Міф про 23 лютого став радянською історичною правдою, - історик Андрій Руккас

В ефірі Громадського радіо історик, кандидат історичних наук Андрій Руккас.

Сергій Стуканов: Читаючи історію цього радянського свята розумієш, що 23 лютого випадково стало Днем радянської армії і якоїсь конкретної, тим паче, звитяжної події тоді  не відбулося. Що саме було?

Андрій Руккас: Так, насправді тоді нічого не було. Хіба що ленінський уряд одержав ультиматум від німців про негайне укладення миру, інакше наступ буде продовжуватися. 24 лютого цей ультиматум погодили, тобто можна святкувати день німецького ультиматуму і погодження з ним. Говорити про перші бої регулярної червоної армії біля Пскова, де вони затримали німців це зовсім невірно. Бої були, але були пізніше. В 1919 році була ідея відзначити першу річницю створення регулярної червоної армії, відсвяткувати 28 січня – створення ленінського декрету про її заснування. З ідеєю трохи запізнилися і вирішили пов’язати її з ситуативним святом червоного подарунка. Організували кампанію збору подарунків для червоноармійців на 13 лютого. Але 13 лютого випадало на понеділок, тому перенесли на найближчу неділю, яка випала на 23 лютого. І таким чином 23 лютого 1919-го підв’язавши під благодійну акцію, під найближчу неділю – відсвяткували першу річницю червоної армії.

Через 5 років, у 1923-му, згадали про цю дату і вона почала побутувати, як день червоної армії та військово-морського флоту. І вже наприкінці 30-х років Сталін запровадив тезу про перші переможні бої регулярних частин червоної армії.

Спочатку це була легенда, потім у неї повірили і це стало радянською історичною правдою. Радянська пропагандистська машина працювали на те, аби закласти цю дату у свідомість народу, починаючи з дитячого садка.

У 1999-му Кучма це свято узаконив, ввівши в календар День захисників Вітчизни. І існувало до 2014 року. Ніхто не боровся  з радянським ідеологічним наслідком і  не намагався його викорінити і замінити українським святами. Звичайно, зараз із свідомості українців воно відходить, бо відходять люди, які це свято святкували і святкують його досі. 

Лариса Денисенко: На ваш погляд це було свято радянського чоловіка чи радянського військового?

Андрій Руккас: У 30-х роках – це було справді військове свято. Після Другої світової війни це свято набуло статевої ознаки і йшло у широкому сприйнятті у парі з 8 березня.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.