«Громадське радіо»
Анастасія Багаліка: Авдіївка зараз фігурує в новинах як найгарячіша точка на лінії розмежування. Ви там давно були? Чи це дійсно найгарячіша точка?
Андрій Цаплієнко: Ми були там кілька разів під час її відносно гарячої фази. Ситуація дійсно складна, але хочу закликати колег та співгромадян не вдаватися до паніки. Там ще нічого не пропало. Втрати є, але вони не настільки великі, як хотів би ворог.
Кожного дня там відбуваються обстріли, і наші хлопці вже дивляться на це, як на негоду, якщо немає важкої артилерії.
Андрій Гарасим: Чому саме Авдіївка стала цим центром?
Андрій Цаплієнко: Насправді там зараз є 3 таких центри: Зайцеве, село, що розділене навпіл, промзона Авдіївки та на південь від Волновахи є декілька населених пунктів, яких постійно обстрілюють.
Якщо говорити про Авдіївку, то наші військові зараз контролюють Ясинуватську розв’язку, і цим вони унеможливили рух військової техніки з Донецька до Ясинуватої і далі до Горлівки. Це значно ускладнює бойовикам логістику.
Анастасія Багаліка: Які наслідки це буде мати для Горлівки?
Андрій Цаплієнко: В українських військових теоретично є можливість заблокувати Горлівку, відрізати її від Донецька. Але перед ними не стоїть наразі таке завдання.
Андрій Гарасим: Хто зараз воює на стороні бойовиків? Це кадрові російські військові?
Андрій Цаплієнко: Там різний контингент. І «Восток» там був, і «Сомалі» там було, і регулярні російські війська були, і навіть ув’язнені, яких загітували приєднатися до збройних формувань «ДНР». Протягом місяця бойовики понесли серйозні втрати. Вони самі визнають, що з їх сторони там загинуло 87 людей.
Вони зрозуміли, що без авіації вони не зможуть взяти промзону. Вони пробували все, і навіть йшла мова про те, щоб підігнати «Піони» з калібром 203 мм. Це бетонобійна зброя. Вона могла б зашкодити нашим військовикам, але їх звідти так просто не вибити.
Анастасія Багаліка: Як щодо аналогій з Донецьким аеропортом?
Андрій Цаплієнко: Завдання перетворити промзону на аеропорт стоїть не перед українською стороною, а перед противником. Вони хочуть зруйнувати інфраструктуру, зруйнувати споруди, не давати відпочити нашим військовим, бо як тільки ввечері від’їжджає ОБСЄ, то починається обстріл важкою зброєю. Але наші хлопці досвідчені, вони зрозуміли, що потрібно укріплюватися.
Анастасія Багаліка: Чи може бути створена з промзони така ж легенда, як із ДАП?
Андрій Цаплієнко: Легенду з промзони в хорошому сенсі створюють самі хлопці, які наразі перебувають там. Я знаю багатьох, хто там знаходиться, і це цікаві люди з цікавими історіями, які реалізувалися б, якщо б і не було війни. Є військовий з позивним «Француз», у якого прадід воював на Першій світовій війні. Це талановитий хлопець, його повідомлення з передової — це література. Є військовий «Санта», і він якщо не на фронті, то допомагає дітям, займається гуманітарною діяльністю.
У наших противників не вийде створити в промзоні аеропорт, бо вона не відокремлена від міста. Доїхати туди складно, але можливо.
Андрій Гарасим: Є загроза, що бої перемістяться з промзони в місто?
Андрій Цаплієнко: Там є достатня кількість сил та засобів, щоб зупинити противника.
Анастасія Багаліка: Бої проходять зараз по всій території лінії розмежування?
Андрій Цаплієнко: Ні, це не суцільна лінія. Бої точаться в певних пунктах.
Проте найгірше навіть не ситуація в промзоні, найгірше, що в тилу люди втомилися від війни і не хочуть про неї думати. Потрібно пам’ятати, що в цей момент хлопці гинуть за нас.