«Сім`ї загиблих в АТО не мають достатньо соціальних гарантій» — Антоніна Бондаренко

В розмові з програмною директоркою «Української Фундації Правової Допомоги» Антоніною Бондаренко говоримо про новий правозахисний проект, який створює платформу «єдиного вікна», завдяки чому будь-який боєць (бойчиня) АТО може отримати безоплатну правову допомогу, незалежно від того, куди саме звернеться по неї.

З якими проблемами звертаються бійці? Які справи вже виграні в судах? Які питання можна вирішити, якщо змінити один рядок у нормативному акті? Та багато інших відповідей на актуальні питання.

Лариса Денисенко: У мене було відчуття, коли накопичувалися ці справи, накопичувалися проблеми і питання, почали видаватися брошури. Активізація суспільства юридичного, як була за часів Євромайдану, дуже багато адвокатів і правозахисників, які займалися різними питаннями. Почали концентруватися і проводити на волонтерських засадах правову допомогу дівчатам, що повернулися з зони бойових дій, так само і їх родинам. Скажи будь ласка, як прийшла ця ідея? Як був започаткований цей проект  і якого він набув поширення зараз?

Антоніна Бондаренко: Насправді, ще з часів майдану, громадські організації, або волонтерські рухи так само надають юридичні консультації. Українська фундація правової допомоги, яка має довгі відносини з координаційним центром з надання безоплатної правової допомоги, та з міжнародним фондом «Відродження» реалізовує даний проект. Він направлений в першу чергу на те, щоб створити відповідні умови до надання юридичної допомоги категорії АТО та членів їх сімей, а також членам родин загиблих. Ми знаємо, що це велика частина населення, яка залишається поза увагою. Учасники АТО мають певні соціальні гарантії, а по родинам загиблих інша історія.

Що стосується взаємодії Української фундації з координаційним центром. Ми знаємо, що з першого липня цього року по ста містах України було створено місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Ми маємо 25 регіональних проектів, і відповідно до закону про безоплатну правову допомогу в цих місцевих центрах має надаватись допомога учасникам бойових дій. Центри приймають тільки клієнтів тієї категорії, які мають статус учасників бойових дій. Мають бути створені всі умови, щоб всі, хто захищають Україну не ходили коридорами і не шукали до кого звернутись за своїми соціальними гарантіями.

Тому у нас виникла така ідея, і була підтримана міжнародним фондом «Відродження», щоб створити платформу БПД, до якої би входили громадські організації, які надають правову допомогу на рівні первинних консультацій. Коли з’являється проблема, людина звертається до громадської організації, яка надає консультацію. Вона допомагає формувати документи, яка у разі необхідності зробить представлення в суді і може переправити в місцевий центр, які фінансуються за рахунок держави.

Ми зараз, майже по всім регіонам, станом на кінець вересня вже провели робочі зустрічі на рівні громад, де ми запросили громадські організації, які надають таку правову допомогу, запросили спілку ветеранів АТО, які мають зріз проблеми, місцеві центри з надання правової допомоги, юридичні управління, військомати. Буває таке, що запрошуємо представників медичної сфери, в залежності від регіонів і вибудовуємо взаємовідносини з обміну клієнтами, з формуванням основних етапів реалізації і побудови так званого єдиного вікна. До якої б організації він не звернувся, йому має бути надана консультація і допомога.

Як раз зараз ми вибудовуємо шляхом укладання меморандумів між всіма суб’єктами надання правової допомоги і реалізовуємо одне з наших основних завдань. Наступний етап — це формування. Ми розуміємо, що на сьогоднішній день, ми маємо близько 30 тисяч адвокатів по всій Україні за різними категоріями справ. На сьогоднішній день 4 тисячі адвокатів є підписаних угод з державою у наданні кримінального захисту клієнтам. Зараз проходить конкурсний відбір цивільних і адміністративних справ. Ми виокремлюємо ту категорію адвокатів, які безпосередньо вже мають практики роботи з учасниками АТО, мають практику представлення в суді. Ми чудово розуміємо, що питання, які зараз постають, вони в основному мають консультаційний характер, але з часом будуть набувати все більшої активності питання.

Наша задача — зробити так, щоб адвокати по всій Україні були готові до таких питань. От зараз, зустрічаючись в регіонах, в тому числі і з адвокатами, ми як раз проводимо такий відбір узагальнених практик які вже є, представлені в суді по категоріям АТО і плануємо формувати конспекти, щоб проводити навчання для адвокатів. Які потім надалі будуть консультувати в регіонах, будуть проводити навчання для громадських організацій. Ми розуміємо, що є громадські організації волонтерські, але ми чудово розуміємо, що є громадські організації, які мають всі засади і можливості надавати такі можливості, але юристи на сьогодні не готові. Тому ми намагаємось навчатись паралельно з тією ситуацією, яка розвивається. Ми чудово розуміємо, що громадські організації мають переформовувати, якщо вони не надають такі консультації , то вони мають бути переформатовані.

На сьогоднішній день в нас вже є наші постійні партнери — це громадські приймальні Української Гельсінської групи з прав людини, які надають таку допомогу і вони навіть практикують представлення в суді. Далі вони планують формувати кейси та подавати до Європейського суду з прав людини.

Лариса Денисенко: А якщо повернутися саме до досудових юридичних консультацій. Я бачу, що ви проробили велику роботу і вже побачили індикатори проблем. Тобто, які можна виокремити проблеми, або просто перелік проблем, з якими стикаються як і бійці, які повернулися з АТО, так і ті, що продовжують там воювати, так і члени їх родин.

Антоніна Бондаренко: Все залежить від регіону і його специфіки. Якщо це, наприклад, прикордонний регіон, такий як Чернігів, або Херсон, то питання постають одні. Якщо це Житомир або Вінниця, то там питання іншого характеру. Вінниця, наприклад, є питання гостре медичного забезпечення і пост медичного лікування. Натомість в Хмельницькому є відповідна державна програма на рівні області, яка забезпечує відповідне медичне і реабілітаційне лікування. І вони з кожним місяцем збільшують свої місця. Станом на сьогодні вони мають 150 ліжок для того, аби прийняти пацієнтів. Вони розглядають не тільки Хмельницьку область, а всю Україну.

Друге питання, яке стосується, наприклад, контрактів. Ми знаємо, що теж контрактна служба викликає багато питань. І таке питання в Рівному. Там є комплексно близько 21 особи, яка розглядається нашими адвокатами з Української Гельсінської спілки, та адвокатами системи БВПД спільно.

По регіонам іншим можу сказати, що на першому місці це така най болюча тема, яка має бути вирішена на законодавчому рівні —це земля.  В різних регіонах по різному виходять з ситуації. Формують кооперативи і оформляють з забудовниками договори про оренду і про отримання житла. Дехто просто розглядає карту місцевості, і там потім вирішують на місцях. Але країна була не зовсім готова до такого питання і ми маємо 128 тисяч демобілізованих і ми знаємо, що йде ще одна хвиля. Земля має бути якимось чином розділена рівномірно, щоб не було таких випадків, як ми стикаємось в селах, де є непоодинокі випадки, де розділяються і передаються в оренду для того, аби не дати цю землю учасникам АТО.

Наступний випадок, це звичайно соціальні гарантії. Ця тема також найважливіша і вона потребує перегляду на законодавчому рівні.

Питання номер три для нас це питання медичного забезпечення. При тому медичне забезпечення взагалі має бути вирішено на державному рівні також. Тому, що на жаль сьогодні по ряду питань медичного захисту, і по навчанню, і перекваліфікації не існує державних програм.

Лариса Денисенко: Я хотіла би поговорити про такий аспект. Ти багато питань підняла, які мали б вирішуватись на державному рівні, зокрема це на рівні і законодавчому. Скажи будь ласка, тобто питання медицини, питання соціальної допомоги, чи є у вас мандат на те, щоб ви готували ці пропозиції і чи є інституція, котра готова ваші пропозиції приймати і подавати, або до парламенту, або до кабінету міністрів?

Антоніна Бондаренко: Є ряд напрацювань і не тільки нашої громадської організації. Спільно з агентством у справах ветеранів зараз формується відповідний перелік нормативних актів до яких першочергово потрібно вносити зміни. Юридична сотня, яка є нашими партнерами, готують зміни до законодавства, щодо добровольців. Ми знаємо, що в законі це питання по добровольцях було випущено.

Наведу приклад, коли мали даватись субсидії і в законі про пільги питання отримання 50% знижки членам сім’ї загиблих була скасована. І ми маємо по Києву тільки статистику, що за півтора місяці близько 30 сімей, щоб вилучити цю поправку з закону. Ми розуміємо, що сім’ї, які втратили свого батька і чоловіка, вони вже мають бути соціально захищені і держава, хоча б на цей крок мала б піти.

Що стосується глобальних питань. Ми наразі розробляємо перелік рекомендацій, що потрібно зробити в першу чергу. І наразі вже координаційним центром розроблено пропозиції щодо внесення змін до закону України про БПД в частині надання правової допомоги місцевими центрами, які є по свій Україні, не тільки категорії учасника бойових дій, але і тим, які на сьогоднішній дій оформлюють статус учасника бойових дій. Тобто мають довідку учасника АТО. За наявності цієї довідки є можливість отримати правову допомогу.

Ми маємо подивитись на те, що соціальні гарантії, вони не були переглянуті і є актуальними на минуле століття. Піднімаючи по регіонам ці питання ми бачимо, що є підтримка з громадського сектору, які готові підтримувати, і за окремими напрямами розробляти зміни до того, чи іншого нормативного акту. Всі погоджуються, що не потрібно робити це точково, потрібно робити це комплексно.

Лариса Денисенко: Ти трохи зачепила тему статистики, а от можна зараз вже зробити висновок стосовно цифр, скільки людей, скільки бійців, власне, які повернулися звертаються до центрів, або до громадських приймальнь за первинною, або вторинною правовою допомогою?

Антоніна Бондаренко: Я можу навести статистику, але не загальну. По тим регіонам, де ми були можу навести приклади по двом регіонам. Наведу Волинь. В одному центрі загальна статистика була 8 осіб, але вони надали первину консультацію і в партнерстві з громадською організацією передали двох на громадську організацію. Це в Волинській області. Безпосередньо в Луцьку було до десятка.

Зараз немає такого напливу учасників АТО. Вони більше звертаються до спілки ветеранів АТО, до міських рад, але держава не на сто відсотків віддає їм належне і тому вони шукають шляхи через громадські організації. В чому полягала ідея нашого проекту, щоб показати, що держава в частині надання правової допомоги може викликати довіру.

Ми вже маємо приклади по Чернігову, коли громадські організації передавали клієнтів координаційним центрам для представлення в суді. Такий обмін вже починає загортатись.

В Хмельницькій області, буквально днями теж була справа, де був затриманий військовослужбовець і захисник системи БПД. Який був виданий відповідно до процедури, виграв справу і його звільнили з залу суду. Хоч і точковий, але позитив.

Є і негативні приклади. В Рівненській області наразі розглядається справа по визнанню контракту недійсним, тому що людина підписала контракт на певний термін, а перебуває там вже рік і чотири місяці. Зараз справа знаходиться в процесі, але затягується.

Лариса Денисенко: Якщо взагалі говорити про такі справи, чи можна навести статистичні дані, скільки справ знаходяться зараз в судовому обігу?

Антоніна Бондаренко: На жаль я такою інформацією не володію. Я можу сказати по темам, які найчастіше виникають і доходять до суду. Як раз питання відшкодування заробітної плати, коли військовослужбовець заключаючи угоду з роботодавцем на якийсь певний час він має виплачувати заробітну плату, йому йде нарахування, а він не отримує більше 4 місяців. Таку справу по Житомиру ми розглядаємо. 

Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.