— Я був на одному заході, де підбивали підсумки опитування громадської думки до 28-ї річниці незалежності. Мене порадувало, що в українців побільшало оптимізму. Це вперше за період з часів Помаранчевої революції. Якщо суспільство дивиться в майбутнє з оптимізмом, це вже добре. Питання лише в тому, щоб цей оптимізм був підкріплений практичними діями української влади на користь суспільства.
Мені здається, що нам зараз, якщо ми торкаємося теми зовнішньої політики, треба говорити про те, чи стане Україна суб’єктом міжнародних відносин.
Що відрізняє суб’єктні країни від несуб’єктних? Перш за все економічна потуга. Чи можемо ми в найближчі роки розраховувати на швидке просування в цьому плані? Боюся розчарувати наших шановних слухачів, боюся, що ми зараз на роль Японії, Німеччини чи Франції не підходимо.
Другий момент — військова потуга. Чи є така можливість? Є. Це справді один з тих елементів, який ми повинні використовувати максимально. В України потужний військово-промисловий потенціал, у нас є дуже сучасні та актуальні розробки в цій сфері. Ми можемо при правильній організації справи протягом 5 — 7 років стати країною, яка може вийти на рівень світових лідерів. Країна, яка може створити умовні проблеми для інших, є суб’єктною, її помічають, з нею починають спілкуватися, домовлятися.
Чому лідер найбільшої країни світу Трамп раптом так сильно полюбив північнокорейського диктатора? Відповідь дуже проста: північнокорейські ракети можуть долетіти до Лос-Анджелеса.
Всю розмову слухайте в доданому звуковому файлі.