Ми завжди приділяли мало уваги темі політв’язнів, а зараз вона ще більше пішла на спад — Євген Черніков

Фільму передувала вистава, написана у 2011 році, яку зрежисувала Тамара Трунова. Сама стрічка розповідає про поневолене суспільство. Герої намагаються подолати страхи і отримати свободу. Вони возвеличують верховного правителя – Нуля. У їхньому світі ані свободи вибору, ані імен. Натомість герої мають номери та правила, які диктує книга: кого любити, як жити і що робити. Загалом вони намагаються подолати страхи і отримати свободу.

Головну роль у цьому фільмі зіграв кіноактор, громадський активіст Євген Черніков, з яким ми поспілкувалися в рамках програми «Звільніть наших рідних».

•  Євген Черніков — у минулому артист балету та театру. Нині кіноактор. Зіграв у більш ніж 20 фільмах і серіалах. Виконав одну з головних ролей у фільмі Олега Сенцова й Ахтема Сеітаблаєва «Номери». У 6-річному віці переїхав з родиною з Чечні в Крим. Поїхав з півострова в 2015 році. Під час анексії був активістом, брав участь в антиросійських акціях в Севастополі та Сімферополі. Після арешту Олега Сенцова активно брав участь в підтримці українських політв’язнів.

Ігор Котелянець: Минулого року ми з вами говорили про мрію звільнити Олега Сенцова, а зараз ви – головний герой його фільму. Мрії збуваються?

Євген Черніков: Так. Але я хочу додати, що, попри те, що Олег Сенцов зараз на волі, це, на жаль, не кінець, адже інші політв’язні досі перебувають за ґратами у Російській Федерації, в окупованому Криму й ОРДЛО. Тому я вважаю, що потрібно працювати далі, аби звільнити інших.

Ігор Котелянець: Як ви вважаєте, чи достатньо уваги зараз приділяється цій проблемі? Дехто вважає, що відтоді, коли були звільнені найбільш медійні політв’язні, про тих, хто і досі залишається за ґратами незаконно і несправедливо, забувають?

Євген Черніков: Я думаю, що уваги завжди було не так багато, як хотілося б, навіть коли Олег був за ґратами й був символом політв’язнів. А зараз увага ще більше пішла на спад – не так багато, як раніше, про це говорять на політичних майданчиках, не так багато пишуть у ЗМІ.

Коли в мене є нагода, я завжди кажу про політв’язнів і намагаюся нагадувати, що ще нічого не скінчилося.

Повну текстову версію можна прочитати за посиланням.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково показує офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.