У студії доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, дослідник проблем української історіографії та ранньомодерної історії України Дмитро Вирський.
Він є автором книги «Новоросія Incognita: Кременчук 1764-1796 рр.»; і незабаром вийде друком книга «Початок сучасності : друга хвиля глобалізації, кінець Старого Порядку та Україна (XV – середина XІХ ст.)».
Дмитро Вирський: «Новоросія» — це останній вагончик раннього модерну. Це не результат революції, ніяка «новоросійська нація» після неї не народилася. Назва є, ідентичності немає — от чого не можуть зрозуміти ті, хто зараз придумав використати цей «фіговий листочок», щоб «прикрити» те, що у нас робиться зараз з росіянами.
Та «Новоросія» (XVIII століття) — була вестернізацією. Українці почасти прийняли її досить непогано, бо царський проект призвів до того, що нічого тут в Україні свого не буде, всі процеси вестернізації переключилися на Росію (Москва — Санкт-Петербург). Новоросійська губернія — це шпаринка на захід, а росіяни думають, що це частинка російського міра.
Коли тут, на Гетьманщині, вводять кріпаччину — там кріпаччини немає.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі
0