І в першій програмі поговоримо про гендерно чутливу комунікацію та гендер в праві. Гостя студії – голова Асоціації юристок ЮрФем, адвокатка Христина Кіт.
Лариса Денисенко: Розпочнімо з пояснення, чому гендерна політика або сам підхід гендера у праві важливий як для юристок і юристів, так і для людей, котрих вони захищають?
Христина Кіт: Насправді, гендер – це про право, адже він про рівні права і рівні можливості. І якщо ми захищаємо права жінок, чоловіків, ми маємо розуміти питання гендерної рівності, дискримінації, тому що в суспільстві існують випадки порушення чи обмеження прав, зокрема, за статевою ознакою. І для юридичної спільноти важливо розуміти ці поняття, тому що це безпосередньо про якість надання послуг, ефективність цих послуг і відновлення прав людини.
Лариса Денисенко: Аналізуючи те, як викладають правознавство на юридичних факультетах, я бачу, що гендерна тематика або право на рівні ставлення, права людини випадають з концепту академічного юридичного навчання. Але і судді, і нотарі, і адвокатки, і адвокати, і прокурори, і прокурорки працюють в системі правосуддя, отже, мають бути щонайменше гендерно чутливими і усвідомлювати, чому це важливо. Як їм збагнути, що такий інструмент як гендерна чутливість обов’язково має бути в їхньому юридичному «саквояжі»? Як пояснити, чому це треба вчити? Як на це звертати увагу?
Христина Кіт: Збагнути це і зрозуміти можна тоді, коли ти починаєш цим цікавитися, а часто наші колеги юристи та юристки починають цим цікавитися, коли до них звертаються клієнти і клієнтки, які постраждали від гендерної дискримінації. Тоді юристи і юристки починають розуміти, що їм бракує певних навичок та знань для того, щоб надати правову допомогу. До прикладу, візьмемо справи щодо захисту постраждалих від домашнього насильства. Домашнє насильство – це є гендерна дискримінація жінок. Але не завжди воно кваліфікуються саме так, а значить не використовуються наявні в нашому законодавстві механізми, навіть той самий закон «Про засади запобігання і протидії дискримінації».
Останнім часом наші колеги почали цим цікавитися, зокрема Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» зробила значний внесок для того, щоб актуалізувати питання гендерної рівності в юридичній спільноті, і ми нещодавно випустили методичні рекомендації юристам та юристкам щодо ідентифікації гендерної дискримінації. І ці рекомендації чітко показують, як в конкретних справах – сімейних справах, кримінальних справах, у трудових спорах – можна ідентифікувати дискримінацію, і які в нас є механізми захисту прав людини, що адвокати і адвокатки можуть використовувати. Ці методичні рекомендації є в доступі, і наші колеги залюбки їх читають, а ми ще зараз запустили навчання по цих рекомендаціях, і маємо понад 100 заявок, хоча ми можемо лише 20 адвокатів взяти на навчання. Це свідчить про актуальність цієї тематики.
Лариса Денисенко: Не менш важливою темою є протидія дискримінації або гендерний баланс в середині юридичної спільноти. На що тут теж важливо звертати увагу?
Христина Кіт: Важливо звертати увагу на представленість жінок в професії. Якщо брати судову ланку, то в нас жінок і чоловіків в судах є 50/50. В адвокатурі вже менше жінок, а якщо ми візьмемо середовище юридичного бізнесу, ми побачимо ще менше жінок, за останніми дослідженнями, це 20-23%. Якщо взяти таку ланку як правоохоронна діяльність та прокуратура, то, зокрема, в слідчих органах жінок взагалі мало. А це важливо, тому що органи, які входять в структуру правосуддя, захищають права постраждалих від гендерно обумовленого насильства. А с справах гендерно обумовленого насильства, якщо є постраждалі жінки, важливо, щоб інколи слідчими були жінки. Адже часто жінки, які постраждали від ґвалтувань, зазначають, що їм було соромно писати заяву про зґвалтування і віддавати її чоловікові. Тому якщо ми хочемо, щоб постраждалі від гендерно обумовленого насильства чи дискримінації отримували якісну правову допомогу та відновлення своїх прав, ми маємо розуміти, що і в системі правосуддя повинен бути гендерний баланс, і жінки повинні бути належним чином представлені як частина цієї професії.
Юридична спільнота має створити гендерно чутливе середовище, тому що недостатньо просто казати, що тобі заважає йти в цю професію, потрібно зрозуміти потреби жінок і чоловіків в професії, і їх враховувати, щоб вони були належним чином представлені. Адже, на жаль, останнім часом багато наших колег-юристок говорять, що я завершила ВНЗ з «червоним» дипломом, в мене є можливість працювати і розвиватися, але я не можу через те, що функції, які пов’язані з доглядом за дитиною, виходом в декрет, часто чоловіки не розділяють. І це створює певний бар’єр для наших колег-юристок в професії, тому що їм доводиться поєднувати і сім’ю, і роботу, що є несправедливим, на мою думку.
Лариса Денисенко: Чи часто жінки-юристки зустрічаються з такими явищами як сексизм, об’єктивація або утисками саме в робочій атмосфері?
Христина Кіт: Так, зустрічаються часто. Ми у 2017-му році проводили відповідне дослідження, і наші колеги-юристки говорили і про випадки сексуальних домагань з боку слідчих та суддів, зокрема, про це говорили адвокатки, і про випадки сексизму, коли наші колеги дозволяють собі висловлювання, на кшталт «що ж ти можеш, дівчинко, тут доказувати», і про дискримінацію, яка виражається в тому, що часто їм відмовляють у підвищенні по посаді або просуванні по своїй кар’єрі. Також ми маємо випадки у приватній сфері, коли жінки-юристки отримують меншу заробітну плату за ту ж саму роботу, що роблять чоловіки-юристи.
Лариса Денисенко: Чим це можна виправити?
Христина Кіт: Це можна виправити впровадженням гендерної політики в юридичних компаніях, в юридичних навчальних закладах та в державному секторі. Якщо ми в себе в компанії обговорюємо і прописуємо гендерну політику, усвідомлюємо, розуміємо, чому це є важливо, звертаємо увагу на ці проблеми, які є, то, очевидно, тоді випадків дискримінації, сексизму, сексуальних домагань буде набагато менше, тому що весь наш колектив і всі наші колеги будуть усвідомлювати, що це таке і чому це є недопустимим.
Лариса Денисенко: Я постійно зустрічаюся з таким питанням, мовляв, чому ви постійно наполягаєте на тому, що жінки мають бути помітні, жінки мають звучати, зрештою, потрібно відштовхуватися тільки від професійних чинників. Голова Верховного Суду – жінка, голова Конституційного суду – жінка, голова Антикорупційного спеціалізованого суду також жінка, чого вам ще потрібно? Що можна на це відповісти?
Христина Кіт: Насправді, це чудово, що в нас головами вищих судів є жінки, але це виникло буквально нещодавно. Як ми знаємо, юридична професія впродовж багатьох років вважалася виключно сферою чоловічої діяльності. Були роки, коли жінці взагалі забороняли вступати у юридичні вищі навчальні заклади.
Але юридична професія не завершується виключно судовою владою, вона стосується і адвокатури, і правоохоронної діяльності. Проаналізуємо, наприклад, скільки в нас є жінок начальницями відділів поліції – я таких відділків не знаю. А скільки в нас жінок працює в органах прокуратури? Це до сих пір вважається закритою чоловічою ланкою. Тому жінки часто себе почувають дискримінованими, непочутими. Відтак ми говоримо про те, що в судовій ланці юридичної професії в нас добре представлені жінки, але в нас є інші ланки, де жінки є менш представленими, а навіть, якщо і представлені, то виключно на обслуговуючих посадах або на посадах вищої ланки, а не на посадах прийняття рішень. А жінки мають бути представлені у достатній кількості на рівні прийняття рішень, тому що наша експертиза не менш професійніша, ніж чоловіків.
Лариса Денисенко: Я пам’ятаю, що під час другого Форуму жінок-юристок, який відбувався в червні цього року в Києві, багато наших колежанок підіймали таке питання, що ми – юристки, в нас є інструмент права і правова освіта, щоб якісніше допомагати адвокації прав жінок і дівчат. Яка могла б бути роль юридичної спільноти в таких адвокаційних кампаніях?
Христина Кіт: Насправді, в Україні впродовж багатьох років проводилися адвокаційні кампанії і щодо захисту від домашнього насильства, і щодо гендерної дискримінації, і гендерно обумовленого насильства. Але дуже мало уваги було приділено цим адвокаційним кампаніям з боку юридичної спільноти. Адже їх проводили правозахисні громадські організації, а фахової професійної думки спільноти завжди бракує в цих кампаніях, тому що варто з юридичної точки зору обґрунтувати, чому нам важливо, до прикладу, ратифікувати Стамбульську конвенцію. А замість юридичної спільноти включається Рада церков. Чому Рада церков повинна мати вирішальний вплив на прийняття чи неприйняття законодавства, ми як юридична спільнота повинні мати вплив.
Цей приклад яскраво показує, що нам вже нарешті потрібно включатися в адвокаційні кампанії щодо захисту прав жінок, давати свою фахову юридичну експертизу і впливати на наше законодавство та його якість.
Лариса Денисенко: Якщо дивитися крізь призму гендерних окулярів, ми бачимо, що немає акценту на гендерній політиці в цілому в країні. Коли ти ставиш питання – а чому так, одна відповідь: в країні збройний конфлікт, в країні – корупція, і країні – бідність, і з усіх цих трьох складових вимивається гендерний аспект, хоча він там є. Що можна відповідати, щоб було зрозуміло, що питання гендеру – це не вторинне, що це невід’ємний склад всіх тих проблем, котрі ви виставляєте на фронт?
Христина Кіт: Коли говорять про війну і про відсутність гендерних аспектів на ній, часто складно дібрати слів через так абсурдність. Ну як можуть бути відсутні гендерні аспекти на війні? Якщо б ми багато років тому прийняли план «Жінки. Мир. Безпека», то, можливо, в нас би не було цієї війни. Якщо б в нас належна кількість жінок була представлена в ЗСУ, то, можливо, в нас було б менше випадків зґвалтувань і насильства на сході, що зараз є і на що просто закриваються очі. Тому і в умовах війни питання гендеру є важливим, і в умовах бідності. Часто говорять, що в нас вразливою групою є сільські жінки, які живуть за межею бідності без доступу до інформації і без доступу до роботи. Це є питання економічне, а в питаннях економіки, розвитку держави гендерні аспекти є найважливішими. Тому що це про вільний доступ до робочих місць, до розвитку професій, а це впливає безпосередньо на економічне становище держави. Немає жодної сфери в нашому суспільстві, де б не було гендерного аспекту. Тому це має бути передбачено в усіх програмах, адже гендерна політика – це про якість життя.
Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.