Громадське радіо
Лариса Денисенко: Я пам’ятаю, як під час трагедії у Беслані ми стежили за кожним повідомленням звідти. Віссаріоне, нагадайте нашим слухачам, що тоді відбувалося.
Віссаріон Асєєв: В тот день была захвачена терористами бесланская школа №1. Через два дня, 3-го сентября, произошла трагическая развязка и 334 человека погибло, из них 186 детей. Всю последующую неделю мы хоронили жителей своего города. Я тогда понял, как это, когда небо сошло на землю. Стояла стена воды, мы не могли закопать могилы. На кладбищах не хватало людей, чтобы нести гробы.
Андрій Куликов: Чьими жертвами вы считаете тех, кто погиб в Беслане?
Віссаріон Асєєв: Есть две составляющие в этой трагедии. Первое – это то, что люди Басаева захватили школу. А второе, это то как они туда попали. Каким образом прошли десятки километров?
Боевики расстреляли в первый же день мужчин, кто мог оказывать сопротивление, а их трупы выбросили из окна второго этажа. И вот когда началась операция по эвакуации этих тел, начались взрывы. Уже доказано, что взрывы были организованы спецслужбами РФ. Была проведена независимая техническая экспертиза, которая показала, что взрывы произошли внутри в результате действий снаружи.
Меня ранило 1-го числа, самого штурма и взрыва я не видел. Позже мы создали организацию, которой я отдал свой компьютерный клуб. Мы устанавливали личности, формировали списки. С первого дня власти постарались сделать так, чтобы никто ничего не знал. Песков тогда лично находился в Беслане и всем этим руководил.
Андрій Куликов: З нами на зв’язку політолог Андрій Окара. Андрію, сьогодні надійшло повідомлення, що під час панахиди за жертвами Беслану відбувалася акція протесту. Жінки заявили, що загиблі є жертвами Володимира Путіна. Наскільки поширена така думка в Росії?
Андрій Окара: Цю трагедію важко з чимось порівняти. Це такий біль для нації, така травма, яку для більших народів можна було б порівняти з геноцидом. В Беслані тяжко знаходитися. Це місто-меморіал.
Андрій Куликов: За межами Осетії пам’ятають цю трагедію? Прагнуть з’ясувати, що відбулось?
Андрій Окара: В Осетії це вимір родинний. А в Росії це трагедія, в якій люди, які налаштовані критично до влади звинувачують особисто Путіна. І якби ж це були ліберали з білими стрічками! Це жінки, у кожної з яких ця трагедія забрала дитину.