Громадське радіо
Події пригадуємо з одеситами – журналістом Сергієм Дібровим та поетом Борисом Херсонським.
Любомир Ференс: Що нового у справі?
Сергій Дібров: Якщо говорити про кримінальне розслідування, на жаль, за останні місяці нічого нового не було. Найяскравіша подія – це цілком очікуваний виправдувальний вирок для 20-ти людей, які були обвинуваченими в організації, активній участі в масових заворушеннях.
Ірина Славінська: Чому очікуваний вирок?
Сергій Дібров: Наша журналістська група, яка проводила власне незалежне розслідування, спрогнозувала це ще в січні 2015 року, коли нарешті звинувачувальні акти потрапили до суду, знайшлася колегія суддів, яка вирішила їх заслухати.
Ми заслухали разом із ними в залі засідань і зрозуміли, що за цими матеріалами законний обвинувачувальний вирок винести неможливо, тому ми спрогнозували, що через кілька років справа розвалиться, що ми й спостерігали в останні декілька років.
Ірина Славінська: Це прокуратура недопрацювала чи ці люди непричетні до подій біля профспілок?
Сергій Дібров: Всі ці люди дуже добре відомі, вони були в місцях зіткнення, брали участь в подіях, проте кримінальна юриспруденція – це точна наука. Щоб суд зміг винести звинувачувальний вирок, потрібно надати докази, отримані законним шляхом, які не викликають сумнівів.
Всього цього не було. Так і було вказано у вироку: жодних доказів, які суд може прийняти як докази провини людей, які знаходяться на лаві підсудних, слідство так і не надало. Наприклад, такими доказами є відеозаписи, які були «стягнуті» з Youtube – без встановлення автора, без встановлення, коли це було знято й хто на цих відео.
Любомир Ференс: Ви говорите про низьку кваліфікацію ведення кримінального провадження і низьку кваліфікацію слідчих?
Сергій Дібров: На жаль, це констатовано навіть у рішенні суду, незважаючи на те, що слідство за цією справою проводила зведена група слідчих і прокурорів. Це були слідчі Головного слідчого управління МВС – найвища ланка поліцейського слідства України, а процесуальне керівництво здійснювала ГПУ.
На зв’язку з Громадським радіо поет і психіатр Борис Херсонськй.
Ірина Славінська: Чи усвідомлює Одеса, що сталося тоді, чотири роки тому?
Борис Херсонський: Частина усвідомлює, частина – ні, третій частині немає діла до того, що сталося чотири роки тому. Мені здається, частина Одеси так і буде собі думати, що то українські сили знищили росіян, а інші частина Одеси буде думати, що це спланована акція з Москви. Так воно й буде, мені здається, бо люди люблять прості думки.
Одеса зупинила проросійські демонстрації. Ми ж забуваємо, що було перед другим травня – великі демонстрації, які йшли вздовж вулиці й казали: «Одеса, вставай, Росія – приймай», і ці люди нікуди не ділися, вони десь є, вони пишуть свої статті на сепаратистських сайтах. Це існує. В Одесі існує українська спільнота, вона зараз набагато потужніша, ніж було чотири роки тому. Ось так. Одеса розщеплена.
Сергій Дібров: Чи хтось з активних учасників подій, які мали якусь позицію в 2014 році, змінили її зараз під впливом обставин, фактів, які з’являються?
Борис Херсонський: Мені здається, ні. Я знаю, що ті, хто мали проросійські настрої, і зараз їх мають. Може, ті, хто були поміж однією та іншою позиціями, схилилися на проукраїнський бік. Таких людей я знаю багато.
Ірина Славінська: Сьогодні тема другого травня 2014 розділяє мешканців Одеси чи це тема, про яку не говорять?
Борис Херсонський: Про цю тему говорять, і вона розділяє людей. Ми читаємо в деяких матеріалах, які з’являються на сепаратистських сайтах, що ті, хто зараз займає проукраїнську позицію, будуть під трибуналом, їх потрібно стратити. Мені здається, що таких людей небагато, але вони говорять весь час одне й те саме, а коли бити в одну точку, на жаль, це якось діє.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі або дивіться відеоверсію розмови.