Влад Бундаш: Ви в академії GoITeens працюєте з дітьми з 2015 року. Як ви адаптуєте роботу з дітьми так, щоб вона відповідала викликам сучасного світу, зокрема, у контексті штучного інтелекту?
Вячеслав Поліновський: Ми в GoITeens завжди були заточені на те, щоб зробити продукт, який би максимально відповідав ринку. Ми робимо проєктно орієнтоване навчання, яке дозволяє дітям не зазубрити матеріал, а отримати певні навички.
Відповідно, ми завжди змінювали наші програми під ринок. Наприклад, якщо змінюються якісь підходи в розробці, у дизайні, у малюванні, у підходах UX/UI, то ми завжди коригували під це наші навчальні програми, адже ми хочемо давати дітям тільки актуальні знання.
Спочатку генеративний АІ був екзотикою — не можна було робити безкоштовні акаунти масово. Як тільки це стало можливим, ми одразу включили це у відповідні програми.
Дітям 9-ти років штучний інтелект нічого додаткового не надасть, тому що з ним треба якось взаємодіяти, ставити правильні питання, писати промти [інструкції; текстові повідомлення, які даються мовній моделі для генерування певного контенту — ред.] — їм це поки не цікаво. А от у навчальні програми для 10-11 років ми вже включили взаємодії зі штучним інтелектом.
Чому ми це зробили? Бо діти і так з ним взаємодіють. Запитайте у будь-якого підлітка зараз, чи використовує він, наприклад, чат GPT для того, щоб зробити свою домашку з математики або написати реферат з історії і таке інше. Головне тут не тільки навчити дітей використовувати штучний інтелект, а ще й перевіряти інформацію.
Влад Бундаш: Ви працюєте з дітьми для того, щоб не тільки дати базові та поглиблені знання, а й націлені на те, щоб ці знання допомагали їм у подальшій кар’єрі.
Але ще один важливий аспект — батьки. Серед них часто присутній стереотип про те, що «достатньо вивчитись, влаштуватись на роботу і працювати на одній роботі все життя». Як ви це питання комунікуєте з батьками та дітьми?
Вячеслав Поліновський: Насправді ця парадигма, мені здається, давно вже не працює. Уже в 60-70-х роках Японія та Корея почали впроваджувати парадигму lifelong learning — навчання впродовж всього життя.
Вони, здається, перші запровадили перекваліфікації літніх людей.
Навіть в Україні вже близько 10-15 років існує програма 45+, коли ти маєш право отримати певний грошовий займ від держав, щоб перекваліфікуватись на більш ринкові професії.
Я вважаю, що не можна бути спеціалістом на все життя. Тільки та людина, яка постійно вдосконалюється, отримує найбільший потенціал для зростання у зарплаті, посадах, цікавих роботах і проєктах.
У будь-якій диджитальній професії, якщо ти випадеш на пів року, ти повернешся ніби в нову еру. Повільніше змінюються інші сфери, але навіть там зараз вже є використання технологій більш цікаве, раціональне.
Деякі люди вважають, що штучний інтелект повинен принципово змінити наше життя. Так, але ж до цього замість рахункових таблиць виникли калькулятори. І ми всі кричали: «О, тепер діти будуть тільки калькулювати на калькуляторах і забудуть про арифметику». Ми використовуємо калькулятор, але цей інструмент не замінив вміння у людей рахувати.
Просто з використанням певних інструментів люди починають замінювати свою рутину цікавішими речима і стають більш ефективними.
Влад Бундаш: Серед батьків також може побутувати стереотип, що штучний інтелект забиратиме можливість у дітей думати, або навіть забере у них роботу в майбутньому.
Які спеціальності зникнуть через штучний інтелект, а які — стануть нішевими, що точно потребуватимуть впливу людини й аналізу людського мозку?
Вячеслав Поліновський: Більшість професій повинна просто трохи трансформуватися. Наприклад, якщо людина копірайтер і вміє писати виключно тексти, які зараз вміє писати ChatGPT, це не значить, що ти вимреш як професіонал.
Скоріше за все, деякі твої тексти будуть частково згенеровані штучним інтелектом, які ти будеш промтити.
Тобто тобі треба навички і вміння працювати із засобами штучного інтелекту, щоб покращити свою ефективність. Це знов про той же самий калькулятор.
Зараз дуже складно говорити, що деякі професії зникнуть повністю — може бути ризик зникнення певних дрібних професій, які виконували одну дуже вузьку ланку. Також зникне масовість — як колись сиділи цілі цеха людей, які просто рахували. Їх замінили, але вони перекваліфікувались на людей, які взаємодіють з даними.
Навіть зараз ось штучний інтелект може генерувати певну кількість коду. Але по-перше, досить часто цей код може містити помилки. А по-друге, для того, щоб цей код виконував певний функціонал, промт повинен написати розробник, який потім перевірить, чи правильний цей код, чи ні. Не може поки що штучний інтелект забрати повністю функцію людини.
Може через 10-15 років будуть ще більш розумні масові системи, але все одно треба будуть люди, які будуть щось фізично робити або писати код, для того, щоб розвинути цей штучний інтелект більше.
Влад Бундаш: Люди, які працюватимуть зі штучним інтелектом, будуть користуватись попитом — особливо розробники. Що ви вкладаєте у дітей зараз, щоб вони були конкурентоспроможними у майбутньому? Які професії вони обійматимуть?
Вячеслав Поліновський: У кожному курсі ми розвиваємо в дітях не тільки хардскіли — вміння щось робити, малювати, писати ігри, розробляти складні аплікейшн-додатки — ми закладаємо ще і розвиток софтскілів, щоб дитина могла критично осмислити: «А те, що я роблю, воно круте чи ні? Де я можу підвищити свою ефективність? Де я можу використати в тому числі штучний інтелект, щоб щось швидше згенерувати?».
Ми закладаємо комплексний розвиток в дітей, і завдяки тому, що у нас дуже багато «навчальних треків», дитина може під час свого підліткового віку розвинути і спробувати різні сегменти, де їй/йому більше подобається.
Інколи дитина до нас приходить із закликом «я обожнюю Roblox і хочу бути «Roblox-розробником». Через певний період часу ця дитина каже: «Хм, так, мені подобається розробляти ігри, але мене більше захоплює створення візуалу в цих іграх». І відповідно вона переходить на більш творчий трек — дизайн чи малювання, і розвивається в цьому.
Завдяки цьому діти можуть спробувати декілька напрямків ще до вступу в університет, до того, як вони повинні будуть обирати професію.
Ми вибираємо всі топові напрямки, які є в запитах: Game Developer, Python-розробник, web-розробник, дизайнер, ілюстратор. Крім того, ми не тільки IT-академія — ми вже робимо підготовку до НМТ для того, щоб діти могли вступати у кращі ВНЗ.
Влад Бундаш: Ви згадали про хардскіли і сказали, що прицільно звертаєте увагу на софтскіли. Чому вони важливі?
Вячеслав Поліновський: Soft skills — це вміння та навички, які допомагають дитині бути успішною і ефективною. У GoITeens діти розвивають soft skills, які не піддаються автоматизації: креативність, емоційність, здатність до співпраці.
Наприклад, один із важливих софтскілів — вміння гарно презентувати свої роботи. Є багато дуже розумних дітей, вони вміють багато чого писати, розробляти, але не можуть про це і слова сказати, тому що вони бояться.
Ще одна з цих софтскілових навичок — вміння говорити з іншими людьми, навичка комунікації, коли ти повинен не тільки розповідати про себе, а ще й активно слухати інших.
Чому на це варто звертати увагу? Бо якщо людина розвинута як спеціаліст і не має розвинутих софтскілів, вона програє по дефолту всім тим людям, які можуть мати дуже серйозні софтові навички, і, до речі, інколи дуже погані хардові.
Людина, яка вміє самопрезентуватися, може виграти інтерв’ю або раунд співбесід, і отримати кращу посаду тільки тому, що вона вміє презентувати свої досягнення.
Одна з навичок софтскілових, яка цінується прямо тут і зараз, — це вміння працювати в невизначеності. Інколи молодь, яка приходить до нас на роботу, може через певний час сказати «я вигорів/вигоріла, тому що тут постійно щось змінюється, а мені треба стабільність».
Тобто там, де ми інколи затискаємо зуби і кажемо «вперед, нам треба досягти певного результату», вони починають здаватися, тому що не готові до постійних змін, а під час наших реалій це дуже важлива софтова навичка. Ми у GoITeens якраз готуємо дітей до ринку, де важлива не професія, а здатність швидко адаптуватися й створювати нове.
Влад Бундаш: Повертаючись до навчання у вашій IT-академії, як відбуваються ці перші кроки знайомства зі штучним інтелектом? І, зокрема, чи бачите ви певні зміни у дітей — до і після роботи з ШІ?
Вячеслав Поліновський: По-перше, треба зняти у батьків побоювання, що ШІ — це щось невідоме, і тому воно страшне. Повірте, ваші діти вже використовують штучний інтелект. Тепер залишилося зробити тільки одне — зрозуміти, що ви це контролюєте і можете підказати зробити щось корисне, або що ви це не контролюєте.
Було б добре, якби батьки почали трошки ретельніше перепитувати: «А про що ти спілкуєшся з чатом GPT? А чи ти розумієш, що не всі поради корисні?». Тобто, включити критичне мислення у дитини, щоб вона вам розповіла, для чого вона його використовує, і чи бачить вона в цьому користь, чи ні.
На курсах ми поступово включаємо штучний інтелект в будь-яку проєктну діяльність. Наприклад, «давайте з вами зробимо сьогодні вашого асистента, який буде вам підказувати цікаві поради для щоденного використання».
Учні бачать, що ШІ — це не загроза, а інструмент у їхніх руках, який допомагає створювати, автоматизувати, експериментувати. Вони стають більш ефективними, більш зібраними, а головне, вони розуміють, де є межі, і де штучний інтелект в цілому не сильно допоможе.
Влад Бундаш: Ви згадали, що батькам важливо цікавитись, для чого діти використовують штучний інтелект, однак деякі з них вважають штучний інтелект забавкою.
Що ви кажете батькам, які до вас приходять зі словами: «Ну що штучний інтелект дасть нашій дитині?
Можливо давайте книжки читати краще, щось писати, ручками працювати?».
Вячеслав Поліновський: По-перше, не всі наші курси — це виключно взаємодії з штучним інтелектом. У курсах достатньо креативності для дітей, щоб вони самостійно написали свої перші алгоритми або намалювали свої малюнки.
Зараз немає такого курсу, який би на 100% відповідав би штучному інтелекту — хоча він вже в розробці.
Зараз ми здебільшого показуємо, де важливо взаємодіяти з штучним інтелектом, а де можна сісти і самому написати код.
Більше того, ми показуємо дітям, як писати нейромережі, брати дані з певних баз даних, і починати генерувати щось корисне для користувача. Ми не тільки навчаємо, як взаємодіяти з існуючими засобами ШІ, а й як генерувати.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі