Процесуальне керівництво над Державним бюро розслідувань у такому вигляді – опора чи загроза?
Запитаємо в експерта StateWatch та Реанімаційного Пакета Реформ Володимира Петраковського.
Ірина Соломко: Що відбувається довкола процесуального керівництва?
Володимир Петраковський: Дійсно, сталася ситуація, про яку ми попереджали: ми забули про процесуальне керівництво ДБР. Так свого часу ми забули про САП, коли створювалося НАБУ, і тільки коли призначили перших детективів, згадали про прокурора. Тут ситуація аналогічна: всі кинулися на ДБР і забули про процесуальних керівників.
Ми говорили про це постійно, на цьому наголошували деякі народні депутати, проте генеральний прокурор постійно відмахувався. Хоча це порушення закону про прокуратуру, оскільки закон говорить, що коли утворюється вакантна посада в органах прокуратури, має бути конкурс. В Генеральній прокуратурі такий конкурс автоматичний, оскільки це прокуратура найвищого рівня, і зрозуміло, що працівники з прокуратур нижчого рівня захочуть подаватися туди.
Однак Генеральна прокуратура стоїть на позиції, що коли ми можемо самі в собі провести перестановки, ніякий конкурс не потрібен.
Андрій Куликов: І вони навіть не роблять видимість конкурсу?
Володимир Петраковський: Ні, це їм непотрібно. І найсумніше в цій історії, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, яка почала працювати минулого року, погодилася з цією практикою. Це створює великі ризики для ДБР, оскільки за кримінально-процесуальним законом, слідчий не вчинить жодної серйозної слідчої дії без прокурора. А ми знаємо, яка роль прокурора у справі – якщо прокурор відпускає справу, вона завершується аби як.
Ірина Соломко: Чи є інформація, скільки прокурорів вже зараховано в управління, яке буде здійснювати процесуальне керівництво над ДБР? І чи є шанс журналістам чи громадським активістам якось змінити цю ситуацію і змусити генпрокурора оголосити ці конкурси?
Володимир Петраковський: Так, вже є інформація. Два тижні тому, коли розпочалися перші призначення, було призначено вже 60 прокурорів включно з керівниками до новоствореного підрозділу. Вони всі були працівниками Генеральної прокуратури на той, час, їх просто переформатували і все. Всі прізвища вже відомі, ми наразі їх вивчаємо – що це за люди, що вони робили до того, де вони були і які історії з ними пов’язані.
Що можна зробити? Я дуже сумніваюся, що з генеральним прокурором Луценком цю ситуацію можна якось змінити, оскільки нами вже неодноразово піднімали це питання і в запитах, і в публічних оголошеннях. Але в Генеральній прокуратурі вважають, що можна призначати прокурорів без конкурсу.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.