Друге — це подолання насильницької поведінки. Важливо не лише притягнути кривдника до відповідальності за вчинене насильство, а й працювати з його поведінкою, аби в майбутньому не було подальших випадків насильницької агресії. У нашому законодавстві для кривдників передбачені пробаційні програми (системи занять, які проводяться за визначеним графіком і мають на меті корекцію поведінки, яка суперечить прийнятим у суспільстві нормам, а також формування соціально сприятливих змін особистості — ред.), однак, на жаль, практика скерування осіб на такі програми поодинока серед суддів України. Тому слід удосконалювати підходи до надання допомоги постраждалим і працювати із превенцією таких випадків. Це й інформаційні кампанії з ненасильницької поведінки та подолання насильницької поведінки.
Вікторія Єрмолаєва: Ви дуже влучно згадали про стереотипи. Вони часто стають на заваді, коли жінки намагаються відстояти свої права, тому що існують різні міфи, які досі панують у свідомості нашого суспільства, наприклад про те, що не варто звертатися до правоохоронних органів, тому що вони все одно нічого не зроблять або не варто виносити сміття з хати. Жінці може бути соромно говорити про те, що вона опинилася в ситуації насильства. Що б ви сказали тим жінкам, які зараз можливо ці стереотипи собі повторюють?
Марта Змисла: Причина всіх цих стереотипів — це патріархальний устрій. До прикладу, коли ми говоримо про те, що обов’язок жінки — це виховувати дітей, виконувати свої домашні обов’язки, то, якщо жінка, припустімо, не справляється з такою своєю гендерною роллю, то відповідно збільшується ризик насильства в сім’ї з боку чоловіка чи інших близьких. І навпаки наратив у суспільстві про те, що обов’язок чоловіка матеріально забезпечувати сім’ю, потенційно несе за собою ризик вчинення насильства стосовно нього з боку жінки чи інших близьких членів сім’ї, якщо він не справляється із такою, умовно кажучи, гендерною роллю. Тому, як ви правильно зазначили, потрібно працювати з власними упередженнями й змінювати культуру, в якій ми живемо, а не поділяти обов’язки на чоловічі та жіночі та поведінку на притаманну чоловіку або жінці.
Слід пам’ятати, що віктимблеймінг, тобто перекладання відповідальності на постраждалу за вчинення насильства є недопустимим. Недопустимо оцінювати поведінку жертви й обставини життя, які передували вчиненню злочину — акту насильства, оскільки, на жаль, в Україні, коли постраждала звертається в правоохоронні органи, вона нерідко стикається з віктимблеймінгом. Нам потрібно змінювати підходи до розслідування насильства загалом в суспільстві й до сервісів і послуг, які надаються постраждалим від насильства.
Вікторія Єрмолаєва: У контексті нашої розмови не можу не згадати Стамбульську конвенцію. Нагадаю, що її довго не ратифікували в Україні, потім зробили це, але тепер ще потрібно увідповіднювати законодавство до цієї конвенції. Можливо тут є якісь проблеми, яких ми не бачимо?
Марта Змисла: Так, Україна зробила значні кроки у подоланні гендерно обумовленого насильства, зокрема ратифікувавши Стамбульську конвенцію, яка захищає жінок від насильства та ідентифікує всі форми насильства щодо жінок. Це і фізичні, і психологічні, і різні випадки сексуального насильства, і гендерна дискримінація. Стамбульська конвенція базується на чотирьох принципах — це запобігання насильству, захист, підтримка і допомога. І, власне, наше законодавство досить гнучке і наближене до Стамбульської конвенції. Наразі ще розробляються певні рекомендації щодо змін, які необхідно внести в національне законодавство щодо імплементації положень Стамбульської конвенції, але, як на мене, у нас ще є певні проблеми, зокрема пов’язані з тим, що онлайн-переслідування, сталкінг, який відбувається в інформаційному просторі, ще ніяк не регламентований національним законодавством. Немає окремої норми, яка б встановлювала відповідальність за це.
Також у нас є проблеми в доведенні концепції відсутності добровільної згоди на статеві зносини, оскільки нерідко ми бачимо в межах своєї, зокрема, практики, що коли постраждала звертається в правоохоронні органи з приводу зґвалтування і в неї немає тілесних ушкоджень, то це нерідко трактується так, ніби зґвалтування не було, хоча ми повинні пам’ятати про концепцію згоди й розуміти, що не завжди при зґвалтуванні повинні бути тілесні ушкодження, оскільки потрібно враховувати всі інші супутні обставини. Тому ми повинні в контексті зі Стамбульською конвенцією вдосконалювати підходи до надання допомоги й розслідування випадків насильства. Це, зокрема, уникати віктимблеймінгу та багаторазових допитів потерпілих під час кримінального провадження, оскільки це травмує жертву. Тому всі ми, як суб’єкти, які надаємо допомогу постраждалим і працюємо безпосередньо в юридичній системі або в системі надання супутніх послуг постраждалим від насильства, повинні уникати багаторазових допитів постраждалих.
Марта Змисла: На мою думку передусім роль чоловіків може полягати у тому, щоб усвідомити та зрозуміти, за яких випадків я можу бути потенційно кривдником незалежно від того в якій культурі мене виховували, які були наративи. Слід розуміти за яких ситуацій потенційно може виникнути насильство, оскільки нерідко саме патріархальний устрій, як я вже зазначала, є підґрунтям гендерно обумовленого насильства і потрібно працювати з власними упередженнями, Так, зокрема, коли я перебуваю в чоловічому середовищі, чую якісь сексистські висловлювання, твердження, пов’язані з нерівністю жінок і дискримінаційні висловлювання, то маю звертати увагу на це і таким чином підвищувати обізнаність людей з приводу насильства, долучатися до різноманітних інформаційних компаній, які спрямовані на захист прав жінок щодо висвітлення проблем, з якими стикаються жінки в приватній і публічній сфері. Такою може бути роль чоловіків саме у подоланні такої масштабної проблеми як гендерно обумовлене насильство.
Якщо ви постраждали від сексуального насильства, то можете отримати безоплатну юридичну допомогу від «ЮрФем: підтримки», звернувшись за номером 068-45-55-90 (є Viber, Telegram).
Матеріал виготовлено у співпраці з ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» (EU4Recovery) за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Матеріали виготовлені в рамках акції «16 днів активізму проти насильства».
This publication is produced within EU4Recovery project, however the views expressed, and content included does not imply official endorsement or acceptance by the EU or United Nations.
Ця публікація підготовлена в рамках проєкту EU4Recovery, однак висловлені в ній погляди та вміст не означають офіційного схвалення або визнання з боку ЄС або Організації Об’єднаних Націй.
The opinions, observations, conclusions, or recommendations expressed during the event are those of the authors/speakers and do not necessarily reflect the views of the United Nations, the United Nations Development Programme, the European Union, and/or other international partners.
Думки, зауваження, висновки та/або рекомендації, озвучені під час заходу, належать авторам/спікерам і не обов’язково відображають погляди ООН, ПРООН, Європейського Союзу та/або інших міжнародних партнерів.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі