«Суть соціального підприємництва в тому, щоб дати неповнолітній молоді, у школі чи профтехах, спробувати себе в бізнесі. Тут є дві складові одразу: формальна (предмет, дисципліна, уроки) і практика.
5 років тому ми створили програму курсу та посібник «Соціальне підприємництво» для 8-11 класів — будь-яка школа в Україні могла імплементувати це як факультатив. Наразі ми його переформатували: для 8-9 класу це обов’язковий курс, а для старшої школи буде вибірковим, продовженням вивчення дисципліни», — розповідає Артем Корнецький, співзасновник та керівник ГО School of ME.
У США та Німеччині це поширена історія, коли при школі створюється фірма, де учні працюють і вчаться бізнесу через практику, повністю ведуть всі процеси. У них обов’язково є куратор — хтось зі вчителів, адміністрації, батьків. При цьому у молоді є всі повноваження та можливості вести бізнес: продавати товари, послуги, брати за це легально кошти, сплачувати податки.
В Україні на шляху реалізації такої ідеї були юридичні виклики: як легально неповнолітній особі вести підприємницьку діяльність, як брати за це гроші.
«Ми знайшли юридичний механізм — діти з 14 років можуть робити це через громадську організацію. ГО, у свою чергу, може продавати товари чи послуги, залишаючись неприбутковими. І, знову-таки, важливо, щоб був хтось дорослий і з точки зору безпеки, і з точки зору юридичної.
Ось цей механізм і описує те, чим займається проєкт StudBiz. Ми працюємо з темою не звичайного підприємства, а соціального підприємства. Сучасне покоління вже відкрите до цієї ідеї, адже знає, що бізнес не тільки для прибутку».
StudBiz — це міжнародний проєкт із сприяння розвитку молодіжного соціального підприємництва та практичних навичок управління кар’єрою. Це не тільки безкоштовні навчальні матеріали, це й гранти та конкурси для шкіл, профтех училищ та коледжів.
Завдяки проєкту молоді люди починають краще розуміти, що таке відповідальність, що таке продати свій товар, що якщо ти не будеш говорити про це, то ніхто і не дізнається, пояснює Олена Левандовська, співзасновниця та голова ГО UMIND.
«Це люди, які вийдуть в цей світ готовими, вони розумітимуть, що відбувається на ринку, що є відповідальність, є успіх і неуспіх. Для нас найголовніше — випустити наших дітей готовими до того світу, який він є поза межами школи, коледжу тощо. Соціальне підприємництво в школах і профтехах наближає їх до реальності».
У вільному доступі на порталі StudBiz.ua є програми та посібники, схвалені МОН. На сайті можна ознайомитись із такими матеріалами:
«Якщо після уроку усім все подобається, можна і імплементовувати програму у закладі освіти, і власне створювати фірму. Щоби дати підтримку, ми робимо наші проєкти — їх було близько 5, з підтримкою різних донорів. Зараз активний проєкт StudBiz, який фінансується Мінекономіки Німеччини», — розповідає Артем Корнецький.
Заклади освіти, які хочуть почати з нуля, але не відчувають достатньо впевненості, щоб зробити це самостійно або з матеріалами StudBiz, можуть податись на конкурси для шкіл, профтехів та коледжів на сайті проєкту. StudBiz надає освітню підтримку, гранти для закупівлі обладнання, менторський супровід, юридичний супровід, а також веде заклад освіти до створення своєї шкільної фірми.
Ті, хто вже створив фірму у навчальному закладі, може взимку взяти участь у конкурсі StudBizAward і отримати премію для кращих соціальних підприємств у закладах освіти.
Наразі у School of ME триває набір заявок від профтехів і коледжів з усієї України, які хочуть з нуля запустити свій проєкт — на конкурс можна податись до 21 жовтня.
«Останнім часом при профтехах чи коледжах активно відкриваються профхаби, зокрема на Львівщині. Профтехам і коледжам актуально подаватися на нову програму, тому що частина з них має вже готову матеріальну базу, готові дуже класні сучасні хаби, в яких можна одразу ж втілювати свої ідеї», — зазначає Олена Левандовська.
Потрібно заповнити комплексну заявку з ідеєю і баченням, як соціальний бізнес буде працювати у вашому закладі. Важливо, щоб запит підтримували і адміністрація, і учні чи студенти. Також має бути лист підтримки від керівника закладу освіти.
«Ми підтверджуємо, чи буде це працювати в закладі освіти, бо є різні ситуації. Не завжди те, що хочуть учні чи студенти, може бути реалізовано. Ми просимо представити ідею, щоб вона була реалістичною, зробити невеличкі відеопрезентації від студентів про потенційний бізнес, щоб нам детальніше розказали, який буде продукт, що вони будуть продавати, яким чином вони це будуть продавати, яка соціальна складова тощо», — пояснює Артем Корнецький.
StudBiz також важливо подивитись на досвід потенційного куратора — чи ця людина мала в житті раніше щось дотичне до бізнесу або до освіти в цій сфері. Далі незалежне журі за визначеними критеріями оцінювання перевірить заявки та відбере 20 профтехів і коледжів у рамках цього конкурсу.
«Не хвилюйтесь, що ви можете щось неправильно зробити. Опишіть свій проєкт, як ви його відчуваєте. Головне робіть, заповнюйте, бо дуже часто в таких конкурсах виграють насамперед ті, хто вірить в свою ідею», — наголошує Олена Левандовська.
У будь-якій школі, особливо в профтехах, є величезна матеріальна база. Саме тому команда StudBiz вважає, що для запуску потрібні мінімальні ресурси.
Артем Корнецький зазначає, що більшість закладів обирають два типи продуктів: перше — те, що можна пошити, бо в багатьох школах є машинки для шиття (торбинки, шопери, пуфи), друге – це агрономія, адже в багатьох школах і профтехах є теплиці (овочі, мікрогрін).
Грант покриває купівлю сировини та деякого обладнання — у середньому це 1000-2500 євро на один заклад освіти, ззалежно від можливостей конкретного проєкту. Те, що школярі чи студенти заробили, вони можуть далі використовувати надалі так, як вважають за потрібне.
«Бізнеси також можуть зі свого боку підтримати молодих людей, які є нашим майбутнім. Бізнес може стати членом журі цих конкурсів і обирати собі одного чи кількох номінантів, готувати спецпризи, водити до себе на екскурсії тощо» — наголошує Олена Левандовська.
Якщо представник бізнесу обиратиме серед 20 студентів, і з них п’ятеро, крім навчання, були на курсі соціального підприємництва, це стане значною перевагою, адже це означає, що людина розуміє, як працює бізнес і що таке відповідальність. А отже вірогідно, що саме цих п’ятьох візьмуть на роботу.
«Серед молоді всі хочуть на роботу. Ми проводили дослідження: у 15-16 років молодь заходить у коледж вже з розумінням того, що їй/йому треба заробляти. Адже життя складне, все дорожчає — можливо, вони ВПО, а можливо, батьки втратили роботу через війну. Для студентів дуже сильною мотивацією є те, що вони будуть більш видимі для класних потенційних роботодавців», — каже Олена Левандовська.
Артем Корнецький додає, що наразі школи, профтехи та коледжі мають безпрецедентну підтримку від МОНу. Заклади освіти можуть довести освітній процес до більш сталої мети: не просто проводити заняття, а дати можливість своїм учням і студентам реалізуватися прямо там. Для студентів це буде ніби закритий цикл, а для закладу освіти — певний продукт. Вони зможуть показати, що студенти виготовляють і де це купити.
Для самого закладу освіти це теж може бути ресурсом, адже StudBiz пропонує створити громадську організацію, яка у перспективі допоможе залучати ресурси та можливості: подаватись на різні гранти, брати участь у різних проєктах.
«Що важливо, це дуже корисна ініціатива і для громад, бо це розвиток дітей на місцях, це розвиток місцевих шкіл. Зараз громади багато працюють над тим, щоб мешканці залишились і працювали в громаді, щоб вона жила й процвітала.
Ті діти, в яких громада вкладеться зараз, ввівши соціальне підприємництво, здобудуть чимало навичок, яких навряд чи вони б здобули без цього предмету. І це теж внесок у розвиток громади, тому що є велика ймовірність, що ці люди стануть соціальними підприємцями, і зокрема працюватимуть на економіку громади та покращення її соціального життя», — наголошує Олена Левандовська.
Проєкт «Соціальні підприємства в закладах освіти для підтримки молоді в (пост)воєнній Україні» фінансує Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ), Childfund Deutschland e.V. у співпраці зі School of ME та ГО UMIND, що реалізують цей проєкт.