Руслана Брянська: Що змінилося у страхуванні воєнних ризиків від початку повномасштабного вторгнення?
Віктор Андрійчук: Я працюю в ARX 21 рік. Від початку повномасштабного вторгнення наша компанія стала основоположником страхування від воєнних ризиків в Україні.
У світі це не нова практика: таке страхування називається Political Violence Insurance, яке об’єднує в собі кілька компонентів страхування політичних ризиків, ризиків війни і ризиків тероризму. Також сюди входять бунти, страйки, саботаж тощо.
В Україні до повномасштабного вторгнення було досить багато клієнтів, застрахованих від воєнних ризиків, зокрема в Маріуполі, у прифронтових містах. Були перестраховики та локальні компанії, які видавали поліси. Ставки коливалися в межах десятих або сотих відсотка від вартості майна. Це було доступне страхування.
У 2022 році все це припинилось: перестрахові компанії виконали свої зобов’язання, виплатили сотні мільйонів гривень і приблизно через шість місяців покинули ринок України, залишивши наших клієнтів сам на сам із цим ризиком.
Основна причина в тому, що під час активної фази воєнних дій неможливо страхуватися: це як, наприклад, неможливо застрахувати будинок, який вже горить, неможливо застрахувати автівку, яка вже потрапила в аварію. Під час повномасштабного вторгнення нам говорили, що таке страхування майна, життя, здоров’я та авто недоступне, однак ми змінили цю тезу.
Через кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення ми в ARX вже працювали. Спочатку компанія займалась переміщенням людей, виплатами співробітникам заробітної платні наперед. Згодом ми зрозуміли, що потрібно щось робити із запитом, який масово надходив від клієнтів: так, Наглядова рада управління компанії затвердила підхід участі власного капіталу компанії в покритті ризиків за відсутність перестрахового покриття.
Наразі ми маємо облігаторний договір перестрахування з пулом європейських перестраховиків: усі збитки до 30 мільйонів гривень компанія ARX компенсує власним капіталом, а в разі перевищення збитку ми звертаємось за компенсацію до перестраховиків. У нас цей ліміт власного утримання найбільший в Україні.
Руслана Брянська: Чи можна сказати, що від початку повномасштабного вторгнення сформувався окремий ринок виплат за воєнні ризики?
Віктор Андрійчук: Ми зрозуміли, що повномасштабна війна — забіг на довгу дистанцію, і нам потрібно буде з цим жити і працювати. Ми почали крок за кроком запроваджувати покриття воєнних ризиків: додали опцію до класичного КАСКО, де покривали збитки внаслідок ударів ракет, дронів, ППО, ПРО, уламків, пожеж у межах ліміту 10% від вартості автомобіля.
Наступним кроком було затвердження продукту «Бронезахист», який покривав від аналогічних ризиків життя та здоров’я людей. І вже в середині 2023 року ми розробили доступний продукт КАСКО «Залізний купол», який дозволяє застрахувати автівку на повну вартість — наразі це до 10 мільйонів гривень.
Руслана Брянська: Наскільки великим викликом це було для вас як для страхової компанії?
Віктор Андрійчук: Розробка чогось нового завжди потребує певних зусиль. Ми також клієнти для глобальних гравців, перестраховиків, капітал яких суттєво вищий за наш. Однак ніхто не хотів у той момент нас підтримати. Ми довго спілкувалися з міжнародними організаціями, і основний меседж від них був «потрібно почекати». Вони хотіли побачити результат, зрозуміти, як це працює.
Упродовж першого року повномасштабного вторгнення ми застрахували сотні тисяч клієнтів. Наш портфель по автотранспорту — це близько 50 тисяч автівок в рік. Ми ввели певні обмеження на відстань від лінії бойового зіткнення, розуміючи, що поряд із лінією бойового зіткнення ймовірність настання страхового випадку близька до 100%. Тут вже страхування не працює.
Страхування працює тоді, коли ризик має певну ймовірність настання. Якщо цей канон не дотримується, потрібно включити інший механізм — компенсація держави, участь інвесторів і так далі. Страхування повинно базуватися на цифрах і на ймовірності.
Руслана Брянська: Чи звертаються до вас люди із прифронтових територій із запитом страхування? Наскільки це можливо у наших реаліях?
Віктор Андрійчук: Ми пам’ятаємо Маріуполь, Бахмут — вони були стерті з лиця землі. Саме тому ми встановили дистанцію у 100 кілометрів до лінії бойових дій, де не покриваємо збитки. Ми чесно заявляємо людям, що ближче до лінії зіткнення застрахувати неможливо. Пізніше ця цифра лягла в основу державної програми, і тоді держава підставила плече для таких клієнтів.
Руслана Брянська: З якими запитами зараз до вас звертаються люди?
Віктор Андрійчук: Ситуація змінюється щомісяця, навіть щотижня. Якщо раніше, здавалось, неможливо застрахувати великий об’єкт на велику суму, то завдяки нашим зусиллям нам вдалося отримати доступ до капіталу міжнародного перестраховика. Вже у 2024-му році ми підписали перший облігаторний договір перестрахування з компанією DFC (США), яка надала можливість нам укладати договори з лімітами до 100 мільйонів гривень на один об’єкт.
Це був перший крок, на який звернув увагу лондонський ринок перестрахування, синдикат Lloyd’s, з яким ми зараз активно працюємо. Наразі ми забезпечили страхування, яке покриває 99,9% попиту клієнтів. Це страхування від дронів, ракет, засобів дальнього ураження, падіння уламків, пожеж, вибухів, ударної хвилі, всіх засобів ПРО і ППО.
Руслана Брянська: Наскільки часто зараз відбуваються виплати за воєнними ризиками?
Віктор Андрійчук: Виплати є, вони регулюються щоденно. За останній місяць ми виплатили близько 10 мільйонів гривень. За 2025 рік ми врегулювали 170 випадків на суму близько 65 мільйонів гривень.
Однак у нашій компанії вперше є збитки, загальна сума яких буде становити сотні мільйонів гривень. Ми знаходимось на завершальному етапі врегулювання і скоро анонсуємо успішне завершення цих кейсів. Тоді суспільство побачить, що виплати на сотні мільйонів гривень — це сьогодення, ми з цим постійно працюємо.
Руслана Брянська: Це вперше за 21 рік роботи компанії ARX ви стикнулися зі збитками, а не лише з доходами?
Віктор Андрійчук: Ми стикаємося зі збитками постійно: у нас є збитки і по класичному покриттю минулого року — сума виплати буде становити більше 200 мільйонів гривень.
Збитки і страхування — це невід’ємні речі. Отримати прибуток від операційної страхової діяльності надзвичайно важко, тому що компанія повинна не тільки функціонувати і робити виплати, а й витрачати кошти на перестрахування.
Руслана Брянська: Страхування в областях, де більше ризиків, буде дорожчим, ніж в умовно безпечніших регіонах?
Віктор Андрійчук: Так, це загальне неписане правило: щодалі від кордону з ворогом, тим дешевше. При оцінці ризиків і формуванні ціни за страхування враховується багато факторів: наявність поряд об’єктів критичної інфраструктури, ТЕС, воєнних об’єктів, іншого застрахованого майна, площа об’єкта, його вартість. Ціна по кожному окремому об’єкту формується індивідуально.
Для надання котирування потрібно не так вже і багато інформації від клієнта: координати або адреса, де розташований цей об’єкт, короткий опис даного об’єкту і його вартість. Далі ми працюємо з цією інформацією самостійно і ведемо клієнта крок за кроком від надання умов до укладення договору страхування.
Руслана Брянська: Чи є об’єкти, які ви не страхуєте?
Віктор Андрійчук: Так. Наприклад, від DFC є певні вимоги стосовно об’єктів, які вони не хочуть бачити. Згідно SG стандартів в портфелі є певні вимоги до клієнтів.
Дуже важко знайти розміщення для окремих секторів економіки зараз, тому що перестраховики отримали повідомлення про значні збитки. Якщо офісну будівлю можна застрахувати без проблем, то щоб застрахувати об’єкт енергетики, потрібно суттєво попрацювати.
Руслана Брянська: У чому ключова різниця між страхуванням фізичних осіб і страхуванням бізнесу?
Віктор Андрійчук: Підхід однаковий, основна різниця в капіталі і в об’ємах, доступних для страхування фізичних або юридичних осіб. Наприклад, ми не залучаємо перестраховиків, страхуючи будинки та квартири в межах 20 мільйонів гривень.
Важлива задача для страховика — не отримати десятки збитків внаслідок одного ракетного удару, наприклад. Це потребує жорсткого контролю. Тому ми не можемо застрахувати 100 квартир в одному будинку, адже це може призвести до сотень мільйонів гривень збитку, які ми повинні будемо покривати власним капіталом.
Є вимога щодо розміщення об’єктів відносно один від одного і суми, які ми надаємо в залежності від відстані між застрахованими об’єктами. По юридичних особах ситуація повністю залежить від наявності або відсутності перестрахового капіталу.
Руслана Брянська: Як налагоджувалася співпраця страхових компаній із державою?
Віктор Андрійчук: Були різні пропозиції від держави, громадських організацій, міжнародних консультантів, які присутні в Україні. Держава, на нашу думку, прийняла стратегічно правильне рішення: замість обов’язкового страхування запропонувала страховим компаніям і ринку механізм компенсації. Тобто зараз, згідно з Постановою №1541, в межах більш небезпечних районів доступне покриття на 30 мільйонів гривень за рахунок держави, а все, що стосується відносно безпечних територій, віддано на відкуп страховикам і клієнтам.
Клієнти укладають договори зі страховими компаніями і подають заявки в експортно-кредитне агентство, маючи можливість компенсувати частину страхової премії. Спочатку це був 1 мільйон гривень, зараз сума доступної компенсації обмежується 3 мільйонами гривень для однієї юридичної особи. Це досить суттєва, на нашу думку, підтримка.
Руслана Брянська: Постанови №1541 достатньо? Чи потрібні ще якісь рішення?
Віктор Андрійчук: Наразі цієї постанови достатньо. Ми за 3 місяці роботи подали близько 30 заявок від наших клієнтів — усі чекають перших компенсацій у межах 3 мільйонів гривень на клієнта. Це стане сигналом для ринку, що цей механізм працює. Сподіваємось, що все більше і більше клієнтів будуть укладати договори.
Руслана Брянська: Наскільки близький український ринок до міжнародних стандартів? Чи навпаки — міжнародні партнери вчаться у нас?
Віктор Андрійчук: Ми попереду зараз не тільки в військовій сфері, а й в певних сферах ведення бізнесу. До нас вже звертаються за досвідом. Компанія ARX належить до Fairfax Group — канадського страхового та перестрахового холдингу.
Ми отримали перемогу в Innovation Award 2025 у рамках групи Fairfax, презентувавши наше покриття «Залізний купол». Зараз ми проводимо навчання для інших компаній з більш ніж 40 країн світу щодо того, як ми працюємо з цим продуктом в умовах війни і щоденних обстрілів: які наші підходи до андерайтингу, як ми оцінюємо ризик, як ми контролюємо акумуляцію, які ризики покриваємо тощо. Можна сказати, що партнери стоять в черзі за нашою експертизою.
Руслана Брянська: Яка реакція міжнародних партнерів на те, що ви розповідаєте на тренінгах?
Віктор Андрійчук: Світ змінюється. У нас триває велика війна, однак військові конфлікти розгортаються у всіх куточках світу. Це стосується і Південної Америки, і країн Близького Сходу. Там є величезний попит на страхування.
Раніше сформований стандарт покриття воєнних ризиків передбачав класичне покриття Political Violence Insurance: у безпечних регіонах люди страхувалися десятками років, накопичуючи премію, сплачуючи невеличку ставку за страхування. Можливо, якщо з’явиться якийсь військовий конфлікт, то ці компанії отримують компенсацію, а перестраховий ринок, як показав приклад України, покидає зону активного конфлікту.
Ми ж ламаємо цю парадигму і кажемо: «Давайте виберемо ті ризики, які будуть найбільш актуальними для клієнтів в умовах активної фази війни і за більшу премію будемо все ж надавати це покриття». Це змінило філософію ринку Lloyd’s. Вони побачили, що це працює.
Руслана Брянська: Кому зараз важливо думати про страхування воєнних ризиків? Що найважливіше треба знати, перед тим як страхувати своє майно чи життя?
Віктор Андрійчук: Чим раніше ви укладете договір, тим дешевшим буде страхування. Якщо у 2024 році ставки були на рівні 2-4%, зараз близько 5-10%, то зі зростанням кількості обстрілів тенденція буде змінюватись і далі. За нашими оцінками, у 2025 році кількість обстрілів зросла у більш ніж 7 разів у порівнянні з 2024 роком, ринок страхування і перестрахування не може не реагувати на це. Фізичні і юридичні особи прямо зараз можуть захистити своє майно та бізнес.
Страхування — це необхідність. На жаль, попит на цей продукт створюють чергові обстріли. Ми бачимо закономірність: як тільки у певному регіоні зростає кількість обстрілів — зростає і кількість запитів на страхування.
Поки триває війна, потрібно страхуватись. Сьогодні ти маєш бізнес, персонал, обладнання, а завтра ти можеш втратити все. І ця ймовірність значно вища, ніж під час мирного життя. Хоч я подіваюсь, що найближчим часом війна завершиться, страхування є основним інструментом, який поки що може захистити клієнта.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі