Така тема чергового випуску програми «Ген справедливість», і гості судії сьогодні — слухачки «Літньої Школи Юрфем» Вероніка Годлевська та Анна Дудник.
Лариса Денисенко: Скажіть по-перше, загалом де ви вчитеся, і яка сфера ваших професійних і соціальних інтересів.
Вероніка Годлевська: Коли я подавала заявку на Літню Школу Юрфем, я вчилася в університеті імені Івана Франка, наразі вже я поступила на магістратуру до КМУ імені Шевченка. Щодо соціальної активності, то я приділяю більше уваги громадській діяльності, я є голова Ліги студентів Асоціації правників України, і тому мій інтерес був в тому, аби розібратися, які нагальні проблеми наразі цікавлять молодь, які теми нам буде актуально висвітлювати.
Лариса Денисенко: Наскільки часто ви зустрічаєтеся як студентська правнича спільнота, що найчастіше обговорюєте?
Вероніка Годлевська: Наразі ми акцентуємо свою діяльність на тому, що розкриваємо для студентів різні сфери права. Це позаакадемічна діяльність, яка надає можливість дізнатися більш обширно, і розкрити питання, на які тобі, можливо, не дасть відповіді викладач. Також ми допомагаємо визначитися, що цікавить людей, в якій сфері їм розвиватися, де їм працювати. Наші правничі школи проходять декілька раз на місяць в різних регіонах України з великим представництвом студентства всієї країни.
Анна Дудник: Я навчаюся на другому курсі Національного авіаційного університету на факультеті міжнародних відносин на кафедрі міжнародного права. Я теж займаюся громадською діяльністю, тому що в університеті ми впроваджуємо наукове товариство, яке займається моделями ООН. І я також є одним з членів ліги АПУ. Вероніка має рацію – це дає великий стимул розвиватися таким студентам, як я, адже я поки не знаю, в чому я хочу розвиватися далі. А такі школи допомагають нам в цьому розібратися, вони показують людей, які чогось досягли. І я зрозуміла, що люди можуть своєю великою працею розвивати свої здібності, вони можуть досягти багато чого і працювати в тій справі, яка їм приносить задоволення. Студенти можуть на таких заходах розвиватися, а не просто в університеті брати теорію.
Лариса Денисенко: Що ви побачили на Літній Школі Юрфем, чого навчилися та чим би хотіли поділитися?
Вероніка Годлевська: Чесно сказати, коли я їхала на Літню Школу Юрфем, я дуже нейтрально ставилися до проблеми захисту прав жінок, домашнього насильства тощо. Для мене було основною ціллю або змінити, або трансформувати власне бачення на цю проблему, і вміти пояснити, чому це нагальне питання зараз. А Школа мені дала те, що можна сміливо казати: фемінізм – це не страшно.
Анна Дудник: Я дізналася, як бути лідером, як це розвивати, і що це завжди лідер – це не одна людина, це – команда. Ми повинні один одному допомагати, повинен існувати дух сестринства: кожна жінка має допомагати одна іншій розвивати свої знання чи якісь вміння. Ще я дізналася, для чого саме важливо розмовляти про домашнє насильство, про дискримінацію по різним критеріям, тому що, якщо ми про це говоримо, ми розвиваємо це в соціумі, і люди звертають на це увагу. Я вважаю, що це дуже класно для студентів, особливо для дівчат, тому що ми розуміємо, з чим ми можемо стикнутися, ми вже не будемо боятися, що не зможемо себе захистити.
Лариса Денисенко: Чого вам бракувало на цій школі, і щоб ви хотіли замінити?
Вероніка Годлевська: Є проблема, що ті питання, які ми піднімали на Літній Школі, не сприймаються в суспільстві, і є дуже малий рівень освіченості щодо того, що вони транслюють і що вони собою представляють. І саме тому потрібні освітні програми як для жінок, так і для чоловіків.
Анна Дудник: Мені більше за все сподобалися мотиваційні виступи, тому що жінки показують, що вони можуть досягти багато чого своїми силами. Багато виступали і адвокати, і судді. Мене це мотивує, я думаю, що якщо вони змогли, я теж зможу.
Лариса Денисенко: Чи допомагають такі школи визначитися з тим, якою саме юристкою ти хочеш бути?
Вероніка Годлевська: Можливо, вони не допомагають розібратися, в якій сфері права ти себе бачиш, або якій професії ти хотіла б приділити увагу, але вони допомагають визначитися, якою моделлю жінки-юристки ти хочеш бути. Тобто вони виділяють ті риси характеру, ті якості, яким ти хочеш навчитися, і як ти хочеш себе позиціонувати. Якщо повернутися до того ж лідерства, ми бачимо, що образ сильної жінки є скрізь, незалежно від того, ким ти працюєш.
Анна Дудник: Я як юрист-міжнародник завжди замислювалася про захист прав людей на міжнародній арені, але я не знала, чи воно мені подобається, чи буде мені легко йти. Але після цієї Школи я все-таки вирішила, що проблематика захисту прав людей, прав жінок проти домашнього насильства, проти дискримінації для мене є дуже важливою. І на даний момент я думаю, що зможу з цим пов’язати своє життя. І я дуже вдячна цій школі, тому що вона дала мені уроки, з яких я зробила висновок, що я хочу захищати людей, і мені ця галузь права дуже цікава.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.