Розвага, політика, війна: історик Олексій Лях-Породько про історію українського спорту

Гість студії – дослідник історії українського та світового тіловиховання, спорту та олімпійського руху, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри історії та теорії олімпійського спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України Олексій Лях-Породько.

Василь Шандро: Чи існує історія спорту як окремий напрямок української історії?

Олексій Лях-Породько: Так, історія спорту існує, і в багатьох навчальних закладах викладається історія спортивного руху, історія фізичної культури і спорт окремо, історія олімпійського рух.

Василь Шандро: Ви, зокрема, досліджуєте історію товариства «Сокіл». Що це за товариство, коли, де і для чого воно виникло?

Олексій Лях-Породько: Цього року виконується 125 років цьому рухові. 11 лютого 1894 року у Львові було створено українське товариство «Сокіл». Чому акцентую увагу, що воно українське, тому що в 1867 році вже у Львові існувало, але тільки польське, товариство «Сокіл». Адже на той час в Австро-Угорській імперії, до якої належала Західна Україна, поляки більше мали прав, ніж українці. Тому, ми припускаємо, що місцева влада надала згоду створити полякам таке товариство «Сокіл», хоча воно носило доволі національний характер. Адже виникло воно у 1862 році у Чехії, а Чехія, як ми знаємо, теж була поневолена і була в складі Австро-Угорської імперії. Тому мати якісь прояви національності чехи не могли. І от вони пішли шляхом – створити гімнастичні товариства, які б зберігали в собі національні традиції, культуру, мову історію, і ці «сокільські» чеські ідеї дуже стали популярними серед інших слов’янських народів. І в Україні. А українці мали ті ж самі виклики, ті ж самі проблеми, як і чехи, вони взагалі могли зникнути з етнічної карти світу, тому що їх перевиховували. Історію Чехії викладали німці на німецькій мові. Так само в Україні: заборона мови, традицій, історії, культури – все зросійщення призводило до того, що українці могли просто на просто себе вже не самоідентифікувати. А ці ідеї «сокільські», які базувалися здебільшого на національній основі – культура, мова, історія, тіловиховання – це вишкіл для того, щоб у майбутньому молоді люди, які пройшли вишкіл у цих організаціях, могли стати до лав, взяти зброю і виборювати незалежність своєї держави.

Василь Шандро: Ми часто чуємо: мистецтво поза політикою, спорт поза політикою, а воно, виявляється, не зовсім так.

Олексій Лях-Породько: Абсолютно правильно. Коли спорт став зорганізованим, він безпосередньо має дуже багато спільного з політикою. Так само, як політика дуже часто втручається в спортивний рух. Наприклад, кожні ігри Олімпіади, або те, що навколо них відбувається – це політика.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

27 листопада у рамках відзначення 125-річчя українського сокільства Центральний державний архів зарубіжної україніки презентував документальний виставковий онлайн проєкт «Де сила, там воля витає», що має стати важливим внеском у популяризацію українського сокільства, адже знайомить з окремими віхами в історії цього руху, його провідними представниками, діяльністю низки осередків, що діяли упродовж 1890-х–1930-х рр. в Україні та за кордоном.

Основою виставки стала добірка часопису «Український сокіл» за 1934–1938 рр., що виходив у Празі за сприяння Союзу українського сокільства за кордоном (СУСЗАК). Поруч із статтями з «Українського сокола», авторами яких були Іван Боберський, Василь Прохода, Софія Русова, Степан Смаль-Стоцький, Михайло Єреміїв та ін., представлені публікації в часописі «Тризуб» (Франція), газеті «Наш клич» (Аргентина). Статті та ілюстрації з періодичних видань доповнюють комунікат і лист очільників СУСЗАК, листівки до Всесокільських злетів і запрошення на сокільські академії. Особливого забарвлення виставці додають фотографії Леоніда Янушевича, на яких зображено учасників молодіжних спортивних заходів, що відбувалися у 1920-х рр. на площі «Сокола-Батька» у Львові.