Пройшла фільтрацію, щоб поїхати на пошуки чоловіка в окупований Донецьк — дружина цивільного полоненого Альона Кобилівська

Гостя — дружина цивільного полоненого, колишнього учасника АТО Артема Кобилівського Альона Кобилівська.

Довідка: Артем Кобилівський — учасник АТО, колишній морпіх, на момент початку повномасштабного вторгнення — цивільний. Росіяни викрали Артема 24 березня 2022 з села Ялта під Маріуполем. З того часу чоловіка тримають в полоні. Спочатку його утримували у Оленівці, а потім перевели до колонії № 27 в Горлівці. Він вважається цивільним, не військовим. Зараз це доволі складна процедура — повертати цивільних.

Альона Кобилівська: 24 лютого 2022 ми перебували в Маріуполі, ми жили там. Був звичайний день, я захворіла на коронавірус, була в лікарні з чоловіком. Ми чули вибухи десь далеко, після обіду зрозуміли, що вже черги до банкоматів, великі черги в магазинах, було вже гучно. Ми вирішили виїхати в село Ялта (під Маріуполем — прим. ред.) до моїх батьків, думала, там буде безпечніше.

Коли прийшли окупанти

Їх було не так багато на початку. Ми навіть не думали, що цивільних можуть забрати, тим паче він не військовий на той момент був. З одного боку чоловік казав, що не можна там лишатися, але ми не встигли, у нас не було свого транспорту, а тоді перевізники дуже багато грошей брали до Бердянська. Але і в Бердянськ сенсу не було їхати, бо там вони (росіяни — прим. ред.) вже були.

24 березня військовий автобус став на початку вулиці. Зайшли до нас додому. Їх було 5 людей. Кажуть: «Ми такі-то такі-то, прийшли робити перепис населення. Ми подивимось ваші документи, запишемо номера телефонів, подивимось контактні книги». На моєму телефоні ввів якусь комбінацію, записав собі все, контактну книгу, кому телефонувала.

В самому кінці дивилися мого чоловіка. Вивели на перевірку, на вулицю. Запитали, чи є татуювання. Він сказав, є, фраза «спаси и сохрани». Вони спитали, чому таке татуювання, він відповів, що звичайне християнське. Йому підіймали футболку, все передивлялися. Сказали: «поїдеш з нами на пів години».

Чоловік не повернувся, його відвезли в Мангуш, потім в Докучаєвськ, Оленівку.

Слухайте також: Я навіть під тортурами не зміг вигадати історію, яку росіяни хотіли від мене почути — Євген Шибалов

Про проходження фільтрації та хабар окупантам

Я хотіла пройти фільтрацію. Коли я дізналася, що чоловік в Оленівці, я хотіла їхати туди, мені потрібно було проходити фільтрацію. Пітом стало відомо, що його відвезли в Донецьк, начебто йому світить 10 років.

Я їду в Мангуш, намагаюсь пройти фільтрацію. Це було дуже складно, запис був на листочку, і там було близько 5500 людей у черзі. На той момент лише 700 людей її пройшло, вдень по 25-30 людей.

Я підійшла до якогось військового, сказала, що мені треба термінова фільтрація, він сказав, що нічим не може допомогти… Я сказала, що мені треба везти дитину на обстеження в Донецьк. Потім я сказала: «Давайте я заплачу, можна мені піти без черги?». Він сказав мені вартість — півтори тисячі гривень.

Наступного дня я їду на чотири вечора, проходжу фільтрацію. Я могла її не пройти, через те, що чоловік в полоні, але, слава Богу, пройшла.

Читайте також: На яку допомогу можуть претендувати політв’язні та полонені?

У Донецьку

Я привезла чоловіку передачу, величезні сумки, продукти. Заходжу в будівлю, жінка мені говорить: «Так, він перебуває тут, передачі йому не положені». Я кажу: «А коли буде положено?». Вона каже: «Ніколи». І зачиняє двері. Я їздила туди протягом 1,5 місяців кожний тиждень. І вже протягом наступного тижня мені казали, що його там немає. Хоча до трьох місяців він перебував там.

• Скрізь, коли дізнавалися, що він колишній військовий, навіть не розмовляли зі мною.

Потім я найняла в Донецьку адвоката. Він мені обіцяв, що буде з ним бачитись, буде передавати передачі, що навіть я скоріше за все зможу побачитись з чоловіком… З усього, що зробив адвокат — це подав запит на «Генеральну прокуратуру», і вона через місяць відповіла, що йому хотіли присудити 229 статтю — це 10 років, «тероризм».

В червні адвокат вже не знав 100%, де перебував мій чоловік. В серпні я подала запит на «Міністерство юстиції» в Донецьку. У вересні я наугад написала в Горлівську колонію — у жовтні мені прийшов від чоловіка відповідь, про те, що він перебуває там, довго чекав наших листів…

Потім мені нарешті приходить відповідь від «Міністерства юстиції», що в нього була стаття «тероризм», 29 червня з нього зняли цю статтю, ставлять йому статус «полонений». Та написано, що передачі не можна, лише листування.

Через місяць я знову писала звернення на «Міністерство юстиції», що, якщо немає ніяких звинувачень, чи статей, чому вони його тримають. Він був вдома, у цивільному одязі, цивільна людина. Через місяць вони відповідають, що нібито він військовий з 2014 року, а так, як війна з 2014 року, він вважається діючим військовим.

Виїхала з окупації

У лютому 2023 року я виїхала з окупованої території.

«Міжнародний Червоний Хрест» не підтверджує Артема як полоненого. Я усі заяви, які мені давали «офіційні структури» в «ДНР» усі відправила в структури України, але вони не вважають їх документами, так як це «ДНР».

Недавно поліцейського, який з ним перебував в одному бараці, обміняли. Він ще один свідок того, що Артем там був з ним. Він також дав покази в СБУ, пред’явив списки, кого він бачив.

Також недавно виклали в телеграмі відео мого чоловіка, де він звертається до України з проханням, щоб його скоріше повернули.

Читайте також: «У росіян було готове досьє на всіх полонених» — дружина цивільного заручника з Нової Каховки Сергія Цигіпи

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS