Громадське радіо
Любомир Ференс: Наскільки важливим є цей конкурс і що він мав би змінити в Україні?
Володимир Шаповал: Теоритично, це було б непогано, якщо був би конкурс. Хоча мені не до кінця зрозуміло, наскільки результати цього конкурсу зобов’язують в даному випадку Президента або ВР призначити саме тих осіб, які були визначені такими, що відповідають вимогам на конкурсі. Тому що в принципі при бажанні можна було сказати, що вимоги закону про КСУ, які передбачають проведення конкурсу і призначення Президентом одного з трьох кандидатів – вони здаються не зовсім Конституційними. На моє переконання, повноваження Президента призначати суддів КСУ має імперативний характер, а закон не можна обмежувати. Але це питання теоретичне.
Наскільки конкурс, який проводиться, відповідає тим результатам, які очікуються? Пам’ятаєте, після Революції Гідності було призначено 4 суддів КСУ. Майже всі серед цих чотирьох ВР призначила. Це впізнавані були особистості, відомі фахові юристи. Як я побачив, ті, хто зараз подавав на конкурс і серед тих, хто пройшов, є ну не аутсайдери, а ті, хто взяв на себе грати чужу гру. Ви знаєте, ніхто не вірить, серйозні люди не вірять, що конкурс буде реальним.
Володимир Шаповал: Запропонували створити єдину комісію, пропонувалось, щоб до неї входили Конституційні судді у відставці, при чому склад обирався за жеребом. Але цю пропозицію відкинули. Виходить, що з’їзд суддів обрав тільки тих, хто працює суддями загальних судів. Створили міні-корпорацію. Зараз існує такий вираз в КС – квота президента, квота парламенту, квота суддів у КСУ. Формально це неправильно, судді повинні бути фаховими, а фактично три корпорації. Особливо потужна корпорація тих, хто працював у судах загальної юрисдикції. Бо вони звикли бути корпоративними.
Любомир Ференс: Хто люди, які беруть участь у конкурсі, і на загал, що можете сказати про конкурс?
Вікторія Ободовська: Я погоджуюся з тим, що конкурс до КСУ не є відкритим і публічно прозорим. Оскільки є формальні процедури, оцінювання кандидатів. Загалом це має бути оцінка документів, проведення співбесід, проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів. Зокрема в змінах Закону України щодо КСУ були виставлені нові вимоги: відповідати моральним якостям і фаховості. Громадська організація «Фундація DEJURE» долучилася до даного процесу, оскільки не було Громадської ради доброчесності, як це було під час конкурсу до Верховного суду України.
Серед проаналізованих 15 кандидатів з 22 кандидатів, які були розглянуті, ми виявили ознаки невідповідності в 11 кандидатів. Ми оцінювали їхні декларації, моральні якості, а також політичну нейтральність, оскільки є певні вимоги в законі про КСУ. По деяких якраз виявлена невідповідність цьому критерію.
Андрій Куликов: А що означає в даному випадку “моральні якості”?
Вікторія Ободовська: Були кандидати, які були депутатами в цей час, і в ЗМІ була інформація про те, що вони не відвідували засідання міської ради або навіть парламенту, порушували принцип голосування одноособово.
Володимир Шаповал: Мені це нагадує відомий фільм «Сімнадцять миттєвостей війни», коли демонстрували біографії гестапівців, говорили «характер нордичний». Це приблизно те ж саме. Для того, щоб становити моральні якості, якогось єдиного критерію, особливо якщо проводиться в стислих часових межах конкурс – надміру складно. Моральні якості проявляються протягом всього життя людини, коли суспільство моральне, коли фахове середовище моральне.
Я наведу один цікавий приклад. Згідно закону про федеральний конституційний суд ФРН, він формується дуже цікаво. Обидві палати парламенту обирають суддів КС за пропозиціями парламентських фракцій. Виходить так, що судді КСУ є делегатами партій. Але жодна партія не є такою, що на суддю говорить, що це “наша людина і вона буде наші політичні забаганки виконувати”.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.