Влад Бундаш: Що таке «підприємницьке мислення», коли ми говоримо про дітей і підлітків?
Вячеслав Поліновський: Підприємницьке мислення означає не тільки заробляння коштів. Це спосіб мислення, який дає більші можливості будь-якій людині. Це і відповідальність за результат, і пошук кращого рішення, і критичне (логічне) мислення. Це стиль мислення, який дозволяє будь-якому підлітку або дитині отримати більше бенефітів у подальшому житті.
Влад Бундаш: Батькам важливо якраз правильно інвестувати у своїх дітей — і робити це так, щоб ця інвестиція була допоміжною дитині в майбутньому. Які навички є справді корисними для дитини, а які просто модні або не несуть ніякого сенсового навантаження?
Вячеслав Поліновський: По-перше, ці навички мають бути довгостроковими, а не плинними бажаннями. По-друге, вони мають давати щось корисне в майбутньому. По-третє, вони мають допомагати отримувати щось більше від звичайного життя, наприклад, навички комунікації, критичного мислення. Ці навички однозначно будуть працювати, ким би дитина не захотіла б стати.
Незважаючи на те, що ми говоримо, що наші діти — діти цифрової ери та інтернету, найчастіше вони вміють робити 4-5 дій у телефоні. Цифрова грамотність — це і кібербезпека, і вміння працювати в різних додатках, реєструвати, качати, інсталювати, думати над паролями. Це дуже широкий пласт.
Не тільки англійська, звісно. Як жартують айтішники, та ж сама Java, Python, C Sharp — це також додаткові мови, які можна вивчати.
Не всі діти стануть айтішниками. Але завдяки цій навичці в дитині класно розвивається логічне мислення.
«Я роблю оце — значить буде ось це», «Я вмію досягати результату, тому що я вмію писати невеличкий код, і можу його презентувати».
Ця навичка дає можливість дітям дивитися на будь-які проблеми і розуміти: «Я хочу це змінити», «Я бачу це трошки інакше».
Якщо повернутися до підприємництва, то це буде: «О, я бачу, що це ціннісний продукт, який я можу зараз створити у вигляді прототипа, знайти якісь інвестиції і зробити свій продукт». Так створювалось багато відомих компаній, які колись народжувались у гаражах, тому що молодим людям щось не подобалося у світі, і вони хотіли це змінити.
Влад Бундаш: Зі свого дитинства я чітко пам’ятаю, що мені казали, що потрібно цінувати гроші. У мене був свій гаманець, де я їх складав, додавав. Однак зберігання і накопичування грошей для дитини — це ж не тільки про фінансову грамотність. Як ви це доносите своїм учням і їхнім батькам?
Вячеслав Поліновський: Я за те, щоб дітям давати кишенькові гроші. Більше того, діти повинні розпоряджатися ними самі, так, як хочеться. Не повинно бути критики, максимум ти можеш надати якісь тьюторські поради.
У наших програмах GoITeens ми завжди намагаємося пояснити: заробити гроші може кожен, а от створити ціннісний продукт — ні. Важливо перетягнути дітей від простого заробляння до створення цінності. Ось чому базово в GoITeens закладено проєктне навчання: якщо дитина розуміє, що може створювати проєкти певного рівня — то вона розуміє, що може створювати цінність певного рівня.
У кожному курсі ми закладаємо питання «Яку цінність ти можеш дати своїм проєктам?». Ми намагаємося закладати цю ціннісну історію навіть для малечі, коли вони роблять свій перший проєкт в Scratch і показують їх серед своїх же одногрупників. Ми намагаємося зробити так, щоб дитина розповіла, що цінного зробила, чим цікавий проєкт.
Влад Бундаш: На критичному мисленні — умінні бачити переваги, недоліки, бачити ситуацію зверху і з усіх боків — якраз ґрунтується підприємницьке мислення, адже коли ти створюєш якийсь стартап або бізнес, ти маєш розуміти, з чим ти будеш стикатися.
Пане Вячеславе, розкажіть, які саме курси ви пропонуєте у контексті розвитку підприємницького мислення?
Вячеслав Поліновський: Усі навички, про які ми говорили, є в кожному нашому курсі. Різниця буде у вимогах відповідно до вікової градації — адже деякі речі ще зарано вимагати від дітей певного віку.
Наприклад, якщо це дитина до 9 років — ми повинні навчити дитину, дати їй розуміння, що вона вміє створювати цілісний продукт. Він може бути маленький — малюночок, міні-гра на Scratch, побудова логічної схемки. Це повинно витягнути дитину з мушлі «я просто щось роблю, аби робити, бо мені це задали» до мислення «о, а я хочу створити…», коли включається креативне мислення, а потім «для цього мені треба зробити…» — алгоритмічне мислення.
Далі дитина реалізує ідею, і починає включатися критичне мислення, у дитини є чекін: «О, я досяг(ла) вмінь» або «Я не досяг(ла) вмінь», а значить треба переробити.
Наші ментори GoITeens, звісно, будуть максимально допомагати, дитина не буде сама вариться у своєму соці.
Вони використовують тьюторський підхід, дають розвиваючий фідбек, питають: «А що можна було б покращити тут?».
Коли вже дитина трохи доросліша, починаються курси Junior напрямків (9-11 років). Тут ми з ними вже більше говоримо про те, для кого створюється його/її гра, додаток, лендінг-пейдж тощо. Тут вже включається дизайн-мислення: «Я хочу щось створити» — «Я розумію, що для цього треба зробити». Діти вчаться робити те, що дозволить їм використати свої знання в сучасному житті для школи, написання реферату, створення зображення, слайдів і так далі. «Я створюю цілісний продукт сам» — ось головне.
На FrontEnd Junior учні створюють свої перші лендінг пейдж. У курсах по Roblox діти приходять до нас, хочуть заробити купу робаксів, а потім дізнаються, що насправді перед тим, як заробити робакси, треба якусь цінність дати, щоб хтось захотів скачати твої додатки.
Ми навіть коли даємо математику, у нас всі завдання прив’язані зокрема до життєдіяльності та підприємництва. «Обрахуй, скільки треба витрат, щоб відкрити такий-то бізнес». Діти на заняттях обирають, який вони хочуть собі бізнес, і кожен потім починає обраховувати витрати — робити бізнес-план. І відповідно це вже буде навичка не абстрактна.
Кожен наш курс направлений на те, щоб розвивати навички, які формують підприємницьке мислення.
Читайте та слухайте також: «Ваші діти вже використовують штучний інтелект» — СЕО онлайн IT-академії GoITeens Вячеслав Поліновський
Влад Бундаш: Командна робота також важлива у контексті підприємницького мислення — вміння чути людей, ухвалювати рішення і приймати іншу думку. Як ви пояснюєте це маленьким дітям, у яких тільки формується світогляд і подекуди є виправданим їхнє егоцентричне бачення, адже вони діти?
Вячеслав Поліновський: Командна робота — це друга половина навчання наших джунівських напрямків і основа всіх наших PRO курсів (для підлітків 13+ років).
Ми даємо завдання так, щоб діти зрозуміли, що їм легше розділитись на команди, поділити обов’язки і відповідати кожному за свій шматочок. Тут ми включаємо методології Agile, Scrum, Kanban — IT-методології, які дозволяють правильно розробляти продукт чи проєкт від ідеї до успішної реалізації.
Якщо говорити про дітей молодшого віку, тут ми показуємо важливість командної роботи завдяки правильно розробленій програмі і нашим вчителям, які знають, що треба робити.
Наприклад, для того, щоб командний проєкт був класним, можна просто поділити роботу між дітками так:
«Ти будеш робити ось цю кімнату, ти будеш дизайнером ось тут, а ти будеш малювати картини для ось цього». Кожна дитина буде з захопленням робити свою частинку, а потім, коли вони поєднають це все докупи, побачать, що в них виник класний єдиний комплекс, і що вони виграють від цієї командної взаємодії.
Ось нещодавно ми проводили регулярний хакатон GOITeens, який називається Game of Teens — у дітей я побачив прямо пітчинг свого проєкту перед інвесторами. Були діти, які на JavaScript написали додаток, який дозволяє моделювати будь-яку квартиру в 3D на сайті.
Влад Бундаш: Ви даєте дітям софтскіли та гардскіли, і дитині це треба потім підтримувати та розвивати далі, тому має бути співпраця з батьками. Як ви робите цей місток школа-батьки-дитина, щоб набуті скіли працювали на дитину у майбутньому?
Вячеслав Поліновський: Першочергово, коли ми ще спілкуємося з батьками про те, який курс підібрати, ми завжди розпитуємо батьків, яка саме у них мета. Відштовхуючись цієї мети, ми починаємо пропонувати варіанти дитині, і питаємо, що вона хоче. Після цього ми можемо підібрати траєкторії, наприклад, дитина хоче розвивати креативні навички, а це такий, такий і такий курс може бути. Якщо в неї зацікавленість до логічних навичок плюс високе бажання займатись певним напрямом — це дозволяє ось такий курс і так далі.
Ми завжди наголошуємо, що батькам треба пам’ятати про складність. Коли діти стикаються з першим «а в мене не виходить», вони діляться на дві чіткі категорії: ті, які впираються і хочуть зробити, і ті, хто каже «ой, все не виходить, мені тепер не подобається займатися цим» — а це більшість.
Ось тут батькам треба допомогти дитині і сказати: «Стоп. У мене також колись не виходило, і в тебе колись не виходило ходити, говорити, але ж тепер виходить». Одна з речей, яку батьки мають прокачувати в дітях – це вміння долати перешкоди і досягати свого результату.
Нагадувати: «Ти ж хотів це зробити — давай зробимо» або «Чим я можу тобі допомогти?». Тут можна написати в чат і сказати вчителю, попросити звернути увагу на проєкт сина чи доньки, наприклад.
Також важливо завжди чути дитину — виділяти хоча б 5-10 хвилин на день. Щоб просто поговорити з дитиною: «А що в тебе вийшло? А що не вийшло? А що можна зробити, щоб вийшло?». Ось такі відкриті питання дозволять почути свою дитину.
Часто діти в цей момент починають хвалитись: «Мамо, дивись, я зробив ось таке». І тут головне витримати, бо інколи «ось таке» буде виглядати вам якось незрозуміло. І тоді варто перепитати: «А чим саме ти тут пишаєшся?». І дитина почне глибше розповідати про свої надбання, а головне — відчувати відчуття причетність до чогось, що «я молодець, щось вмію робити». І відповідно, ми будемо культувати відчуття задоволеності від отриманого результату.
Якщо батьки будуть таке робити, у них вірогідніше діти будуть виростати з більш успішною історією або бажанням зробити ще щось додатково і отримувати від цього задоволення.
Важливо, щоб змінився акцент з «я роблю тільки тому, що сказали» на «я роблю тому, що мені це подобається, і я вмію досягати певних результатів, навіть коли спочатку в мене не виходило».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі