Громадське радіо
Андрій Куликов: Чи правильно передали ЗМІ ваші слова про те, що аудитора НАБУ обрано неправильно?
Сергій Лещенко: Аудитор НАБУ ― це ключ, що відкриває зовсім іншу скриньку. В Адміністрації Президента є мета ― зробити НАБУ органом, нездатним розслідувати корупційні справи найвищої категорії. Щоб відкрити цю скриньку, потрібно підібрати ключ.
Ми спеціально прописали закон, який дозволяє гарантувати незалежність НАБУ. Єдиний спосіб знищити це Бюро ― визнати його роботу незадовільною через незалежний аудит. Для цього мають бути «правильні» аудитори. На цю роль обрали цього нещасного британця Найджела Брауна, якого всілякими способами намагаються втягнути на посаду незалежного аудитора від парламенту.
Анастасія Багаліка: Наскільки незалежний аудит НАБУ залежатиме від особи пана Брауна?
Сергій Лещенко: Аудит ― справа трьох аудиторів: одного призначає президент, другого ― Кабмін, третього ― парламент. Ні президент, ні прем’єр не внесли своїх кандидатів, очікуючи на рішення парламенту, тому що їм важливо внести нібито незалежних людей, а насправді зробити НАБУ кульгавою качкою, нездатною проводити розслідування.
Щойно від парламенту поставлять Брауна, президент скаже, що вимагає когось незалежного, а уряд вибере «кишенькового», або ж навпаки: парламент і президент оберуть когось ангажованого, а уряд ― чесного. Потрібно мати двох із трьох, щоб підготувати «правильний» підсумок роботи НАБУ і звільнити тих, хто кинув виклик системі.
Анастасія Багаліка: Після вибору аудитора процес аудиту приречений?
Сергій Лещенко: Процес нам вдалося загальмувати, і найгірший сценарій вже двічі не відбувся. Нагадаю, позаминулого тижня ми готуємося голосувати щодо кандидата, затвердженого профільним комітетом ВР. І неочікувано в ложі гостей уряду сидить якийсь пан ― ще один кандидат, якого пропонують БПП і «Народний Фронт».
Ми запитуємо: звідки ви взялися, хто вас привів? Він починає позичати у сірка очі і казати, що це неважливо. Я з’ясовую, що ми вперше проголосували за нього (не вистачило всього 10 голосів) о 12 год 12 хв, а офіційно зарестрували о 15 год 50 хв.
Тобто на момент голосування пан Браун був ніким. Ми думали, на цьому епопея закінчиться.
У цей вівторок парламент раптом вирішив додати до Антикорупційного комітету трьох депутатів від фракції БПП. При цьому нам пошепки казали, що вони хотіли потрапити в інші комітети, але їх змусили піти в цей, тому що потрібно було «накачати» цей комітет лояльними до Банкової людьми.
У середу комітет починає піднімати питання про внесення Брауна на аудитора. У четвер вони проводять фейкове зібрання без голови і секретаря комітету, не повідомляючи інших членів, обирають Брауна і вносять у сесійну залу. І вчора знову трошки не вистачило голосів.
Андрій Куликов: Чому у нас знову і знову з’являються іноземці?
Сергій Лещенко: Я вважаю, що серед українців багато гідних людей. Була ідея, щоб іноземець балансував українців, які явно підуть за квотою президента й уряду. Іноземець був би представником міжнародної спільноти, яка підтримує Україну матеріально протягом трьох останніх років.
На якомусь етапі іноземці можуть бути гарантами неупередженості. Наприклад, завдяки іноземцю в комісії обрання керівника НАБУ на цю посаду не був призначений пан Матіос.
Це не порятунок, але додаткові очі, стримуючий фактор. На перехідному періоді у кілька років ми можемо розраховувати на іноземців. Національна ідентифікація політика стає другорядною. Якщо він ефективний як менеджер, то нації має бути неважливим його громадянство.
Анастасія Багаліка: Спочатку була невдоволеність особою пана Ситника, потім про це забули, і зараз ефективність роботи НАБУ оцінюють досить високо.
Сергій Лещенко: Громадський сектор не знав, хто такий Ситник, і ставився до нього нейтрально. Зрештою, він справами довів, що він непоганий керівник. Я не скажу, що я в захопленні, тому що керівництво НАБУ все одно стримується, коли наближається до найвищої посадової особи держави. Він не ідеальний, але вигідно вирізняється на тлі працівників Генпрокуратури чи СБУ.
Анастасія Багаліка: Можливо, пан Браун виявиться теж не настільки негативним?
Сергій Лещенко: Його біографія ― це другорядне. Важливіше, хто його проштовхує, з якою метою і з яким цинізмом.
Крім того, ще не проводячи аудит, в інтерв’ю Інтерфакс-Україна він сказав, що НАБУ працює «посредственно».
Андрій Куликов: Як довго ви будете залишатися в БПП?
Сергій Лещенко: Наша Конституція чітко прописує, що добровільний вихід із партії означає втрату мандата. Двоє депутатів, які мали альтернативну думку щодо Порошенка, втратили мандати наступного дня після того, як залишили фракцію. «Кишенькове» ЦВК завело інших депутатів замість них.
Вони хочуть вичавити мене з парламенту, але я не буду робити їм такий подарунок. Я не зраджував передвиборчих обіцянок: «жити по-новому», боротьба з корупцією, деолігархізація, деофшоризація. Вони можуть мене виключити, я збережу мандат і продовжу робити те, що роблю.
Андрій Куликов: Наскільки обґрунтовані прогнози про дострокові парламентські вибори?
Сергій Лещенко: Парламент стає неспроможним. Дуже складно зібрати голоси, тому що кожен депутат починає качати права, і це відображається на якості парламентського процесу. Закони, які ми розглядали в парламенті, другорядні.
Перейменування, вшанування чи декомунізації ― це важливо, але явно не те, чого очікує країна. Мовний закон також не на часі: він розколює країну.
Це робиться свідомо, щоб людям було про що поговорити на кухні замість того, щоб обговорювати справжні проблеми: чому корумпована влада, хто від цього виграє, де інвестори, яких обіцяли, де завершення АТО, де курс 8 чи 10 грн за долар.
Коли у парламенті немає більшості для прийняття законів, виникає питання: давайте проведемо вибори. Але з чинним законом про вибори до влади прийде ще більше популістів, аферистів і радикалів. Парламентські вибори до зміни закону про вибори є шкідливими і небезпечними.