«Ісконно русскіє зємлі» — це не Північне Причорномор'я, а десь між Волгою і Окою — історик Андрій Іванець

Про це в програмі «Гисторія» поговорили з кандидатом історичних наук, координатором Таврійської гуманітарної платформи, членом Вченої ради Науково-дослідного інституту українознавства МОН України Андрієм Іванцем.

Крим має надзвичайно давню і багату історію, де є чимало специфічного,  чимало цікавих феноменів. Крим для сучасної політичної нації, окрім того, що це регіон важливий в стратегічному плані, з точки зору доступу до шельфу, захисту нашого узбережжя, це і надзвичайно важливий регіон в геокультурному сенсі, оскільки кримський півострів – це один з тих регіонів, звідки Україна, майбутня Україна-Русь, отримувала доступ до джерел сучасної європейської цивілізації. В основі сучасної європейської цивілізації лежать грецька філософія і наука, римське право і християнство. І Крим в цьому сенсі є для нас знаковим, тому що Крим – це античність, Крим – це одна з найдавніших форм державності на території України, це найдавніше місто Керч, це Херсонес – один з найдавніших каналів отримання християнства. Тоді приєднатися до кола християнських народів було такою своєрідною євроінтеграцією.

На жаль, до війни з Росією недостатньо уваги приділялося Криму з боку Києва. На відкуп місцевій владі віддавалося багато чого в гуманітарній сфері, і Росії розв’язувалися руки в Криму. Тому ми мали таку ситуацію, коли зовнішні сили могли маніпулювати свідомістю кримчан під час вже військової операції у 2014 році. І навіть частина наших співгромадян теж купилися на цю зовнішню обгортку російської пропаганди, на так званий «референдум», який проводився в умовах військової агресії, на те, що якесь там було нібито «волевиявлення» кримчан. А що вже казати про зовнішній світ?

Тому знання історії для України, для громадян України важливо як з точки зору пізнання історії власної країни, розуміння тих глибин, на яких ґрунтується наша сучасна культура і наш цивілізаційний вибір, так і з точки зору можливості уникнути оцього зовнішнього маніпулювання і пресу. Бо Росія продовжує інформаційну війну. Ми кілька днів тому почули неадекватні заяви з боку очільника Кремля, який заявив, що Північне Причорномор’я – це «ісконно русскіє зємлі». Абсурд цього очевидний, з точки зору історії, адже що таке «ісконно русскіє зємлі»? Очевидно, що маються на увазі ті землі, де формувався великоросійський народ, московський народ, етнічні росіяни. І місце, де вони формувалися — не те що не Північне Причорномор’я, це місце знаходиться за півтори-дві тисячі кілометрів – між Волгою і Окою. Так «трошки» переплутати географію сучасному керівнику російської держави, виявляється, дуже просто. Очевидно, що такі помилки не бувають випадковими, тим більше, що він сказав, що це «подарунок Леніна».

І тут цікавий момент. Згадаємо, як російська пропаганда нав’язувала нам думку про подарунок «п’яного Хрущова» у 1954 році, коли він начебто «подарував» Україні Крим. Зараз Путін запускає нову міфологему про «ісконно русскіє зємлі» у Північному Причорномор’ї, які були «подаровані» Україні Леніним. «Странное решение Ленина, с этим вопросом мы разберемся», — сказав Путін. Це є фактична погроза, і до таких заяв треба ставитися дуже уважно. Попри їх абсурдність, ненаукову фантастичність, історичне марево, якщо вони виголошуються лідером ядерної держави, яка веде агресивну війну проти України, то це ніщо інше, як погроза і анонсування планів агресії. Це вже частина інформаційно-психологічної війни, і за нею може йти безпосередньо гаряча фаза. Це треба усвідомлювати.

Повну розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.