245 років тому за наказом Катерини II російські війська зруйнували Запорізьку Січ

Владислав Грибовський: 4 червня 1775 року (за старим стилем) війська корпусу генерала-поручика Петра Текелії атакували Запорізьку Січ. Було зайняте Січове передмістя, пушкарня, човни в пристані, був заарештований Петро Калнишевський та його найближче оточення.

Що стосується народження Петра Калнишевського то про його дату і місце народження можна вести наукове дослідження. Жодних метричних записів ні щодо Петра Калнишевського, ні щодо його родичів ми не знаходимо. Усі подальші дослідження дозволили з’ясувати, що Петро Калнишевський мав достатньо багато родичів. Наприкінці XVII, на початку XVIII століття відбувалось масове переселення, часто насильницьке українців з правобережжя України на лівобережжя.

Зрозуміло, що він був з козацького середовища — це можна сказати напевно, решту можна лише припускати.

В першу чергу Калнишевський відомий тим, що з його життям пов’язане останнє, напружене десятиліття існування Запорізької Січі і боротьба козацтва за свою автономію в складі Російської імперії. Калнишевський є символічною постаттю через його арешт без належного звинувачення, його утримання на Соловках, ізоляцію від України, заборону згадки його імені впродовж першої половини XIX ст.

Цей символізм пов’язаний із боротьбою за території. Російська Імперія намагалася привласнити ту територію, яку займало запорозьке козацтво у XVIII ст.

На той час чіткого розмежування державних володінь не існувало, запорожці виступали проти того, щоб таке розмежування в принципі було. Це межування не враховувало давні традиції відносин запорожців і кримців з одного боку, з іншого — не враховували сезонні міграції запорожців, що здійснювались щороку: влітку — на південь, взимку — на північ.

Зв’язок між Гетьманщиною і Запоріжжям в цей час був розірваний. Запорожжя і городова Україна — це були ніби дві складові однієї політичної системи. Розривання цих складових призвело до паралічу Гетьманщини і Запорожжя. Це був успіх для російських імперських сил і поразка для України.

Петро Калнишевський був стабільним кошовим отаманом саме в той час, коли не існувало гетьмана як особи, що очолювала українські еліти. Він відзначився не як полководець — про нього не складено жодної думи, хоча є пісні — політично замовлені.

Калнишевський повністю змінив конфігурацію правління військом запорізьким до невпізнаваності. Якщо порівнювати Запоріжжя часів Костя Гордієнка і Січ часів Калнишевського, то це дві геть різні Січі. Вони по різному виглядали, по різному було влаштоване правління.

Монолітної позиції скасувати запорізьку Січ у Петербурзі не існувало, відбувалась гра імперських еліт. Петро Калнишевський намагався в цій грі вести самостійну партію.Перед світанком 4 червня 1775 року оточений корпусом генерала-поручика Петра Текелії Запорізька Січ перебувала у стадії повної блокади. Петро Калнишевський міг бачити жерла гармат, спрямовані на нього і єдине, що йому лишалося робити — це вийти й запитати в чому річ. Йому зачитали постанову уряду і після цього він був заарештований. Рік Калнишевський провів у конторі військової колегії в Москві, чекаючи на вирішення своєї долі. Улітку 1776 було вирішено відправити Калнишевського до Соловецького монастиря і утримувати його в повній ізоляції від України коштом конфіскованого майна Калнишевського.

Повну версію слухайте в аудіофайлі.