Онук думає, що тато на роботі в Росії, і боїться слова «тюрма», — батько політв’язня Валентина Вигівського

Валентин Вигівський – мешканець Києва. Закінчив факультет електроніки Київського політехнічного інституту, мав власний бізнес. Брав участь у Євромайдані. У вересні 2014-го року під час приватного візиту до Сімферополя його було затримано так званою «кримською самообороною» і доправлено до будівлі колишнього управління СБУ в Автономній Республіці Крим у Сімферополі. Пізніше його утримували в московському Лефортово, де інкримінували комерційне шпигунство. Згодом звинувачення було перекваліфіковане за статтею «шпигунство».

Батькам про арешт сина не було повідомлено. За кілька днів після його зникнення батькові вдалося самостійно дізнатися, що Валентина затримано. Протягом 8,5 місяців до Виговського не допускали українського консула, а пізніше на їхніх зустрічах були присутні співробітники СІЗО, які здійснювали психологічний тиск на підслідного.

В нашій студії батько Валентина Вигівського – Петро Вигівський.

Ведучі – журналістка Громадського радіо Ірина Ромалійська, сестра Олега Сенцова – Наталя Каплан та мати Генадія Афанасьєва – Ольга Афанасьєва.

Наталя Каплан: Что происходит с Валентином в данный час?

Петро Вигівський: На сьогодні він знаходиться в колонії суворого режиму в Кіровській області. Там його тримають в одиночній камері, і останні півтора місяці з ним немає зв’язку. Не знаю, в чому причина. Більше місяця назад в нього був адвокат Ілля Новіков, а тижні три назад в нього був консул. Цю інформацію ми дізналися від цих людей.

Ольга Афанасьєва: Давайте напомним историю Валентина. Как все начиналось?

Петро Вигівський: Зник Валентин у вересні 2014-го року. 17 числа він поїхав із Києва в Сімферополь у приватних справах, і вже 18 вересня я зрозумів, що із ним щось сталося. Ми почали його шукати, написали заяву в міліцію, правда толку з того не було.

Ірина Ромалійська: Чим займався Валентин?

Петро Вигівський: Він закінчив КПІ, факультет електроніки, і займався ремонтом автомобілів. Але він цікавився залізничним транспортом, авіацією, це було його хобі.

Ірина Ромалійська: Що було далі після того, як він зник?

Петро Вигівський: Ми почали його шукати самотужки. Знаходили його сліди перебування, багато людей нам допомагало в цьому на території Криму.

В середині жовтні ми отримали лист від МЗС про те, що російська сторона повідомила, що він арештований.

Наталья Каплан: Как вы думаете, зачем его арест нужен России?

Петро Вигівський: Версій є багато. Він же не єдиний, в нас вже політв’язнів більше 50 чоловік, але й це не всі, лише ті, про яких нам відомо.

На той період йшла активна фаза війни на Донбасі, і мабуть, Росія намагалася сформувати два російські підрозділи, скоріш за все, з українців, і таким чином підбиралися туди люди.

Ірина Ромалійська: Для того, щоб воювати на Донбасі?

Петро Вигівський: Грубо кажучи, так. Це моя така версія. Але мало українців на це клюнули, і вирішили піти в тюрми. Ми знаємо це на прикладі заробітчан.

Ірина Ромалійська: Тобто ви вважаєте, що людей хапали, щоб відправляти на фронт?

Петро Вигівський: Я думаю, це один з варіантів. Інший варіант – пропаганда для російського споживача, що від України можна чекати лише неприємностей, терактів тощо.

Ірина Ромалійська: Що йому інкримінують?

Петро Вигівський: 276 стаття УК РФ – шпигунство.

Ірина Ромалійська: Ви розумієте, про що саме? Може були на суді?

Петро Вигівський: На суді ми не були, бо вся справа закрита, всі матеріали засекречені. Новіков теж підписав папери, що він не може нічого розголошувати. І про стан справи ми знаємо із засобів інформації Росії. Єдиний документ, який в нас є про всю цю справу, це довідка з колонії, що Валентин прибув на місце. В нас немає ні рішення суду, ні жодних документів по справі – нічого.

На суді ми не були, бо вся справа закрита, всі матеріали засекречені

Ольга Афанасьєва: Его обвиняют в шпионаже, а из той части дела, что была открыта, ясно, что шпионил он сам на себя.

Петро Вигівський: Як сказав Новіков, в справі засекречених матеріалів немає, вся вона доступна в ЗМІ, в Інтернеті, але в нас жодних паперів немає.

Ірина Ромалійська: Про що кажуть в Інтернеті?

Петро Вигівський: Як казав нам адвокат, який був призначений на період слідства, мій син цікавився авіаційними двигунами.

Ірина Ромалійська: І що? Він хотів їх привезти в Україну?

Петро Вигівський: Ні, просто цікавився.

Ірина Ромалійська: Тобто цього достатньо для російської каральної машини?

Петро Вигівський: Ця стаття виписана так, що будь-який іноземець, який цікавиться такою тематикою, як оборонний комплекс Росії, навіть тими матеріалами, які є у відкритих засобах інформації, але колись були засекреченими, вже може вважатися шпигуном.

Наприклад, в Росії був парад, і там новий танк заглох на Червоній Площі. І люди, які подивилися в Інтернеті, що то за танк такий, про його характеристики, вже підпадають під цю статтю.

Ольга Афанасьева: В итоге, Валентину дали 11 лет колонии строгого режима. Как он сейчас себя чувствует?

Петро Вигівський: Спочатку, звичайно, був шок та розпач, особливо, після всіх процедур, що з ним проводилися. Я не буду про них казати, вони всім відомі, і майже з усіма були однакові.

Але потихеньку він взяв себе в руки, зайнявся спортом, наскільки йому дозволяли умови, поробив собі гантелі з пляшок з-під води. Дякуючи, що в Лефортово дуже хороша бібліотека, він став багато читати, вивчив психологію. Тобто він тримає себе в руках.

Ольга Афанасьєва: Как проходили ваши длительные свидания? Что он рассказывал? Верит ли он в то, что Украина за него борется?

Петро Вигівський: Побачення були, дружина їздила і в Лефортово, і невістка туди їздила. Але це побачення було через скло. А вже довготривале побачення було в колонії. Дружина їздила два рази, адже можна їздити три рази на рік.

На першому побаченні в Лефортово було видно, що він дуже схуд, так була одягнена одежа, що не видно було тіла, напевно, залишки від розмов зі слідчими ще залишалися. В колонії на останньому побаченні він вже виглядав нормально, видно було, що він адаптувався.

Наталья Каплан: Маме удалось ему рассказать, что мы за него боремся?

Петро Вигівський: Так, дружина розповіла йому. Це було як раз після його дня народження. Вона йому привезла фотографії, і він, побачивши, як масштабно святкувався його день народження, був дуже щасливий.

Син Валентина думає, що тато на роботі в Росії. Один раз ми сказали йому слово «тюрма», він злякався, і більше ми цю тему не підіймаємо. 

Ольга Афанасьєва: Розкажіть про одного із співкамерників, з яким сидів Валентин. Я знаю, що це дуже цікава історія.

Петро Вигівський: Так, в нього був дуже цікавий співкамерник, і він написав нам про нього лист аж на дев’яти листах формат А4. Він особливий тим, що його осудили на дев’ять років за спробу вбити Путіна за допомогою квадрокоптера і саморобної вибухівки. Взагалі то його арештувала за шахрайство, але потім вийшло так, що він став таким терористом.

Наталя Каплан: Знаю, что в апреле прошлого года Украина подавала запрос на экстрадицию Валентина Выгивского в Украину для отбывания наказания. Что происходит сейчас в этом направлении?

Петро Вигівський: Після того, як вирок вступив в силу, я одразу написав заяву до Міністерства юстиції, щоб, згідно Конвенції, Валентин міг відбувати покарання на території України. Відповідні документи з Мінюсту дуже швидко відправили в Росію. Там теж не довго думали, і в кінці 2016-го року ці документи надійшли в Україну. Потрібно було пройти суд на відповідність російської статті українській, визначити місце, в яку колонію відправити сина, а потім документи відправити в Росію. Наша влада дотягнула цю всю процедуру до кінця лютого. Потім пройшов суд, документи були відправлені, і тепер чекаємо на те, що вирішить Росія. Адвокат Новіков робив запит, але, як ми зрозуміли, вони чекають на рішення вищого керівництва.

Ірина Ромалійська: Що говорить син Валентина про тата?

Петро Вигівський: Він думає, що тато на роботі в Росії. Один раз ми сказали йому слово «тюрма», він злякався, і більше ми цю тему не підіймаємо.