Перше питання: а це взагалі-то Гайдеггера термін чи Ніцше? Здається, про перехід вперше йшлося саме у його “Заратустрі”. От уривок з лекції Гайдеггера “Хто такий Заратустра у Ніцше?”, яку філософ прочитав у 1953 році у Бремені.
“Надлюдина перевершує тип колишньої і нинішньої людини і, таким чином, існує якийсь перехід [Ubergang], якийсь міст. Щоб ми, учні, могли слідувати за вчителем, який вчить про надлюдину, ми повинні, коли вже залишатися в цьому образі, дістатися до моста. Ми більш-менш повно обдумаємо перехід, якщо візьмемо до уваги три моменти:
1. Те, звідки йде той, що переходить .
2. Сам перехід.
3. Те, куди переходить той, що йде.
Це, останнє, ми повинні мати на увазі; і, перш за все, повинен мати на увазі той, хто переходить, а перед цим – учитель, який зобов’язаний вказувати на нього. Якщо погляд вперед помилиться в цьому “куди”, тоді процес переходу залишиться “без керма” і те, звідки повинен піти геть той, що переходить, залишиться у невизначеності. З іншого ж боку, те, куди покликаний той, що переходить, вперше виявляє себе при повному світлі лише тоді, коли він туди вже перебрався. Для того, хто переходить, а тим більше для того, хто в якості вчителя зобов’язаний показати перехід, це “куди” постійно залишається в якійсь далині. Далеке залишається. Оскільки воно залишається, воно перебуває десь поблизу, а саме в там, де воно зберігається вдалині як далеке, думаючи про нього і збираючись туди до нього. Близькість до далекого, про яку думають і пам’ятають, є тим, що наша мова іменує тугою [die Sehnsucht]. Помилково ми зводимо разом пристрасть [Sucht] з “шукати” [suchen] і “бути привабленим” [getriebensein]. Але старе слово “пристрасть” (жовтяниця [Gelbsucht], сухоти [Schwindsucht]) означає: недуга, страждання, біль”.
Цей текст видається страшенно заплутанним. По-перше, оскільки йдеться про перехід від людини до надлюдини, то варто розібратися, що Ніцше та Гайдеггер мають на увазі під цим терміном. Ніцше жив у ХІХ сторіччі, а Гайдеггер – у першій половині ХХ-го, а отже вони не могли знати про рух трансгуманістів – тобто людей, які будуть фізично перевершувати нас, завдяки розвитку технологій та тюнінгуванню власних організмів. Про таку надлюдину, наприклад, йдеться у романі Вільяма Гібсона “Мона Ліза Овердрайв” – це дівчина, яка може виходити в Інтернет без допомоги зовнішнього комп’ютерного інтерфейса, оскільки цей інтерфейс вже є частиною її організма. Що ж мали на увазі Ніцше, а потім Гайдеггер, коли казали про надлюдину? Невже це був Гітлер і нацисти?
Що ж мали на увазі Ніцше, а потім Гайдеггер, коли казали про надлюдину? Невже це був Гітлер і нацисти?
Коротка історична довідка.
Мартін Гайдеґер (або Гайдеґґер; нім. Martin Heidegger) (*26 вересня 1889, Мескірх, Німеччина — †26 травня 1976, Мескірх) — німецький філософ, який зосереджував свою роботу у сферах феноменології та герменевтики. Один із засновників герменевтики та сучасної лінгвістичної філософії. Поруч із Людвігом Вітгенштайном здійснив мовну революцію.
Гайдеггер створив вчення про Буття як про основоположну і невизначену, але до всього причетну стихію світобудови. Поклик Буття можна почути на шляхах очищення особистісного існування від знеособлюючих ілюзій повсякденності (ранній період) або на шляхах осягнення сутності мови (пізній період). Філософ є одним з основоположників німецького екзистенціалізму. Відомий також своєрідною поетичністю своїх текстів і використанням діалектної німецької мови у серйозних працях.
Є у біографії Гайдеггера і декілька неприємних епізодів. 21 квітня 1933 року, після приходу нацистів до влади, Хайдеггер на рік стає ректором Фрайбурзького університету, а 1 травня того ж року вступає в НСДАП, бере участь у політичній діяльності. Він виголошує промови, спрямовані на інтеграцію університету до нацистської держави і активно користується нацистської риторикою. Залишається членом НСДАП до самого закінчення Другої світової війни. У 1944 році Хайдеггер покликаний в фольксштурм. У квітні 1945 року Хайдеггер виявляється на окупованій французами території і піддається денацифікації. Відбувається суд, який підтверджує свідому підтримку мислителем нацистського режиму. На суді Ганна Арендт підтримувала Гайдеггера, а Ясперс виступав проти нього. В результаті філософа усунули від викладання до 1951 року.
На суді Ганна Арендт підтримувала Гайдеггера, а Ясперс виступав проти нього.
Тепер давайте візьмемося до самого переходу. Гайдеггер описує його процес у дуже туманних термінах.
“Готуючись до переходу від Кінця першого Початку в інший Початок, людина не тільки вступає в ніколи ще не бувалий “період”, але в абсолютно нову область історії (Geschichte). Кінець першого Початку ще довго буде долатися в цьому переході, і навіть в самому іншому Початку”.
І далі:
“Цей перехід є розбіг для стрибка, за допомогою якого Початок, і в ще більшому ступені інший Початок, може розпочатися. Тут в цьому переході готується найвідпочатковіше і тому “найісторичніше” (geschichtlichste) рішення, або-або, від якого не можна сховатися ні в які нори і таємні місця: або залишатися в ув’язненні Кінця і його останніх наслідків, тобто оновлених модифікацій “метафізики”, які стають все грубіше і грубіше, все безглуздіше і безглуздіше (новий “Біологізм” і т.д.), або почати новий Початок, тобто зважитися до його довгої підготовки”.
А оскільки Початок відбувається тільки в стрибку, то і ця підготовка до нього повинна бути стрибком і як така вона повинна виходити і відстрибувати від конфронтації з першим Початком і його історією (Geschichte).
В іншому Початку все суще буде принесено в жертву Seyn-буттю, і тільки через це отримає суще як таке вперше свою істину”.
Що це взагалі таке? Що це все означає? Як цей перехід, власне, відбувається?
Третє питання: куди ми переходимо? Що це за місце, і як воно виглядає?