Як боротися за свою пенсію? З якими проблемами можуть стикнутися внутрішньо переміщені особи? Чому судові рішення щодо пенсій не виконуються? Як можна вплинути і виправити ситуацію?
Лариса Денисенко: Які проблеми виникають з Пенсійним фондом і чому?
Ірина Подкопаєва: Пенсійне забезпечення є дуже складною галуззю для правозастосовців, а особливо для осіб, які взагалі не мають юридичної освіти. По-перше, законодавство є надто складним для сприйняття, особливо для людей, які не мають юридичної освіти. По-друге, воно дуже часто змінюється. Особа, яка не працює в цій сфері, не встигає відслідкувати всі зміни і те, яким чином вони мають бути застосовані щодо неї.
Крім того, зі свого досвіду можу сказати, що Пенсійний фонд є дуже вигадливим на різні відписки для людей. Якщо людина не буде наполегливою, не буде постійно добиватися своїх прав, може залишитися ні з чим.
Лариса Денисенко: Які тлумачення Пенсійного фонду «обгризають» право громадянина або громадянки на пенсійне забезпечення?
Ірина Подкопаєва: Найбільш загальна відписка — посилання на статтю №19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади діють в межах повноважень у спосіб та порядок, які визначені чинним законодавством. Але Пенсійний фонд зазначене формулювання розуміє по-своєму. Ним він обґрунтовує невиконання рішень суду, непризначення пенсії в позасудовому і досудовому порядку особі, яка звертається. Це також може бути порушення Пенсійним фондом строків розгляду заяви, в результаті чого особа втрачає право на пенсію, хоча з її боку жодних винних дій не вбачається.
Вся система Пенсійного фонду націлена на те, щоб людина отримала якомога менше від того, на що має право відповідно до законодавства
Оскільки сьогодні є велика завантаженість судової системи, я вбачаю, що дії Пенсійного фонду стали більш відкритими і зухвалими. Це зумовлено тим, що всі позови до Пенсійного фонду лежать в судах «мертвим вантажем», не може йтися ні про який ефективний і своєчасний захист порушених прав особи. Все це є безкарністю посадових осіб Пенсійного фонду, що й далі спонукає вчиняти такі дії, порушуючи права людини.
Лариса Денисенко: Якщо людина отримує таку відписку, починає думати: якщо посилаються на Конституцію, мають рацію. І що я маю робити в подальшому, як я можу це оскаржувати? Які основні поради стосовно цього можна дати?
Ірина Подкопаєва: Алгоритм дій наступний. Особа може звернутися до Пенсійного фонду з заявою про ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи. Якщо Пенсійний фонд посилається у відповіді, що недостатньо стажу, відсутня якась довідка, то особа повністю вільна прийти в прийомні години до Пенсійного фонду за місцем проживання, в якому вона обліковується як пенсіонер, отримати матеріали пенсійної справи, ознайомитися, відфотографувати, самостійно оцінити — чи є там та підстава, на яку посилається Пенсійний фонд, чи вона не відповідає документам, які є в справі.
Лариса Денисенко: Пенсійний фонд може відмовити або обмежити доступ людини до пенсійних матеріалів?
Ірина Подкопаєва: Ні. Відповідно до законодавства не може. Такі дії прямо передбачені законодавством про пенсійне забезпечення, порядком прийому громадян органами Пенсійного фонду, де прямо зазначено, що кожна особа має право до інформації про себе, свою пенсійну справу, з якою може ознайомитися особисто або через представника, робити копії матеріалів, які є в пенсійній справі, запитувати консультацію щодо роз’яснення тих чи інших документів і розрахунків, які містяться в пенсійній справі.
Коли людина потім йде до адвоката, в бюро правової допомоги або на якісь безкоштовні юридичні консультації, якщо є копії матеріалів пенсійної справи, то є предмет для розмови. Можна більш оперативно ознайомитися з підставою відмови, яка зазначена в листі, подивитися матеріали, а фахівець не потребує дуже багато часу, щоб подивитися і встановити, чи дійсно є підстава для відмови.
У подальшому можна оскаржити дії та бездіяльність до вищестоящого органу Пенсійного фонду. Скаргу можна подати спочатку до Головного управління Пенсійного фонду по Києву або по областях, вже потім до Пенсійного фонду України як центрального органу в системі Пенсійного фонду.
Лариса Денисенко: Є сенс скаржитися в Пенсійний фонд, якщо ти вже отримав або отримала дві аналогічні відписки з посиланням на Пенсійний фонд, на якісь загальні накази або інструкції?
Ірина Подкопаєва: Змістовного сенсу я не басу. Жодного разу в моїй практиці не було такого, що після скарги до Пенсійного фонду скарга була вирішена без судового розгляду справи. Але це потім можна використати в судовому процесі, оскаржити бездіяльність Пенсійного фонду, який зобов’язаний контролювати та координувати діяльність територіальних органів Пенсійного фонду. Якщо говорити про захист прав конкретної людини і конкретного питання, то це безрезультатна дія. Але з приводу захисту права людини в цілому і подальшої перспективи судового розгляду справи, то краще вживати цю дію і писати скаргу на Пенсійний фонду України.
Лариса Денисенко: Коли йдеться про виборчі права, системність порушень — дуже вагомий аргумент. Ви навели приклади відпискової поведінкової реакцій Пенсійного фонду і всіх сателітів по вертикалі. Чи можна тут вбачати системний підхід і в чому він полягає, якщо так?
Ірина Подкопаєва: Не можу казати по Українці в цілому, але з моєї практики, мені вбачається певний системний підхід. Наведу приклад однієї моєї справи. Рішенням суду ми задовольнили позовні вимоги особи, мого клієнта, призначили йому пенсію. Він чорнобилець, інвалід першої групи. Рішенням суду зобов’язали управління Пенсійного фонду провести нарахування та виплату пенсії з відповідної дати, коли в нього виникло право на пенсію, у відповідному розмірі згідно чинного законодавства. Пенсійний фонд виконував це рішення суду (при тому, що була апеляція і касація) понад шість місяців. В результаті ми отримали нарахування цієї пенсії. Але щомісячно він отримує попередній розмір пенсії. Навіть попри те, що є рішення суду, здійснюються якісь віртуальні нарахування заборгованості, на руки ж людина отримує той розмір пенсії, з яким вона прийшла до суду з позовною заявою. Ці нарахування необмежені за рішенням суду жодним періодом часу і мають проводитися, поки людина жива. В 2016 році ці нарахування проводились, в 2017 році в мене закралася підозра, що, можливо, Пенсійний фонд перестав нараховувати цю пенсію, яку мав згідно рішення суду.
Станом на сьогодні мною направлено понад десять адвокатських запитів до територіального та Головного управління Пенсійного фонду і до Пенсійного фонду України з приводу того, щоб нам надали інформацію, чи нараховується ця пенсія по рішенню суду в 2017 році, надати в розрізі місяців, яка заборгованість вже сформувалася. Станом на сьогодні жодної відповіді, довідки ми не отримували. Приходять неповні відповіді, в тому числі на адвокатські запити. Відповідь Пенсійного фонду України як центрального органу полягала в тому, що можемо звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за отриманням зазначеної довідки. При цьому, до скарги до Пенсійного фонду України були надані всі адвокатські запити, які були направлені за весь цей час і всі відповіді на них, з яких вбачається, що довідка надана не була.
Лариса Денисенко: Чи можна тут вести мову щодо бездіяльності посадових осіб навіть у таких питаннях, які ви підняли: ненадання довідки, ігноруючи адвокатські запити?
Ірина Подкопаєва: Так, це бездіяльність у прямому вигляді, яку можна оскаржувати в судовому порядку в процесі адміністративного судочинства, оскільки це є прямим і грубим порушенням законодавства про звернення громадян, законодавства про інформацію і про право особи на отримання такої інформації, спеціального закону про адвокатуру і адвокатську діяльність, де однією з гарантій такої діяльності є своєчасність та повнота надання відповіді на адвокатські запити.
Але тут ми повертаємось до судової реформи і кадрового виснаження судової системи. Якщо говорити про оскарження бездіяльності Пенсійного фонду, то це звернення з адміністративним позовом до Окружного адмінсуду Києва. Станом на сьогодні справи і засідання призначаються на квітень наступного року. Тому своєчасної та ефективної реакції неможливо досягти навіть у судовому порядку. За весь цей час можна відправити ще 40 адвокатських запитів, все ж таки отримати цю довідку. Це буде швидше, ніж звертатися до суду з позовом і за захистом права.
Лариса Денисенко: Ми говорили, що норму закону можуть витлумачити не на користь пенсіонера або пенсіонерки. Як це відбувається? Чи має право Пенсійний фонд тлумачити норми закону?
Ірина Подкопаєва: Тлумачити не має права. Але треба розуміти сутність слова тлумачення. Це надання якихось роз’яснень. Але як Пенсійний фонд він є правозастосовником своєї діяльності і є спеціальним правозастосовником, який керується законодавством про пенсійне забезпечення. Здійснювати свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства Пенсійний фонд не тільки має право, але й зобов’язаний.
У Пенсійного фонду є своє розуміння чинного законодавства, що дуже часто спростовується судовою практикою по кожній конкретній справі. Тому з цим треба боротися
Лариса Денисенко: Я згадую, що було багато однакових справ, котрі розглядалися судами. Це стосувалося чорнобильських пільг і пенсій свого часу, вони йшли, як під копірку, суди все одно присвячували цьому свій час. Чи існує зараз така проблема з цивільними позовами або адміністративними заявами? Чи можна тут щось змінити, якщо говорити про можливий колективний позов або посилання на інші рішення суду, які релевантні і можуть бути певною мірою прецедентом або точкою відліку для конкретної справи?
Ірина Подкопаєва: В Україні відсутнє як таке прецедентне право. Якогось посилання, яке в обов’язковому порядку призведе то позитивного вирішення конкретної справи, в українських судах не існує. Можна посилатися на рішення ЄСПЛ у аналогічних справах, тому вони є джерелом права в Україні. Це можуть бути правові висновки Верховного суду України по аналогічних справах. Це якісь узагальнені висновки під час розгляду конкретної справи, які можуть бути застосовані в подальшому щодо аналогічних справ. З приводу правових висновків ВСУ, то їх не так багато в пенсійному забезпеченні. Але законодавство постійно змінюється. Той правовий висновок, який виносить ВСУ, не може бути застосований до правовідносин, які виникли після зміни законодавства. Друга проблема, оскільки пенсійні справи підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то є строк звернення до суду — шість місяців з моменту, як особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
Лариса Денисенко: Як можна доводити цей момент?
Ірина Подкопаєва: Якщо подається позов, суд автоматично рахує, що півроку назад — це той період, який рахується в автоматичному режимі. Що стосується періодичних платежів, вважається, що коли особа отримує пенсію, яка, як вона вважає, є меншою, ніж передбачено чинним законодавством, то вона автоматично довідалась про порушення свого права. Тоді вона може оскаржувати це або вчиняти якісь дії, спрямовані на отримання інформації, чому такий розмір пенсії; вчиняти якісь дії щодо судового захисту свого права.
Є винятки, коли цей строк може бути продовжений або визнаний як такий, що пропущений з поважних причин. Але суди не дуже часто використовують цю норму. Виключення становлять безумовні обставини: інвалідність першої групи, відсутність людини в Україні, коли їй проводиться нарахування, а вона лише після повернення дізнається, що пенсії призначалась у меншому розмірі; важка хвороба (це має бути тривала хвороба, яка унеможливлювала отримання інформації, сприйняття ситуації, яка з нею відбувається).
Лариса Денисенко: Я знаю, що є практика, коли Пенсійний фонд України звертається до Пенсійного фонду РФ за якимось підтвердженням, вимогою, клопотанням, визнаючи юрисдикцію Пенсійного фонду в тому ж Криму, який ми вважаємо анексованим та окупованим. Як це можна розцінювати, чи можна оскаржувати подібні дії, рішення і звернення?
Ірина Подкопаєва: Тут треба розрізняти безпосередньо дію із зверненням за такою інформацією. Наприклад, непризначення особі пенсії у зв’язку з тим, що Пенсійний фонд (він дуже часто таке робить) зазначає, що направлено запит, тому до отримання відповіді призначити пенсію не має можливості. Дії щодо непризначення пенсії або затримка в призначенні, на мій погляд, є протиправними. Починаючи з 2000 року в Україні працює електронна база пенсійних справ. Тому будь-яка інформація може бути отримана за рахунок електронної бази, яка наповнювалася в тому числі в Криму до 2014 року.
З приводу звернення із такими запитами, напевно, вони незаконні. Якщо ми проголошуємо, що Крим — це наша територія України, яка тимчасово випала з юрисдикції органів державної влади, напевно, такі дії Пенсійного фонду лише підтверджують, що територія України є цілісною, ця обставина не визнається в поточній діяльності органів державної влади. Напевно, є якась неузгодженість позицій і тих дій, які відбуваються.
Всі ці запити, відписки, невиконання рішень суду спрямовані, напевно, на економію бюджетних коштів. Для мене це очевидний факт. Дуже різноманітні форми, але результат один — невиплата пенсій в тому розмірі, в якому вона має виплачуватися особі.
Лариса Денисенко: Чи часто трапляються випадки стосовно ігнорування виконань рішень українських судів з боку відповідних органів пенсійної системи? Чи можна тут підіймати питання про моральну компенсацію?
Ірина Подкопаєва: Можна. Є така форма звернення і захисту прав: відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна протиправними діями або бездіяльністю органу або посадової особи. Але розмір цієї моральної шкоди настільки малий, що навіть не компенсує суму заборгованості.
З моєї практики, коли неправомірно відмовили в призначенні пенсії, людина виграла суд, рішенням суду було встановлено, що дії Пенсійного фонду були щодо неї протиправними. Ми звернулися в подальшому з відшкодуванням моральної шкоди, оскільки понад дев’ять місяців людина взагалі нічого не отримувала, розмір моральної компенсації становив півтори тисячі гривень. Якщо говорити про систему вторинної безоплатної правової допомоги, в межах якої була ця справа, то людина була незадоволена, але в неї не було втрат фінансового характеру. Якщо говорити про комерційну складову і комерційну форму надання правової допомоги, це є провалом юридичної системи України. Людина спочатку платить адвокату за його роботу, обсяг якої є великим, а на виході отримує півтори тисячі гривень за рішенням суду.
Лариса Денисенко: Дев’ять місяців невиплат — це крайній термін у вашій практиці чи було більше? І чим це формально обґрунтовують і що за цим може критися?
Ірина Подкопаєва: Найбільше, що було в моїй практиці, коли рішення суду набрало законної сили в липні 2016 року, але станом на сьогодні воно невиконане. Це поки в мене найбільший період, коли рішення суду не виконується.
Якщо це якась спецпенсія, наприклад, чорнобильська, Пенсійний фонд частково виконує рішення суду, нараховує розмір пенсії, присуджений рішенням суду, але не виплачує його, фактично формуючи заборгованість. Пенсійний фонд обґрунтовує це тим, що такі рішення підлягають виконанню через Державну казначейську службу України в межах закону про гарантії держави при виконанні рішень суду, Казначейська служба зазначає, оскільки рішення суду містить зобов’язальний характер, то таке рішення суду не підлягає виконанню в рамках цього закону. В мене понад 30 відписок від територіальних органів казначейства, Пенсійного фонду, Державної казначейської служби України, Кабміну, в кожній з яких один на одного переводять повноваження. Якщо говорити про безоплатну вторинну правову допомогу, то всі ці адвокатські запити охоплюються наданням такої допомоги. Займаючись пенсійними справами на комерційній основі, я навіть не здогадувалась, наскільки все погано в частині виконання рішення суду. Нам було значно легше отримати рішення суду на користь мого клієнта, ніж зараз виконати його хоча б в якомусь вигляді, коли від подачі позову пройшло більше двох років і понад рік — від рішення суду. Саме в рамках безоплатної вторинної правової допомоги можна виявити такі системні проблеми, які існують в царині виконання рішень суду.
Лариса Денисенко: Чи є шанс і чи є сенс оскаржувати невиконання рішення? Якщо є, то в який спосіб запускається цей процес?
Ірина Подкопаєва: Сенс у будь-якому випадку є. По-перше, всі ці рішення є підставою в подальшому для стягнення моральної шкоди, якщо людина на це зважиться. Оскаржувати можна виключно в судовому порядку. Це єдиний механізм в Україні, який хоч і тривалий в часі, але має якийсь результат. Це здійснюється шляхом подачі адміністративного позову до Окружного адміністративного суду Києва щодо визнання бездіяльності Пенсійного фонду в частині виконання рішення суду протиправним та зобов’язати його виконати рішення суду. Поки не існує єдиної і усталеної практики стосовно цього питання. Всі судді поділяються на дві категорії. Обидві визнають бездіяльність з невиконання рішення суду протиправною. Але в частині зобов’язання вже по-різному: одні судді пишуть, що в задоволенні позову в цій частині треба відмовити, оскільки рішення відповідно до вимог чинного законодавства є обов’язковим до виконання, відповідно, додаткове зобов’язання суперечить чинному законодавству. Інші судді, вбачаючи, що є тривалий строк невиконання і органи не виконують вказівки Конституції, законодавства про судоустрій, цивільних процесуальних кодексів, беруть на себе відповідальність і зобов’язують органи Пенсійного фонду виконати рішення суду.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.
ДУЖЕ РАДИМО ПОЧИТАТИ:
Спадщина, субсидія, пенсія для ВПО — як отримати? Коментар юристки
МВС отримує більше грошей, ніж ЗСУ: на що йдуть податки українців