https://uk.wikipedia.org
Гостя ефіру – поетка, керівниця редакції літературних передач радіо Культура, авторка книжки «Леся Українка від А до Я» Олена Гусейнова.
Олена Гусейнова: Я, напевно, єдиний автор цієї серії, який прийшов і сказав: «Я хочу це зробити». Народилося це на кухні у Мар’яни Савки і Миколи Шейка. Вони показували верстку Франка і говорили, що «зависли» з Лесею Українкою, бо ні Віра Агеєва, ні Оксана Забужко не захотіли гратися з Лесею Українкою. Я подумала, що тут стільки інтерпретацій і сюжетів, які я можу переказати по-різному, що я хочу це зробити. Далі я сіла в поїзд, який їхав зі Львова в Київ і скачала всі тексти, які можна було знайти. За 6 годин я вигадала перше слово. Воно подарувало весь сюжет. Це слово «антибіотики». Чого не хотілося від самого початку? Говорити про Лесю Українку як про людину, яка страждала і померла від туберкульозу. Це означало, що треба знайти спосіб говорити про це інакше. Слово «антибіотики» одразу дає цей спосіб, тому що ти говориш не про хворобу, а про можливість її подолати, яка на момент, коли Леся Українка отримує цей вірус, закрита. З іншого боку, до винайдення антибіотиків не так багато часу. Це час великих експериментів. Вона їх практикує абсолютно у всіх сферах, до яких дотягується.
Експеримент, налаштованість на нове і умовний спосіб. Антибіотиків немає. А що було б, якби вони були? Це великий шматок в історії України та української культури, коли все можна інтерпретувати крізь призму цього умовного способу. Що було б, якби не було Валуєвського указу? Що було б, якби жінки могли вчитися в університеті? Останнє слово у книжці «якби».
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.