З якими викликами стикаються адвокатки на початку кар`єри?

Яка різниця між роботою адвокаток та представниць Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги? Як сприймаються молоді адвокатки-жінки клієнтами та представниками правоохоронних органів?

Ведучi

Лариса Денисенко

Гостi

Ольга Голдзіцька,

Людмила Адамчук

З якими викликами стикаються адвокатки на початку кар`єри?
https://static.hromadske.radio/2018/06/hr-gen-18-06-08_adamchuk-goldzitska.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/06/hr-gen-18-06-08_adamchuk-goldzitska.mp3
З якими викликами стикаються адвокатки на початку кар`єри?
0:00
/
0:00

У дев`ятій програмі циклу Гена Справедливості діляться досвідом адвокатки системи безоплатної правової допомоги Людмила Адамчук та Ольга Голдзіцька, котрі розпочинали правничу кар`єру з адміністрування в системі бпд.

Лариса Денисенко: На які посади ви прийшли до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги? Чи було це, наприклад, виключно чоловіче середовище, або ж одразу стало зрозуміло, що у відсотковому співвідношенні присутність жінок у системі рівна присутності чоловіків?

Людмила Адамчук: До роботи в Центрі безоплатної вторинної правової допомоги ми працювали в Обласному управлінні юстиції. Там наша робота теж стосувалася надання безоплатної первинної допомоги. Тому, коли створювалися центри, я розуміла, що хочу там працювати. Спершу працювала у відділі по роботі з адвокатами. В нашому Хмельницькому центрі проблем з тим, що не вистачає адвокатів, не було. 

Ольга Голдзіцька: До роботи в Центрі я вже була дотична до цієї системи, яка вже на той час працювала у сфері надання правової допомоги у кримінальних справах, брала участь у доборі адвокатів. Роботу в центрі розпочала з посади керівниці відділу попередньої роботи з клієнтами. Пізніше практикувалася у представництві інтересів клієнтів в суді.

Лариса Денисенко: Існує таке кліше, що кримінальні справи не для жінок-адвокаток. Жінки-адвокатки мають займатися сімейними справами, цивільними провадженнями. У вас особисто був бар’єр стосовного того, що кримінальні справи важко витримати психологічно, що ви не хочете цим займатися, бо це ніби-то чоловіча сфера і вам краще займатися чимось іншим?

Людмила Адамчук: По кримінальних правах планую працювати з центром вже з другого півріччя 2018 року. Звісно, це не просто, хоча багато колег адвокаток працюють у кримінальних справах нарівні з чоловіками, а то і краще. Досі я мала лише одну кримінальну справу, була захистом обвинуваченого у крадіжці. 

Кримінальні справи не те, щоб страшні, але коли працюєш з людиною обвинуваченою у вчиненні злочину, то це не надто легко психологічно. Особливо, що стосується процесів досудового розслідування. Коли приїжджаєш на місце затримання і розумієш, що ти маєш допомогти цій людині. Перш за все, щоб не було фізичного насильства. Завжди думаю, що максимально можна зробити у такій ситуації для підзахисного. Маючи невеликий досвід роботи з кримінальними справами, звісно, складніше з цим справлятися.

Ольга Голдзіцька: Досвіду у кримінальних справа ще не маю. Але, працюючи у місцевому центрі надання правової допомоги, ми працювали також у виправних колоніях. Я, здебільшого, консультувала у питаннях, що стосувалися цивільних, сімейних справ. Усе це відбувалося безпосередньо в місцях позбавлення волі.

Лариса Денисенко: Наскільки складно психологічно там працювати? І стосовно вас, як адвокатки-жінки, і стосовно тих, чиї інтереси ви захищатимете, і з боку адміністрації пенітенціарних закладів?

Ольга Голдзіцька: Так, я хвилювалася за те, як мене сприймують. Але з початком консультацій страх минав, дискомфорт зникав, з кожним питанням-відповіддю люди більше відкривалися.

Лариса Денисенко: Наскільки легко вас сприймали, як адвокатку-жінку і наскільки до вас будувалася довіра зі сторони клієнтів-чоловіків?

Людмила Адамчук: Я не поділяю своїх клієнтів на чоловіків і жінок. Для мене усі вони першочергово є людьми, які потребують моєї допомоги.

Лариса Денисенко: Чому ви вирішили змінити свою роботу і обрали систему бпд? Чим обумовлений цей вибір?

Людмила Адамчук: До цієї адвокатської діяльності я ніколи не працювала сама на себе. На попередній роботі завжди займала адміністративні посади. Тому, звісно, страх був, але ще більшим було бажання почати свою справу, спробувати працювати з клієнтом і побачити чи втримаюсь я у цій системі.

Лариса Денисенко: Є різниця між тим, щоб перебувати на адміністративній посаді і, щоб самій відповідати за себе, свій бюджет, клієнтів?

Ця робота додала внутрішньої сміливості. Бо страшно, але робиш

Людмила Адамчук: Будь-яка робота вимагає відповідальності. Робота на адміністративних посадах дала мені багато хорошого, змінила мене, але відповідати за свій бюджет, організацію свого часу, самій бути відповідальною за конкретну справу (без яких-небудь розподілів обов’язків між ще іншими колегами) це зовсім інше.

Ольга Голдзіцька: Працюючи у відділі прийому та консультування громадян, ми постійно стикалися з тим, що, наприклад, приходила людина з конкретною проблемою і я одразу продумувала чим би я особисто могла їй допомогти, але повноважень таких не мала. Погоджуюсь з думкою, що ця робота додає внутрішньої сміливості.

Лариса Денисенко: Чи стикалися ви з проявами сексистського ставлення у своїй роботі? Чи таких випадків не було?

Людмила Адамчук: Таких дискримінаційних випадків у моїй практиці не було. Хтось веде процес, утримуючись від особистих емоцій, хтось дозволяє собі коментувати. Іноді дозволяють собі коментування і судді, що особливо ображає. І тут неважливо допустив ти помилку в своїх діях чи ні.

Лариса Денисенко: На вашу думку, як реагувати у таких ситуаціях?

Людмила Адамчук: Якщо є можливість, то реагувати процедурно. Особисто я не дозволяю собі вдаватися до перепалок з суддями, це непрофесійно.

Лариса Денисенко: Людмило, ви займаєтеся більше кримінальними справами?

Людмила Адамчук: Ні, маю багато сімейних справ. Також цивільних, земельних, кредитних. Кримінальну мала одну по обвинуваченню і декілька по захисту потерпілих. Хочу спробувати кримінал, щоб ніколи не думати про те, що навіть не спробувала. Зараз я обираю, що моє.

Ольга Голдзіцька: Моя практична робота розпочалася із сімейних та земельних справ. Зараз більше цивільних, є кредитні спори, трудові і ті ж сімейні.

Лариса Денисенко: З якими проблемами до вас найчастіше звертаються, зокрема, жінки?

Людмила Адамчук: Основна сфера захисту прав жінок – сімейні правовідношення і все, що з ними пов’язане. Розірвання шлюбів, аліментні зобов’язання, визначення місця проживання дитини, поділ майна. Як правило, після розірвання шлюбів діти залишаються проживати з жінкою і питанням аліментних зобов’язань займаються саме жінки.

Лариса Денисенко: Відчувається ефект змінності законодавства саме на користь дитини?

Людмила Адамчук: Думаю, що ефект є. Зараз багато чоловіків приходять на консультації з приводу того, що їм робити із сплатою аліментів після розлучення. Раніше такого не було. Запитують як сплачувати, перевіряють чи нема заборгованостей ,цікавляться процедурою.

Ольга Голдзіцька: Суттєвої різниці між проблемами з якими звертаються жінки та чоловіки – не відчуваю. По своїй роботі помітила, що коли виникають сімейні питання, то крім правової допомоги потрібно залучати медіаторів і примирювати сторони. Згідно із статистикою Хмельницької області, за рік на 100 шюбів припадає 65 розлучень. Тому медіація зараз є дуже актуальною.