Про це розпитали виконавчого директора правозахистної організації Truth Hounds Романа Авраменка.
Під час війни програма «Звільніть наших рідних» розповідає історії людей, міст, сіл і цілих регіонів, які опинилися у полоні російських окупантів. Ми говоримо про воєнні злочини Кремля і його військ щодо українського народу
Роман Авраменко – виконавчий директор правозахистної організації Truth Hounds. Один із найбільш досвідчених документаторів організації, який взяв участь у близько 70 польових місіях. Має понад 3 роки досвіду у проведенні тренінгів із документування для українських та міжнародних організацій, а також українських правоохоронців.
Роман Авраменко: Час тут відіграє дуже важливу роль, щоб люди, які документують, всі злочини задокументували якомога швидше. Тому що всі докази дуже швидко втрачаються.
Якщо говорити про обстріли, то люди ще під час окупації намагалися засипати вирви, таким чином порушуючи картину злочину. Вже потім буде неможливо встановити напрямок, звідки прилетів снаряд і зв’язати його з конкретним виконавцем.
Також ми досліджували і місця несвободи, де росіяни тримали полонених українців — як військовослужбовців, так і цивільних заручників. Потроху туди, в ті самі місця, почали повертатися власники: хтось почав робити ремонт, хтось почав прибирати території, уможливлюючи таким чином слідчі дії. Тому потрібно, аби у першу чергу на місце прибула слідча група, відібрали зразки ДНК, знайшли речі, які там були залишені після того, як цю територію залишили російські військові.
Саме тому ми і відправили місію через тиждень після деокупації великої території Харківщини. Я поїхав туди зі своїми п’ятьма колегами. Ми провели шість днів, документуючи все у цих населених пунктах, у координації з правоохоронними органами, які просто не встигали задокументувати всі місця.
Читайте також: ЗСУ звільнили ще два села на Харківщині (фото, відео)
Роман Авраменко: Ми ідентифікували дев’ять місць тримання заручників у тих населених пунктах, де побували. І змогли за ці дні ідентифікувати 80 людей, які були затримані. Багатьох з них катували. Реальні масштаби набагато більші.
В Ізюмі, наприклад, військові тримали українських військовополонених. Коли росіяни тікали, вони просто залишили їх у підвалі. Також нам розповідали, що і в інших містах були такі випадки, і наші військові за допомогою сітки-рабіці змогли зробити гачок, відкрити наручники і вибратися.
Тобто росіяни дійсно тікали в паніці, тому кинули не тільки зброю, але й полонених цивільних та військових заручників, в результаті, вони вийшли на свободу, їх не забрали із собою.
Роман Авраменко: Вони захоплюють в заручники не тільки чоловіків. Наприклад, стандартна практика — захоплювати дітей. Чого вартий приклад сина голови Запорізької ВЦА Буряка, його 16-річного сина росіяни тримали у полоні, і лише менш як місяць тому його звільнили. Для них немає значення — чоловік, жінка, вагітна жінка чи дитина. Багато випадків розстрілу підлітків чи дітей. Зрозуміло, що часто це відбувалося, тому що розстрілювали машини, які намагалися виїхати з усіма пасажирами, але бувало і таке, що неповнолітніх і дітей розстрілювали впритул.
Роман Авраменко: Найбільша відмінність деокупованих територій на Харківщині від тих, де ми працювали — це час самої окупації. Всі інші території були окуповані близько місяця. Харківщина була окупована пів року і, звісно, ми побачили ці всі жахливі руйнування.
Я для себе відзначив, що за ці пів року окупанти не намагалися налагодити будь-яку гуманітарну ситуацію в містах. Тобто всі пів року там не було газу, електроенергії, води. Люди якимось чином виживали, і окупанти не намагалися цьому посприяти, вони все тільки ускладнювали. Наприклад, в Ізюмі люди не тримали городи і мало хто робив запаси.
Інша свідкиня нам сказала, що за півтора місяця на всю родину з російської гуманітарки вони отримали один кілограм рису, одну банку тушонки, одну банку рибних консервів і півпляшки олії. А коли люди хотіли змінити ситуацію і відкривали торгівлю, росіяни приїжджали і розганяли місця продажу.
Читайте також: «Людей закопували заживо і викопували» — у поліції розповіли про ще одну катівню росіян на Харківщині
Роман Авраменко: Дехто з колаборантів водив росіян по дворах людей, розповідаючи, хто з них має проукраїнську позицію. Після цього люди зникали. Також велося полювання за тими, хто служив, воював в АТО. Їх прицільно викрадали і катували у підвалах. Про цих людей могли дізнатися росіяни, в першу чергу, від тих людей, які підтримують «руський мір».
Є люди, яких підозрюють у колаборанстві, але я б їх колаборантами не назвав. Це ті самі лікарі, які продовжили надавати допомогу людям у скрутних умовах, які за покликом своїх робочих зобов’язань надавали допомогу і пораненим росіянам.
Роман Авраменко: Є два шляхи: зателефонувати до поліції і сказати, що ви стали свідком злочину, або зателефонувати правозахисникам, таким, як ми. Адже ми працюємо у співпраці з українськими правоохоронними органами. У нас працюють професійні документатори, які дуже фахово і професійно можуть провести опитування людини, і це опитування, за погодженням людини, може перерости в офіційний процесуальний документ.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Проєкт реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольство США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS