51% українців не вважають утримання дітей в інтернатах проблемою, — Чуприна

З нагоди Саміту супергероїв заступник директора «Hope and Homes for Children Ukraine» Дмитро Чуприна розповідає про те, як сформувати політичну волю для змін заради дітей і залучити інвестиції у сфери захисту дитини.

Лариса Денисенко: Саміт супергероїв — що це за форум?

Дмитро Чуприна: За нашими дослідженнями Україна вже більше 15 років просуває тему комплексного реформування системи захисту дітей і відмови від успадкованої від Радянського Союзу системи інтернатів. Країнам східної Європи, що мали ті ж масштаби трагедії, вдалося провести реформу в короткі терміни.

Йдеться про великі державні інтернати, в яких багато персоналу і не так багато дітей. Обсяги фінансування інтернатної системи, що складається з понад 600 інтернатів по всій Україні, сягають 6,4 млрд. гривень щороку. На потреби дітей йде не більше 10% від суми. Таким чином ми фінансуємо стіни і персонал, що не надає жодних спеціалізованих послуг дітям.

Дмитро Тузов: Яка альтернатива для інтернатів? Дитячі будинки сімейно типу?

Дмитро Чуприна: Це можливе рішення. Насправді, проблема не в тому, що в нас багато сиріт. До слова, в Україні понад 9000 сиріт. Більшість дітей в інтернатах були вилучені у сімей, що відчувають кризу і не отримують жодної соціальної допомоги. В Україні за даними ООН більше половини населення знаходиться за межею бідності. Ніхто з цих людей не відчуває прямої допомоги від держави, хоча ресурси на це є. Якщо взяти 6 млрд. гривень і переорієнтувати їх на соціальні послуги, цих грошей вистачить на те, щоб усім цим сім’ям надавалась допомога і підтримка.

Дмитро Тузов: Для цього потрібно щось робити з інтернатами?

Дмитро Чуприна: Потрібна комплексна реформа системи захисту дітей. В Україні ми до цього наблизились. Необхідно, враховуючи долю кожної дитини, закрити

інтернати і запровадити комплекс відповідних послуг на рівні громад.

Лариса Денисенко: Які зміни необхідно запровадити?

Дмитро Чуприна: Робота конференції будувалась навколо пошуку рішень. 4 основні компоненти нам потрібно врахувати задля початку реформи, а саме — політичну волю і появу лідерів серед суспільства, політиків і ЗМІ, інновації, інвестиції і побудову координаційних механізмів на рівні держави. Зараз система ділиться між кількома міністерствами. У нас є розриви на рівні держави, областей і громад. Законодавство не працює через те, що немає стрункої системи організації цього процесу.
Лариса Денисенко: Що потрібно змінити в українській освіті, щоб педагогічні кадри готувалися правильно?

Дмитро Чуприна: Чи кожен з нас впевнений, що він правильно виховує дитину? Хто нас навчає цьому? Чи можемо ми звернутися за порадою у відповідні служби? Ось тут є прірва, яку треба долати. Разом з тим, вже є відпрацьовані практики, які можна запустити в Україні.

Дмитро Тузов: Чи фіксуєте ви бажання займатися цим і приймати у свої сім’ї дітей серед середньостатистичних українців?

Дмитро Чуприна: За останніми даними 51% суспільства не вважають проблему інтернатів проблемою. Суспільство не знає, яку шкоду і небезпеку несуть інтернати. Дослідження говорять про те, що, навіть якщо дитина перебувала у дитячому будинку 5-6 років, а потім потрапила у родину, негативні наслідки і впливи повністю компенсуються.

Дмитро Тузов: Яку саме шкоду несуть інтернати?

Дмитро Чуприна: У всьому світі існує мораторій на влаштування дітей від народження до 3 років у будинки дитини. За кривою Хекмена, що показує, коли і скільки треба вкласти в дитину, щоб отримати максимальний економічний ефект від неї, як від громадянина в майбутньому, чим раніше і чим більше ти вкладеш в дитину, тим більшою буде економічний ефект у подальшому.

Відсутність уваги, індивідуального підходу і комунікації з маленькою дитиною в рази зменшують формування структур мозку, що відповідають за мислення і емоційний розвиток. Крім того, в інтернатах не надаються ті послуги, які мають надаватися. Зазвичай, не більше 10% вихідцям з інтернатів вдається соціалізуватися. У них немає моделі сім’ї. В інтернатах діти наче дерев’яні, їх не обіймають і не говорять з ними.

Дмитро Тузов: Чи готові українці приймати нову парадигму і всиновлювати дітей?

Дмитро Чуприна: Люди готові до цього, але мова йде не тільки про усиновлення. Є окремі форми роботи зі старшими дітьми. В нас є кілька пілотних проектів. Так, в Дніпропетровську колишній директор інтернату став директором соціального центру.