Почесний голова Демократичної спілки угорців України розповів про мовні проблеми місцевої діаспори, а також про її політичну репрезентацію та питання громадянства. “Близько 60% закарпатських угорців ніякою іншою мовою, окрім своєї угорської не володіє,” – каже Михайло Товт. Саме тому питання документообігу та викладання рідною мовою в навчальних закладах України для місцевих угорців вкрай важливі.
Олег Шинкаренко:скажіть будь ласка, де здебільшого проживають угорці в Україні? В яких регіонах і де більше: у селах чи в містах?
Михайло Товт: угорці проживають в основному компактно в Закарпатській області і то не по всій території, а фактично у прикордонній смузі із Словаччиною, Угорщиною, частково з Румунією, завширки близько 20-25 км і близько у 100 населених пунктах. Ці населені пункти зокрема є сільськими. Поступово угорці свої демографічні позиції втратили у міських місцевостях. Сьогодні можна сказати, що по етнічному складу навіть офіційний центр закарпатських угорців – Берегово, вже не складає абсолютну більшість, принаймні в етнічному відношенні. Але в сільській місцевості досить міцні позиції угорців.
Олег Шинкаренко: а чому так відбулося? Чому ви не перемістилися із міст у села?
Михайло Товт: справа в тому, що ця територія, яка сьогодні є відомою в Україні, як Закарпатська область, сформувалася після Першої Світової Війни як політичний адміністративний регіон. Фактично ці території багато століть (більше тисячоліття) належали до Угорського Королівства і фактично повністю або частково входили до чотирьох адмінодиниць адміністративного устрою Угорщини. І ця територія Угорського королівства (північно-східні регіони) були найменш індустріально розвинуті і великих промислових міст там не з’явилося. Певна промисловість з’являється з появою залізниці наприкінці 19 століття. Тому великих міст взагалі не було. А після 45-го року ця територія була включена до складу Радянського Союзу і до Радянської України. Тоді і та індустріалізація, яка відбулася в той час, призводила до збільшення населення міст, в яких вже преобладав не угорський елемент, а в основному слов’янське населення.
Олег Шинкаренко: а скільки сьогодні мешкає угорців в Україні?
Михайло Товт: маємо дані останнього офіційного перепису 2001 року, це досить давні. Напевно, ці цифри відповідають лише умовно фактичній реальності. За тим переписом угорців нараховувалося 156 тисяч в Україні, із них 153 тисячі в Закарпатській області. А 3 тисячі, які, так би мовити, діаспорно по тим чи іншим причинам виїхали, проживають в інших регіонах України.
Олег Шинкаренко: національна ідентифікація нацменшин дуже визначається мовою. А який процент угорців в Україні знає сьогодні свою мову?
Михайло Товт: угорська спільнота має декілька особливостей, які її відрізняють від інших етнічних спільнот України. Мовна особливість напевно є однією із цих особливостей. Вона полягає у декількох аспектах. Перший аспект: ні одна із нацменшин у такій великій кількості не володіє своєю мовою, як угорська – 98% процентів угорців вважають своєю рідною мовою угорську, а також вони володіють цією мовою. Це так би мовити позитивна особливість, а негатив цієї особливості у тому, що вони є тією етнічною спільнотою, яка найбільша у своєму проценті не володіє іншою мовою, крім своєї рідної мови. Близько 60% закарпатських угорців ніякою іншою мовою, крім своєї рідної, не володіють. Щодо мови треба сказати,що напевно, майже для всіх націй вона є одним із головних ідентификаторів. А для угорців це безперечно є одним найбільш головним чинником культурної ідентифікації.
Олег Шинкаренко: якщо так багато українців угорського походження не володіють ніякою мовою, крім угорської, то чи існує спеціальний документообіг для них угорською мовою?
Михайло Товт: на жаль, як раз це не володіння іншою мовою, в данному випадку вважаючи, що державною мовою в Україні вже 25 років поспіль (з 1989 року) є українська мова, створює безперечно низку дуже важких проблем. І тому, мовні права і можливість користування мовними правами для угорців є конче важливими. На жаль, ми не можемо сьогодні говорити про те, що всі мовні запити були б задоволені. Великим кроком у цьому напрямку було прийняття закону у 2012 році “Про засади державної мовної політики”, де у формі конкретних норм передбачаються умови і механізм вживання мови національної меншини у контактах з офіційними владами – місцевими, адміністраціями. У цьому законі йдеться також про можливість двомовного документообігу при певних умовах.
Олег Шинкаренко: чи запрацював цей закон у цій сфері?
Михайло Товт: місцеві органи влади на цих територіях ще протягом 2012-2013 років прикладали серйозні зусилля для того, щоб якомога більше цих норм запрацювало. Але на жаль, у звязку із цими подіями, що зараз відбуваються у суспільстві, ця робота загальмувалася і є серйозні опасіння у спільноти про те, що цей закон може бути відмінений і ці мовні можливості перестануть існувати в законодавстві України.
Олег Шинкаренко: а наразі існує вже документообіг угорською мовою чи хоча би якийсь паралельний угорською й українською?
Михайло Товт: так. Ми можемо казати, що традиційно він існував ще в радянські часи, адже сам факт того, що певна частина населення іншою мовою не володіла, будь яку владу був вимушений вводити такий документообіг. А в тих населених пунктах і адмінодиницях,де абсолютну більшість складають угорці, безумовно місцеві органи влади ведуть документообіг на двох мовах.
Олег Шинкаренко: чи задовільняє вас кількість угорськомовних шкіл та якість викладання в них?
Михайло Товт: по кількості ми можемо сказати, що так. Запити в основному щодо можливості отримання освіти рідною мовою задовільняються. Щодо якості освіти, напевно, в усій державі батьки врядче задоволені її рівнем. А щодо освіти національних меншин, зокрема угорської, безумовно, ні. Тут на перший план виходить можливість володіння державною мовою. Тобто, та методологія і ті організаційні підходи до ведення навчального процесу, які б дали можливість тим діточкам, які живуть в іншому мовному середовищі, і які на побутовому рівні не зустрічаються з іншою мовою, тільки зі своєю рідною – угорською, яка принципово різниться від будь-яких слов’янських мов, в тому числі й від української, щоб вони за період навчання могли на певному рівні оволодіти державною мовою, щоб надавали їм можливість реалізувати себе і за межами свого населеного пункту.
Олег Шинкаренко: ці угорці, які навчаються угорською мовою, чи не виникає у них потім така спокуса просто імігрувати до Угорщини, оскільки вони отримали освіту угорською мовою, можливо вони навіть закінчили университет угорською мовою в Україні?
Михайло Товт: життєві ситуації складаються по-різному. Вже традиційно з того часу, як люди можуть вільно пересуватися через сучасний західний кордон України, безумовно, певна частина діточок вибирає собі шлях до навчання в інших вищих навчальних закладах сусідньої держави. І вони, в більшості своїй, і свою подальшу екзістенцію там бачать. Але це тільки частина. Мені здається, що абсолютна більшість шукає своє благополуччя на рідній землі.
Олег Шинкаренко: напередодні Президентських виборів 2010 року Демократична Спілка угорців України та кандидат на пост Президента України – Віктор Янукович, уклали угоду про співпрацю. Вже після обрання Президентом Януковича, ДСУУ звернулося до Януковича з проханням дати відповідні доручення новоствореному керівництву Міносвіти України щодо перекладу тестів із незалежного оцінювання знань угорською мовою для випускників шкіл, із мовою викладання національних меншин у 2010 році. А також відмінити відомчі нормативно-правові документи, які забороняють переклад зазначених тестів. Депутати одностайно підтримали це звернення, але з поправкою на те, що це звернення слід скерувати на нового Міністра освіти – пана Табачника. Чи виконали ваше прохання?
Михайло Товт: так, слід сказати, що договір, який був укладений між Януковичем з однієї сторони, а з іншої сторони із нашою угорською організацією, був виконаний.
Олег Шинкаренко: чи є в українських угорців переважаюча релігійна конфесія? Яка вона?
Михайло Товт: і є, і нема. З одного боку угорці вважають за своєю культурою, що домінуючою релігією є римо-католицька, яка переважає на західних та північно-західних теренах угорських територій і протистанська, кальвіністського току, який переважає на південних, південно-східних теренах угорських поселень.
Олег Шинкаренко: серед угорців України є відомі видатні особи?
Михайло Товт: до загальновідомих можна віднести Йожефа Сабо – відомого футболіста, тренера, спортивного діяча, Гізелу Тіполо – видатну оперну співачку. Серед нас дуже багато людей мистецтва, серед них є і відомі, і невідомі.
Олег Шинкаренко: інтереси угорців в Україні представляють одразу дві політичні сили: демократична спілка угорців України, представником якої ви є, а також Партія Угорців України. Чим відрізняються політичні програми цих двох партій? Чи вони конкурують між собою?
Михайло Товт: так, вони конкурують, місцями жорстко. А щодо програмних установок, то фактично різниці між ними немає.
Олег Шинкаренко: чим тоді викликана конкуренція?
Михайло Товт: для того, щоб освітити принаймні власне бачення цього питання, то формату нашого інтерв’ю не вистачить. Я думаю, що у тому, щоб не було єдинства в етнічному русі угорців, зацікавлені як певні сили в середині України, так і ті політичні сили, які певним чином бажають тримати під контролем ці рухи із самої Угорщини.
Олег Шинкаренко: чи болотуєтесь ви до парламенту?
Михайло Товт: ні. На цей раз так склалися обставини, що ні я особисто, ні жоден із наших активістів до парламенту Угорщини не болотується.
Олег Шинкаренко: дуже вам дякую за розмову.
Проект «Громадяни України» розроблено за фінансової підтримки Ради Європи із використанням коштів Ради Європи. Висловлені тут думки жодною мірою не можуть бути використані як офіційна думка Ради Європи.
