29 квітня російські силовики затримали Ірину Данилович, коли жінка їхала з роботи дорогою від Коктебеля до Феодосії. У її будинку в селі Владиславівка був проведений обшук, вилучені телефон і ноутбук.
Рідні журналістки поінформували, що так званою підставою для арешту були названі «зв’язки з іноземною державою».
Затримали жінку нібито на 10 діб, проте батькам не дали жодного документа щодо затримання чи судового рішення стосовно неї. Пізніше Ірині була підкинута вибухівка, і звинувачення перекваліфікували.
Про те, що відбувається зі справою Ірини Данилович, поговорили із головним редактором проекту INжир media і координатором ініціативи «Кримськи процес» Михайлом Батраком.
Михайло Батрак: Ірина Данилович — це звичайна кримчанка, яка займалася тим, що висвітлювала те, що відбувалося в Криму, працювала у медичній сфері, намагалася захищати права медичних працівників, працювала з українськими правозахисними організаціями, з медійними ініціативами. За це вона, певно, підпала під пресинг. 29 квітня її викрали прямо з зупинки, і, коли проводили обшук в її будинку, сказали, що її затримали за те, що вона співпрацює з деякими українськими організаціями та передає їм інформацію. Потім через декілька днів її утримання в СІЗО, їй підкинули вибухівку в футляр від окулярів, і звинуватили вже у зберіганні вибухових речовин, адже в кримінальному кодексі РФ немає статті за те, що ти співпрацюєш з правозахисними організаціями.
Михайло Батрак: Вона співпрацювала з багатьма медіа, і з нашим, і з «Крим Реалії». Також вона давала багато коментарів про те, що відбувається в Криму у медичній сфері під час поширення коронавірусної інфекції. У цей час вона захищала права медпрацівників, яким не доплачують їхні «ковідні виплати». Тобто у більшості вона займалася висвітленням проблематики медицини на окупованій території.
Михайло Батрак: Зараз закінчується досудове слідство і буде готуватися обвинувальний акт. У СІЗО ситуація зараз трохи напружена, тому що всі ФСБшники і конвоїри стали більш злі, ніж були раніше, і до всіх політв’язнів почали ставитися набагато гірше, ніж раніше. Приклад з Іриною Данилович це показує, зокрема коли її побив конвой. Також конвой їй постійно каже, що треба було підкинути не тільки вибухівку, а ще й наркотики, щоб вона довше сиділа. Це все відбувається зараз із нашими кримчанами, яких переслідують за політичними мотивами.
Михайло Батрак: Підтримка є — це знайомі, родичі, друзі, просто небайдужі активісти, які постійно приходять на суди до тих, кого переслідують за політичними мотивами, але, звичайно, зараз ця підтримка трохи менша, ніж була у інших політичних в’язнів до 24 лютого, тому що багато активістів нині виїхало з тимчасово окупованого півострова, адже на багатьох заводять адміністративні протоколи за дискредитацію збройних сил РФ. І набагато менше є інформаційної підтримки, оскільки зараз, що б не відбувалося в Криму, воно не буде на перших шпальтах новин.
Звичайно, держава Україна знає про кейс Ірини Данилович, намагається щось робити, але у зв’язку із війною, зрозуміло, питання політв’язнів не буде зараз стояти на першому місці.
Михайло Батрак: Я не знаю, як зараз мешканці України можуть передавати допомогу на тимчасово окуповану територію. Можна використовувати правозахисні організації Російської Федерації, це поки єдиний шлях допомоги нашим політв’язням.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS