Історії та розслідування взяті за згодою «Четверта влада».
В студії — адвокатка, членкиня “ЮрФем”, членкиня організації жінок-юристок «Юрфем» Наталія Фещик, і психотерапевтка, медіатор Марія Фабричева.
Дівчина намагалась вступити на хореографію у цей виш, пішла, аби дістати допуск до іспиту на консультацію, там все і трапилось.
Героїня 1: Викладач попросив виконувати вправи, аби побачити мої здібності. Я почала танцювати, але він зупинив і попросив перевдягнутися, щоб він міг побачити оголені ноги. Загалом довелося переодягатися 3 рази та він поправляв на мені одяг. Як виявилось, це було не найгірше — потім він змусив мене лягти та розставити ноги (нібито тому, що не бачить моїх пахових зв’язок). Потім він обхопив мене руками за груди й почав їх трясти, я була шокована. Пізніше я зрозуміла, що мені ще пощастило, бо дізналась про історії, коли він відверто пропонував секс.
Валерія Широкова: Як правильно діяти, аби це не перейшло ще одну межу?
Марія Фабричева: Ситуация усложняется тем, что домогается человек, наделенный властью, а не рядовой студент. Очень часто это покрывается. В любом случае это домогательство, а домогательство равно насилие.То, что проделали с этой девушкой — насилие и она нуждается в помощи. То, что она тогда замерла — это нормальная реакция на стресс. Самое главное — не винить себя, сказать, что это был нормальный импульс выживания. Дальше важно проговорить эту ситуацию с психологом или кем то близким, пока человек не успокоится, не выговорится.Также можно изливать чувства на бумагу, если нет возможности выговорится.
Валерія Широкова: До кого краще звертатися, чи це привід для звернення до поліції?
Наталія Фещик: Моя перша порада — говорити з адвокатом, і з психологом, мамою, друзями.
Головна проблема адвоката — відсутність доказової бази, а тут ще й рівень авторитетності. Потрібно йти до ректора та обов’язково писати дві заяви, на одній штамп про отримання, одна собі, одна декану. Просто слів буде замало, тому потрібно говорити про це і збирати інших людей, які стикались з такою самою ситуацією. Приходимо в поліцію і пишемо заяву. Ла Страда — до них теж варто звертатися, у них є і психологи, і юристи.
Героїня 2: Викладач запропонував допомогти із поселенням. Потім почались якісь незрозумілі натяки та розмови про особисте життя. Сказав приходити до нього, як захочу, але так, щоб ніхто не знав — ні мама, ні тато. Я зрозуміла, щоб він хотів від мене сексу, хоча прямо про це не говорив. Усі історії підкріплювались розмовами, що він може влаштувати на бюджет, поселити у гуртожиток та інше. Одного разу треба було уточнити щодо заліку і я пішла до нього у кабінет разом з одногрупниками. Він сказав, що в кабінеті маю залишитися тільки я і зачинив двері. Я почала говорити про залік, а він обійняв мене за сідниці та сказав, що в мене все було добре і цілував через кожні 2 слова. Він сказав, щоб я нікому не говорила. Це було гидко і коли я вийшла, то просто плакала і не могла зупинитися. Я хотіла піти з університету.
Валерія Широкова: Як діяти, коли ніхто не може допомогти?
Марія Фабричева: Нужно попробовать обратиться к адвокату, в правоохранительные органы, в Ла Страда. Возможно стоит походить к психологу, есть группы для девушек, переживших насилие.Поддержка важна, чтобы человек не застрял в этой позиции жертвы или не начал мстить какими-то другими способами. Такой опыт может оставить след на всю жизнь. То, как подробно героиня рассказывает, говорит что она не прожила ситуацию.
Валерія Широкова: Чи допомагає факт, що викладач систематично робить подібне зі студентками?
Наталія Фещик: Я рекомендую не жити стереотипами, а боротися. Можливо є сенс написати заяву в правоохоронні органи, щоб з цим працювали слідчі, якщо це не перший випадок.Потрібно почати хоча б з увімкненого на телефоні диктофона. Якщо він дозволяє собі якісь непристойні слова, то це буде хоч якимось доказом.Дівчина каже, що вийшла з кабінету, плакала, це було все при друзях, тому вони можуть бути свідками.
Вперше в цій програмі ми слухаємо історію не студентки, а викладачки. Після відмови вона отримувала більше навантаження, а студенти скаржилися на неї під тиском завідувача. Жінка роками скаржилась і говорила про домагання, проте жодної реакції не було. Вона не могла захистити навіть себе, а захисту просили і її студентки.
Героїня 3: Прийшла до нього підписувати документи й він мені сказав, що я не вписуюсь у систему, не роблю того, що він каже як начальник. Сказав, що або я стаю його коханкою і сплю з ним, або не буду тут працювати.
Наталія Фещик: Тут чітко видно склад злочину «Сексуальні домагання». Є відносини підлеглості і якщо від особи, яка домагається, можуть бути наслідки, то чітко вбачаються сексуальні домагання. Якби вони всі написали заяви, то ситуацію можна було б вирішити значно раніше. Вони почали про це говорити, і це призвело до позитивних наслідків. Навіть те, що ми про це говоримо і знаємо, що професора звільнено — це значить, що все в решті решт приведе до наслідків.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі
За підтримки: