hromadske.tv
Сергій Мокрушин: Легітимізація окупації Криму: місія неможлива? Чи можна дати коротку відповідь на це запитання?
Юрій Смілянський: Коротка відповідь тут наврядчи вийде, хоча б тому, що влада країни-окупанта з великою активністю намагається пробити стіну санкцій та неприйняття факту окупації, анексії кримського півострову та приєднання Криму до РФ.
Сергій Мокрушин: Які інструменти використовує Росія, щоб згладити кримське питання або винести його за межі і навіть досягти визнання анексії?
Юрій Смілянський: Інструменти насправді різні. Це і війна у Луганській та Донецькій областях, і участь у сирійському конфлікті (не лише через Крим, але і в тому числі).
Тобто в усіх діях, які ухвалює керівництво Кремля — спроба посадити за стіл переговорів представників міжнародного співтоваривства, які приймають рішення, а це в першу чергу США, Німеччина, Велика Британія, Франція. І на цих переговорах Крим буде як розмінна монета.
Тобто «ви нам прощаєте Крим, а ми йдемо з Донбасу», наприклад, «ми йдемо у руслі дій міжнародної коаліції проти Сирії».
Це теж поки не спостерігається, адже в Сирії сьогодні спостерігається дві коаліції: коаліція, яка бореться з ІД і вирішує питання режиму Башара Асада, і коаліція, яка складається разом з Росією, де якраз таки немає серйозної війні з Ісламською державою, де війна з опозицією.
Інший момент — спроба змінити настрої східних держав, через які буде здійснюватись певний тиск на керівництва країн, в першу чергу європейських країн. Їх Росія бачить як більш слабку ланку серед держав, які підтримують Україну, разом з тим, щоб змінити їхні позиції і по відношенню до санкцій не лише по Криму, але і у відношенні до тих санкцій, які застосовуються до РФ. Також аби держави визнали анексію Криму як частини Російської Федерації.
Якщо ми братимемо останні повідомлення, які були стосовно Криму — (це, наприклад, — ред.) німецьке земляцтво, яке отримало президентський грант на налагодження стосунків з співвітчизниками у Німеччині, з запрошенням їх у гості до Криму. А потім «ви ж поїдьте до Німеччини і розкажіть там як тут все добре».
Сергій Мокрушин: І це ще голосно висвітлюється…
Юрій Смілянський: Звісно. І просять донести політикам у своїй країні, що все не так в Криму, як кажуть. Що все добре, люди всі задоволені…
Перший раз в них не вийшло так з Туреччиною: коли приїхала турецька делегація, вона розділилася на дві частини. Одна насолоджувалась помпезним прийомом, інша поїхала спілкуватися з людьми, внаслідок чого був створений негативний звіт щодо ситуації у Криму, який, зокрема, сприяв охолодженню стосунків між владою Туреччини та Російською Федерацією.
Сьогодні ми розуміємо, що в цьому напрямку доручено працювати, це мабуть і є умовою існування національних громадських організацій. Це, як я вже сказав, німці, які живуть в Криму, це спілка болгар.
Доречі, була заява від української громадської організації від пана Кравченка в Криму, який заявив що з 2016 року там святкуватимуть День українського прапору. Щоправда незрозуміла моральна складова його заяви, коли на окупованій території твоєї держави ти збираєшся святкувати день прапору країни, яка сьогодні піддається військовій агресії з боку держави, яка окупувала Крим. Це нелогічно, але з точки зору картинки для світового співтоваривства — зрозуміло.
Сергій Мокрушин: Але наскільки ефективна ця картинка? Пам’ятаємо, як туди приїжджав Сільвіо Берлусконі, зараз очікують на приїзд П’єра Рішара. Міський голова Євпаторії зазиває зірок жити в Євпаторії.
Юрій Смілянський: Справа у тому, що всі ті люди, в тому числі й депутати Європарламенту чи європейських міських утворень, вони частіш за все є прихильниками лівих або правих радикальних партій, які великої підтримки у своїх країнах не мають, але підтримуються Російською Федерацією. Тобто по суті це відпрацювання.
Сергій Мокрушин: Але це спрямовано назовні чи для росіян?
Юрій Смілянський: Для росіян. Треба показати, що все налагоджується, і сказати, що Крим назавжди залишиться російським. От ці кроки ми вам показуємо. А для Європи — це спроба через такі приїзди, через такі політичні сили, представники яких відвідують Крим, вплинути на діючих політиків, які приймають рішення в країні для скасування санкцій та визнання Криму частиною Росії.
Для України тут лише одна проблема — світове співтоваривство. Якщо ми говоритимемо про народи тих стран, на які спрямовані дії РФ, там дуже мало знають про реальну ситуацію в Україні та на окупованих територіях.
І тут завдання і держави, і громадянського суспільства — більше доносити об’єктивної інформації про реальну ситуацію до населення Франції, Німеччини, Італії, Польщі для того, щоб та картинка, яка йде через російські ЗМІ, практично в усіх великих світових державах не здавалась єдиною об’єктивною інформацією.
Тому що там йде постійний обман, спроби намалювати те, чого немає. Росія має можливості і витрачає на це мільйони доларів. Тим не менш Україна має можливості і партнерів для того, щоб протистояти цьому.
Сергій Мокрушин: Стосовно мільйонів на кампанію з легалізації статусу Криму, ще можна додати мільярди на великі інфраструктурні проекти. Є два проекти, які обіцяють кримчанам: транспортний перехід через керченську протоку (міст) та енергетичний міст. І нещодавно з’явилась інформація про те, що в окупований Крим прибув кабелеукладач з Шанхаю для будівництва енергетичного мосту. До чого може призводити інформація про бізнес попри міжнародне законодавство?
Юрій Смілянський: Майже одразу після початку окупації, приблизно з квітня місяця і перших санкцій накладених на кримські порти, ми почали моніторити цю ситуацію щодо порушників.
На сьогодні, на відміну від 2014 року, морських суден, які порушують міжнародне законодавство, стало менше. Практично вдвоє зменшилась кількість присутності в кримських портах порушників, під прапорами держав яких вони ходили. Але при цьому самих суднозаходів стало більше.
Якщо говорити про середньотижневі порушення, це приблизно 15–20 суднозаходів на тиждень в кримські порти в цілому. Якщо сформувати список порушників, то це, в першу чергу, Російська Федерація, Туреччина, Греція, Румунія, Італія, Індонезія, Китай.
Але при цьому треба враховувати, що частіш за все прапор, під яким ходить судно, не означає, що там буде команда цієї держави і реальний оператор.
І в цьому ланцюгу окремо стоїть Китай зі своїм кабелевкладником. Компанія-судовладник і оператор цього судна спеціалізується на будівництві мостів, тунелей і є найбільшою корпорацією у Шанхаї. Можна припустити, що прихід кабелеукладача, в першу чергу, є бажанням Росії реалізувати проект зі зменшення залежності Криму від енергопостачання від материкової України, не маючи при цьому технологій. І чеез це вони зацікавили китайську компанію.
Сергій Мокрушин: Але очевидно, що це для Китаю дуже вигідно, якщо вони ризикнули…
Юрій Смілянський: Так, але при цьому очевидно, це є першим кроком на перевірку реакції України та світового співтоваривства на ці порушення та дії, враховуючи напрямки та спеціалізацію за якими працює ця країна. Якщо не буде гострої реакції, то можна припускати, що ця компанція в майбутньому буде залучати партнерів до будівництва керченської переправи.
Сергій Мокрушин: Ця інформація була опублікована місяць тому. Яка реакція була з української сторони?
Юрій Смілянський: Ми її не бачили.
Сергій Мокрушин: Я б ще хотів спитати щодо українських санкцій. Є список, який застосований до фізичних та юридичних осіб. Список РНБО. Ви його читали, яке ваше ставлення до нього: чи потрапили до нього персони, які мають бути в цьому списку?
Юрій Смілянський: Почнемо з того, що в нас з’явився такий список через досить тривалий час для цієї ситуації, хоча він мав з’явитись раніше і, на наш погляд, в цьому питанні Україна не мала плентатись позаду і мала підключити західних партнерів і задавати тон в цих діях.
І в цьому випадку приклади, озвучені сьогодні, були б більш приємними і мали б більш оптимальну ситуацію, яка склалась навколо окупованих територій. Загалом це список, який базується на списку, який мають західні партнери, і, звісно, він має бути відредагований. Його треба доопрацьовувати і доповнювати.
Сергій Мокрушин: Але ж наприклад у «спікера кримського парламента» Володимира Константінова — будівельний бізнес «Консоль», він зараз перереєстровується в Криму.
І ми бачимо, що Константінов не затверджує роботу з Росії, й коріння цієї фірми, як і української «Консолі», ведуть в офшорні території. Якщо «Консоль» потрапить під санкції, чи може бути зруйнований бізнес Константінова?
Юрій Смілянський: Може. Ми щойно з вами говорили про судна порушників. Це одна з причин того, чому скоротилась кількість державних суден в портах.
Інформація щодо моніторингу порушників розповсюджується і доходить як до власників суден, так і до спецслужб, які займаються цими питаннями, і через якийсь час ця інформація потрапляє у страхові компанії. А це великі компанії, які мають штаб-квартири в великих державах (Велика Британія, США і т. п.) і їм не потрібен шлейф порушників санкцій, адже це питання і страхового полiсу.
Сергій Мокрушин: Скільки випадків арештів суден?
Юрій Смілянський: Їх поки мало. Близько чотирьох. Вони ще й досі знаходяться в українських портах.
Річ в іншому. Страхові компанії почали або відмовляти, або збільшувати вартість договорів для володарів суден та власників, адже підвищується ризик санкцій. Це одна з причин того, що кількість держав, а не суден, в портах Криму зменшилась.
Знову ж таки приклад такого підходу — компанія «Добролет», яка літала в Крим і через деякий час розпалась. Розпалась чому? Їй відмовили у страховці польотів, відмовили у договорах фінансового лізингу, відмовили в технічному обслуговуванні — одразу, за ланцюгом. В результаті вони не змогли користуватися цими літаками — і компанія тріснула.