«Громадське радіо»
Чи дійсно торгівля людьми є настільки поширеною? Як убезпечити себе від потрапляння на гачок торговців людьми? Що робити тим, хто вже зіштовхнувся з цією проблемою? Про це говоримо з Катериною Арданьян та Іриною Мидловець.
Василь Шандро: Що таке торгівля людьми зараз? Наскільки це поширене у світі явище?
Катерина Арданьян: Торгівля людьми — це сучасне рабство, продаж і купівля людей з метою їх експлуатації. Детальніше визначення торгівлі людьми дають Палермські протоколи, що доповнюють конвенцію ООН. В Україні торгівля людьми визначається як у кримінальному кодексі, так і у законі з протидії торгівлі людьми. На жаль, в XXI столітті рабство не подолано. Кількість людей, що знаходяться зараз у рабстві надзвичайно висока. Немає жодної імунної до цієї проблеми країни у світі.
Для України це також дуже значна проблема, що не вщухає з роками, незважаючи на значні зусилля.
За даними соціологічного дослідження понад 160 тис. українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року.
Минулого року ми (МОМ) надали допомогу 740 постраждалим. Торгівлю людьми в Україні характеризує те, що, зазвичай, це торгівля людьми з метою трудової експлуатації. Це важливо підкреслити, адже перше, що спадає на думку — торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації. Зараз ситуація дещо змінилась. Сьогодні в групі ризику знаходяться як жінки, так і чоловіки. На це треба звернути увагу тим, хто шукає роботу в Україні чи закордоном, так як торгівля людьми відбувається і всередині країни.
Статистика МОМ станом на 31 грудня 2015 р.
Василь Шандро: Чи багато міфів існує у людей, які ніколи не стикалися з цією ситуацією?
Ірина Мидловець: Загальний рівень обізнаності людей з тим, що таке торгівля людьми досить високий, але рівень оцінки власного ризику потрапити в таку ситуацію — надзвичайно низький. «Це може статися з будь-ким, але не зі мною», — думають люди.
Ми будуємо свою превентивну роботу на тому, що люди повинні знати, як безпечно мігрувати, як безпечно подорожувати чи шукати роботу закордоном або в Україні.
Раніше людьми, що постраждали від торгівлі людьми були люди з, переважно, сільської місцевості. Зараз 57% постраждалих походить з обласних центрів. Раніше люди, що постраждали від торгівлі людьми мали низький рівень освіти, тепер 73% постраждалих від торгівлі людьми мають технічну або вищу освіту.
Тетяна Трощинська: Якими є головні правила безпеки?
Ірина Мидловець: Ми знаємо, що у нас є паспорт і його не можна нікому віддавати. При перетині кордону, особливо під час автобусних турів, прийнято збирати паспорти. Чи хтось колись запитував, на якій підставі паспорти забирають? Це робить нас уразливими.
Силоміць забирали документи у дуже невеликої кількості людей, в більшості випадків люди добровільно віддавали свої документи, наприклад, для реєстрації в поліції.
Таким чином у людей забирають паспорт і потім їм кажуть: «Ти зараз знаходишся в країні нелегально. Ти не маєш паспорта. Тебе депортують і ти не можеш піти в посольство».
Наприклад, метою поїздки було навчання, але людина почала працювати. Чи знають наші люди, чи можуть вони йти в посольство навіть за умови порушення правил візового режиму?
Навіть люди з вищою освітою не знають, що посольство є їх представником на теренах іншої держави, а значить, за будь-яких обставин має їм допомогти. Навіть тим, кому представництво організації міграції допомагає у поверненні в Україну в таких ситуаціях, навряд чи ставлять штампи про депортацію.
Василь Шандро: Які ще є ризики і небезпеки? Чого слід остерігатися закордоном?
Катерина Арданьян: Найчастіше це відбувається через особисті контакти — знайомих, чи тих, кого людина знає безпосередньо. Наприклад: «Мій сусід їздив закордон, порадив туди звернутися і я теж поїду». Іноді вербування відбувається, коли людина приїжджає в нову для себе країну і ще не має там знайомих.
Дуже часто люди не можуть піти. Вони працюють у закритих приміщеннях, де є паркан, чи охорона. Також на них може здійснюватися психологічний тиск. Якщо йдеться про трудову експлуатацію, людям часто погрожують фізичною розправою, або борговою кабалою.
Коли ж йдеться про сексуальну експлуатацію, жінок лякають тим, що розкажуть про це їхнім родичам — чоловікові, мамі, часто, однокласникам.
Що треба робити, щоб не потрапити в таку ситуацію? Найуніверсальніша порада для будь-яких ситуацій — треба перевіряти інформацію про роботодавця і посередника, що пропонує працевлаштування, а також заходити на сайт Міністерства соціальної політики і перевіряти реєстр посередників, що надають послуги з працевлаштування.
Так, Польща, як одна з найрозповсюдженіших країн призначення для українців,має реєстр легальних зареєстрованих підприємств.
Потрібно обов’язково повідомляти своїм близьким, куди ви їдете і лишати детальну інформацію. Ми нещодавно проводили опитування серед постраждалих від торгівлі людьми чоловіків. Іноді буває так, що чоловік їде на заробітки, його 3 місяці немає вдома і для його родичів ця ситуація не є аномальною. Вони думають, що він десь на праці, а насправді людина весь цей час не могла виходити на зв’язок зі своїми близькими.
Оформляючи документи на виїзд, потрібно звертати увагу на те, яку візу пропонують оформити. Якщо вам пропонують оформити туристичну візу для роботи — потрібно замислитись.
Консультанти нашої гарячої лінії кажуть, що зараз дуже часто людям пропонують працювати у Німеччині, але за польською візою.
Ірина Мидловець: Зараз пропонують оформити туристичну візу до Польщі і обіцяють, що вже там, на території шенгену, їй переоформлять на робочу візу в Німеччину. При цьому людині не розповідають, що, якщо ти оформлюєш робочу візу, то ти маєш оформлювати її одразу.
Часто людям дозволяють дзвонити своїм родичам, але їх ставлять в умови, коли вони не можуть сказати про те, що потрапили у трудове рабство. Ми радимо людям, що від’їжджають закордон, домовитися з близькою людиною про кодову фразу. Почувши її, близька людина зможе звернутися до поліції, соціальних служб, міжнародних та неурядових організацій.
В нас діє національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми і консультування мігрантів, як має короткий номер — 527. Людина, яка в’їжджає закордон може подзвонити і з’ясувати, як це зробити максимально безпечно.
Якщо людина вже опинилася у ситуації торгівлі людьми, повертаючись до України,вона має знати, що вона не одна. У нас є цілий механізм взаємодії суб’єктів, що надають допомогу людям, які постраждали від торгівлі людьми. Це є комплексна допомога для постраждалих.