Про те, як порушуються права людини і свободи представниками правоохоронних органів, суддями, медиками. Про те, що може статися із людиною, коли її свобода обмежується. Про методи слідства та суддівську упередженість. Про те, з чим стикаються адвокати, що можна вчинити, щоб протидіяти порушенню прав людини? Історія про опір системі, протистояння та знаходження розумних правових компромісів. Програма «Ген справедливості» представляє – живу історію Владислава Загоровка, активіста Євромайдану, та його адвокатки системи безоплатної правової допомоги Наталії Дорошенко.
Вітаю слухачів «Громадського радіо» з вами Лариса Денисенко і програма «Ген справедливості». Перший випуск нашої програми ми говорили про те, як співпрацювали «Євромайдан SOS» і системе безоплатної правової допомоги. Сьогодні у нас в ефірі жива історія і власне я вітаю в студії героїв цієї живої історії, перед усім героя Влада Загоровко і його захисниця Наталя Дорошенко.
Лариса Денисенко: Я розумію, що емоційно повертатися в майданні події дуже важко, але навіть переглядати відео, які я постійно передивлялася, правоохоронні органи поводилися власне не як правоохоронні органи, бо вони звірили. Коли за гратами опинялися люди, котрі виборювали свободу, котрі виборювали своє право на справедливість , право на свободу думки і свободу мирних зібрань. Владе, повертаючися в ті часи, коли з вами це сталося, коли фактично ви спочатку почувалися закатованим і побитим, потім вас же, а не ту людину, яка вас катувала забирають і ви опиняєтесь в ситуації, в котрій можливо жодного разу не опинялися. От ви можете сказати, які ваші перші були відчуття, коли ви вийшли виборювати свою справедливість, з рештою за це опинилися фактично в СІЗО?
Влад Загоровко: Ніхто не очікував такого, що силою стануть забороняти думати і говорити те, що ми хочемо. Це було фактично не зовсім то дивно при тому режимі, який існував. Але якось не природньо, це факт. Почали словами, як до людей не доходить, ви ставили перепони , щоб забарикадувався загонами «Беркуту», щоб не чуть і не бачить , наче нас і немає , наче він живе для себе і люди тут наче…
Лариса Денисенко: Просто ті, хто заважають нормально жити?
Влад Загоровко: Так. Як таргани в оселі. Начебто вони є , але на ніх не дуже то звертають увагу. Буває, що і бігає не там де треба, можна капцем прибити. От так от я відчув себе саме тарганом таким. Не тільки я і дехто з людей вирішили доказати, що ми все таки не таргани, а люди не гріше, а навіть краще ніж він. На той час всі чудово розуміли, хто тарган, а хто людина, і хто хоче себе показати людиною. Але ж коли потрапив саме в ту м’ясорубку , то зрозумів, що мабуть таки більш тарган ніж людина. По-перше , я тільки в кіно бачив, як після затримання б’ють, щоб вибити якісь зізнання. А мене і нас всіх затриманих били заради насолоди. «Беркут» ці люди, якісь ущербні, били заради того, щоб бити, отримували якусь насолоду.
Лариса Денисенко: Говорити з ними було марно. Тобто ви намагалися з ними поговорити, закликакти до якоїсь людської поведінки там абсолютно не працює. Я не говорю про то, що там потрібно згадувати статті Конституції , які вони порушують, але хоча би достукатись до того, що ви коєте. Ви люди зі зброєю, що ви робити зі мною, з обезброєнною людиною.
Влад Загоровко: Власне я через рік після тих подій , зараз ведеться справа , там де я потерпілий . Я не хотів дивитись все це відео і вже воно начеб-то призабулось, але зараз я впевнений на 90% , що я потрапив в ось цю м’ясорубку тільки через те, що я хотів зупинити все це і висловлювався, що «що ви робите?» , власне через це я туди і потрапив.
Лариса Денисенко: Тобто вони якраз реагували на те, що ви намагалися їх зупинити , реагували агресивно. Прогресія зростала цього побиття і того, що вони хотіли вас просто закрити і рота закрити, і взагалі вивести з ладу.
Влад Загоровко: Так.
Лариса Денисенко: Наталю, напевно питання до вас. Ви пам’ятаєте той момент, коли ви власне побачили Влада, як клієнта. Але і до того, як ви власне долучилися до цієї роботи?
Наталя Дорошенко: Государственные адвокаты, можно сказать не совсем государственные. Мы работаем по контракту с государством. Это был день моего дежурства, мы слышали, что начали происходить какие-то события в городе. Мы где-то были к этому готовы, что могут быть задержания. Но такого никто из нас не ожидал. Мой вызов поступил около половины второго ночи, и я приехала под Голосеевское РОВД, там встретилась под воротами с одним своим коллегой. Мы не могли попасть в РОВД с этого всё и началось. Где-то полчаса мы звонили, ходили , ворота были закрыты, потому как видимо уже начались такие события бурные в городе, поэтому милиция видимо тоже оберегалась. Наконец-то мы попали в РОВД, поднялась на какой-то этаж и уже в коридоре увидела Влада, их несколько там было на тот момент задержанных. Каждый из них был избит – это видно было. Я познакомилась с Владом, который был немножко в шоковом состоянии, у него с глазом было что-то непонятное, я понимала, что ему нужна медицинская помощь. Он был напуган и шокирован. Пообщавшись с ним я уже узнала, что произошло, где их задержали, кто его избивал , как избивал. Он информацию мне выдавал понемножку, потому, что он первый раз меня видит, понятно , приехала адвокат от государства, но постепенно мы разобрались в этой ситуации. Я уже позвонила его жене, как-то ей смогла дать какую-то информацию и начала вызывать скорую помощь. Потому, что на мои вопросы, оказывалась ли медицинская помощь, работники милиции мне сказали, что ничего не надо, он только из больницы.
Лариса Денисенко: От як раз до питання власне того, що робить адвокат в таких ситуаціях ми повернемося. Я хотіла як раз запитати Влада стосовно довіри. Наталя сказала таку річ, як державний адвокат і ви напевно раніше взагалі стикалися з адвокатською братією як таковою чи ні? Як і наскільки ви відреагували, що приїхала людина власне, яку ви вперше бачите, яка начебто є державним адвокатом? Як ви відреагували на це, наскільки ви довіряли , наскільки слово державне вас могло злякати?
Влад Загоровко: На той час я перестав довіряти навіть сам собі. Тому що в такій ситуації бути , начебто пересічним громадянином і потрапити в такі колізії. Я тоді не вірив зовсім нікому, тому що отак от , щоб ви розуміли, чому Наталю не пускали в РОВД . Там був зібраний ОБОЗ, і мій допит на той час проводився таким чином, що сидів слідчий мовчки, писав. Мене посадили на табуретку в кабінеті обличчям до дверей і в ці двері що хвилини відкривались, людина зайшла , запам’ятала моє обличчя і закрила. Потім вже під ранок мені слідчий видвинув звинувачення, що я там роздавав зброю, що у мене було вилучено. Я кажу, ну такого ж бути не може. Він – у нас є свідки, ціла тека свідків. Я не знаю, скільки там людей було , але вже потім я зрозумів, що всі, хто заглядав в кабінет і чого я сидів обличчям до дверей.
Лариса Денисенко: Як взагалі формується слідчий пул в нашого слідства поде куди…
Влад Загоровко: І всі ці свідки були з «Беркуту», потім знаходились потерпілі, яких я ніби-то побив. Страшно мені стало тоді зовсім. Згодов я вже дізнався, що у мене черепно-мозкова травма , стан мій бажав кращого, я зовсім був в прострації. Ще й пошкоджене око, я навіть не бачив того, що вони мені давали підписувати. Я відмовився підписувати те, що вони дають.
Лариса Денисенко: Звідки ви знали, що краще не підписувати?
Влад Загоровко: Це доволі таки дивно, коли мені кажуть, що я робив те, чого я не робив і підписувати це під тим, що вони там написали… Я вже зрозумів, що там за свідки , які мене описували до дрібниць, коли я бачив звідки ці свідки брались. Це не розумно підписувати такі папери. І вони тоді вже були змушені Наталю запросити, коли побачили, що я дійсно нічого не підпишу. Вони чинили моральний тиск. Той момент, коли з’явилась довіра до адвоката, коли вона побачила мій стан і заперечила те, що я в такому стані можу щось підписати і адекватно реагувати. Вона сказала, поки не оглянуть лікарі, поки не надастся медична допомога , ніхто нічого підписувати не буде. Тоді закралась думка, що то наша людина.
Лариса Денисенко: Як раз повертаючися до цього , Наталко, а от ви побачили всю цю ситуацію , окрім того, що вас тримали там на задворках і не пускали дуже довго. Потім ви побачили стан Влада, які взагалі дії має вживати адвокат , які вживали ви, задля того, щоб в цій ситуації дозволити людині вести себе правильно і власне забезпечити все необхідне в тій ситуації, яка була, щоб відновити справедливість?
Наталя Дорошенко: Я немножко прокомментирую с правовой позиции то, что рассказывает Влад. На самом деле не вызвать нас они не могли. Потому, что на тот момент действовал новый уголовно-процессуальный кодекс, в котором говорится – статья 208, 209 УПК о том, что немедленно необходимо вызвать адвоката. Ими уже были нарушены нормы УПК , потому что кодекс чётко говорит о том, что такое момент задержания, когда человек не может уйти по приказу или принуждению. На самом деле его задержали намного раньше тогда ещё на Банковой, около 4 часов дня. Нарушения уже были. Следовали это хорошо знают. Когда они что-то нарушают, они пытаются потом это исправить. Не вызвать нас они не могли, на тот момент вызывали всех адвокатов, может быть Влад об этом просто не знал. Они нас вызывали, всех по очереди, но вызывали уже тогда, когда какие-то действия уже проводились. И то, что он говорит, что он сидел, кто-то заходил, на самом деле в материалах потом, которые были, потом переданы в суд не было ни одного свидетельского показания против него. Часто это происходит у РОВД, когда им нужно что-то от него получить, люди которые заходили. Выходили, грозные лица – всё это разыгранное немножко шоу, которое иногда используют работники милиции, чтобы добиться каких-то показаний. Когда я приехала, увидела его, естественно потребовала протокол задержания, мне его показали. Но кроме этого был уже готовый распечатанный протокол допроса. С этого у нас начался с ними конфликт. Они, уже пообщавшись с ним, составили то, что ни считали нужным. Когда он отказался его подписывать предложили мне, чтобы он подписал. Так как следователь был молодой, рассчитывал, что я молодо выгляжу, но у нас такие не проходят варианты однозначно. Потому что протокол допроса, он сам по себе предусматривает допрос в присутствии адвоката. КПК чётко говорит, что он имеет право первого допроса конфиденциального общения с адвокатом. Сразу же при мне порвали этот протокол. Они понимали, что уже мой настрой. В тот момент уже можно было фиксировать преступление против самих же этих следователей, которые предлагали, что-то подписывать. Мне тогда было не этого, когда я видела его, у него опухший глаз, я просила их вызвать скорую, потом сама вызвала с мобильного телефона. Скорая, естественно приехала. Скорая не хотела его забирать, потому, что они узнали от следователей, что он только из больницы приехал, но там не было офтальмолога, поэтому толком его глаз никто не смотрел. В общем ,услышав всю эту информацию, я точно так же сказала уже врачам, что если вы его сейчас не заберёте, то вы будете потом за это отвечать. И тогда уже они его забрали. Соответственно никаких протоколов допроса мы не подписывали, адвокат просто обязан фиксировать все нарушения, говорить о правах.
Лариса Денисенко: Далі, що відбувалося?
Влад Загоровко: Мене знову ж привезли в ту саму лікарню, де я був деякий час назад. Черговий лікар, який там був на зміні, він ще першого разу, коли мене привезли туди, він наполягав на госпіталізації, що мене не можна нікуди забирати. Але вони спираючись на те, що там нема обладнаної палати для таких арештантів, бо там грати повинні бути, вони мене забрали. І цей раз, коли привезли, все повторилося. Їм запропонували палату, в якій мене повинні були помістити, але ця палата була загального користування, там лежали ще хворі люди і вони відмовились і повезли мене у ІТТ. Це проходило деякий час, десь півгодини і око настільки різало, що я не міг витерпіти. Ребра були зламані, лягти я не міг, очі відкрити не міг, а коли вставав через черепно-мозкову травму крутилась голова, я падав. Я став вимагати швидку допомогу, вони викликали мені знов швидку. Вони вже згодом зрозуміли, що у мене є проблеми не тільки з оком. Там мені зробили МРТ, з’ясували, що досить серйозна черепно-мозкова травма. Але знову ж повозивши привезли знову до ІТТ.
Лариса Денисенко: Наталю, як це дійсно все відбувалося. Тому що Влад жив фактично між лікарнями і цією установою де його тримали і поміж візитами вас. Як це все відбувалося? Проміжок мене цікавить , скільки тримали людину, скільки не давали належної медичної допомоги і до того моменту, як було вже судове засідання, де вирішувалося питання щодо запобіжних заходів?
Наталя Дорошенко: Если я сейчас не ошибаюсь, где-то в больницу он попал уже день на пятый. После этого задержания, его отвезли в ИТТ, их доставляют всегда в изолятор временного содержания до вынесения судом меры пресечения. Но находился ли он там, или ещё где-то я узнать не могла. Я понимала, что его могли куда-то вывозить в больницу, но также в мороз мы стояли под ИТТ, туда не просто было попасть. У нас есть единственный механизм – это подать жалобу по 206 статье, где мы пишем, что человек содержится незаконно и просим немедленно его освободить. Эту жалобу я подала сразу же в Шевченковский суд. Подавала я её в несколько судов, потому что ИТТ находилось на территории Подольского района, задерживали его в Голосеевском районе, с этим была непонятная ситуация, следователи менялись очень быстро, проследить, где он находится, и оказывается ли ему помощь, было практически невозможно. С нарушением рассмотрения этой жалобы были огромные нарушения, потому что кодекс говорит, что жалоба рассматривается моментально. Я подала эту жалобу, и она рассматривалась на следующий день – ночью. Рассматривалась судьёй с грубейшим нарушением норм КПК, потому, что она рассматривалась одновременно с ходатайством органов прокуратуры об избрании меры пресечения. Сейчас по этой жалобе у нас подана отдельная жалоба в люстрационный комитет против судьи, потому что по этой статье судья должна немедленно рассмотреть основание задержания и сразу же дать указания работникам прокуратуры разобраться с нарушениями, которые были при задержании. И дать указание дать человеку немедленную медицинскую помощь. Когда он находился уже в клетке, и рассматривалась мера пресечения, судья прекрасно видела в каком он состоянии – глаз у него не открывался. Мы говорили о том, что он уже несколько раз был в больнице. Мало того, мы в заседании просмотрели ролик, как его избивали. Тогда судьи исполняли другие приказы. Около шести часов у нас происходило это заседание, ночью в 4 часа мы уже на следующий день вышли с заседания. Таки его задержали, никакая медицинская помощь ему не оказывалась, во всяком случае, по указанию судьи. Потом он был перевезен в СИЗО, как была избрана мера пресечения. В суде нам удалось передать лекарства. Уже сами конвойные ребята, они, видя его, говорили хорошо, хотя они не могут брать лекарства по их порядку. По большому счёту с его травмой он должен был лежать сразу на стационаре. Или выездное судебное заседание, или оно отложено должно было быть. Ему очень повезло, Бог его сохранил.
Лариса Денисенко: Владиславе, коли вам оголосили підозру, як ви взагалі сприйняли це?
Влад Загоровко: Я попав проти течії із системою і прекрасно розумів, що це таке боротися із системою. Чесно кажучі, я вже хрест на собі поставив, тому що я прекрасно розумів, що я вже не вийду.
Лариса Денисенко: Наталко, як вдалося поміняти власне кваліфікацію?
Наталя Дорошенко: Скажу вам честно, что моей тут заслуги абсолютно нет. В принципе это была позиция прокуратуры и насколько мы понимали, на тот момент уже происходили какие-то переговоры, какие-то выдвигались требования майдана. На тот момент президент Янукович пообещал, что несколько людей будут отпущены, мы попали в число тех первых людей, которым прокуратура предложила изменить квалификацию и отпустить Влада домой по признанию виновности. Действующий КПК предоставляет такую возможность и ничего в этом нет, когда это минимальное такое нарушение, когда люди действительно где-то оступились. На тот момент морально Владу не хотелось этого делать, больше мне не хотелось, потому что я понимала, что мы не верили уже никому. Но были объективные обстоятельства, на тот момент он лежал уже в больнице, но он лежал в палате пристёгнутый наручниками к кровати – это было минимальное передвижение. Меня практически к нему не пропускали, потому что был сложный порядок получения этого разрешения. Разрешали ребята, я с ним общалась через открытую дверь. И на тот момент уже настолько истощённое было у всех состояние. В частности Света (жена) пережив все эти заседания, теряя постоянно сознание, я не понимала, что с ней происходит. Ребёнок маленький у неё на нервной почве происходила потеря сознания. Она тогда очередной раз теряет сознание просто в больнице, и мы очень испугались. Она ударилась головой, какое-то время она не могла разговаривать, врачи уже начали ей заниматься. Тяжёлое такое состояние, и мы знали, что некоторые ребята, задержанные на Банковой, согласились на такую переквалификацию. Для меня, как для адвоката это было немножко как унижение. Я подала на тот момент уже апелляцию и мне хотелось сражаться, мне хотелось доказывать. Тогда я думала больше о нём, о его жене и мы согласились.
Влад Загоровко: Але у мене була ще трошки інша мотивація підписати це. Прийшов прокурор, дав мені прочитати цей папірець. Я спочатку відмовився підписати, тому що я на той час вже зрозумів , що хід всього цього ламається і коли вже до мене прийшли з такими пропозиціями було зрозуміло, що не так і просто мене посадити, тому, що вони самі більше винні. Прокурор каже,підпишеш і сьогодні вже будеш дома. Я ще спочатку відмовився, він пішов комусь зі свого керівництва зателефонувати, каже ти подумай там пів годинки, я до тебе потім зайду. Я вирішив, що не буду підписувати, тут заходить прибиральниця і така питаю, як там дружина, з нею вже все в порядку? Я питаю, а що з дружиною. Ну в неї ж інсульт тут , вона теж в Олександрівській лікарні лежить. Виявилось, що так воно і було. На той час ніякого морального права не було не підписувати.
Лариса Денисенко: Це відповідальність за родину. Наталю, що відбувалося далі?
Наталя Дорошенко: Как государственный адвокат я представляла его интересы, как задержанного. На тот момент, когда мы приехали в Печерский суд и фактически обвинения с него были все сняты, после уплаты штрафа его освободили, юридически мои полномочия на этом закончились как адвоката представляющего сторону задержания. Так как до этого мы направили очень много запросов и они начали возвращаться и я понимала, что теперь нужно представлять его интересы, как потерпевшего, мы с ним подписали договор и я присутствовала на допросе его, как потерпевшего. Кроме этого мы подали заявление о происшедшем преступлении против него ещё на этапе задержания, было открыто уголовное дело по статье , где он был признан потерпевшим. На тот момент один раз его допросили и больше никаких движений, до сегодня не было.
Лариса Денисенко: Це був допит ще минулого року після того, фактично рік було мовчання після того у слідства і зараз.
Наталя Дорошенко: Был допрос как раз в этой Октябрьской больнице, где он ещё находился, его уже отпустили, но в больницу он вернулся. Влад дал показания, я при этом присутствовала. Уже в этих показаниях он осмелел и понимал, что его права нарушены. Он давал смелые показания, хотя мы не знали, чем всё это закончится. Он дал чёткие показания, в которых сказал, что сможет опознать человека, который на Банковой давал распоряжения их избивать , он подробно всё это писал. После этого никаких больше движений не было. На тот момент, ещё в декабре было вынесено постановление прокуратуры о назначении экспертизы в отношении его. Они в принципе должны это делать сразу после открытия, по закону. И до сего дня экспертизы до сих пор нет. Периодически дело передавалось в генеральную прокуратуру, снова возвращалось в Голосеевский район, менялись исполнители. И каждый раз, когда дело передавалось новому человеку, то он снова нас вызывал, задавал одни и те же вопросы, мы говорили, что есть первый протокол, где Влад готов опознать и составить фоторобот, проведите экспертизу, за это время он лежал в трёх больницах. Для этого им нужно было всего лишь прийти и взять оригиналы документов из этих больниц, но толи некому это делать, то ли такая суета там происходит. До сего дня, сейчас дело передано в генеральную прокуратуру – все дела потерпевших объединены в одно производство и вроде бы что-то происходит. Понятие несправедливости и того, что эти преступления не раскрываются – это очень печально. Через какое-то время после задержания было подано заявление в Европейский суд именно по факту задержания. Всё, что можно было сделать на национальном уровне, мы сделали. Заявление до сих пор рассматривается в Европейском суде , потому что были нарушены все его права при задержании. Что касается здесь, в Украине, когда будет проведено расследование и будут найдены те люди, которые их избивали , тогда можно будет говорить о том, что по всей цепочке были нарушения.
Лариса Денисенко: Дякую вам за цю розмову, я сподіваюся власне, що ми можемо домогтися власними зусиллями того, щоб справедливість була відновлена. Це не простий шлях в нашій країні і ми це чудово розуміємо. Я сподіваюся, що Європейський суд підтвердить, що людина постраждала не законно і можна буде досягнути справедливої сатисфакції, зокрема з боку держави.
Ви слухали програму «Ген справедливості» з Ларисою Денисенко. Ми спілкувалися з адвокат кою Наталкою Дорошенко і її клієнтом євромайданівцем Владиславом Загоровком. Почувайтеся захищеними.
Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.
