Ідеться про гуманітарну катастрофу на кордоні: чи можна звинувачувати у якомусь умислі мігрантів, які опинилися там не з власної волі? Говорили з координатором проєкту «Без кордонів» Максимом Буткевичем, який оприлюднив свій переклад листа.
Максим Буткевич: Отримали відгуки. Авторки Світлана Алексієвич, Ельфріде Єлінек, Герта Мюллер, Ольга Токарчук написали не лише про саму гуманітарну катастрофу, людей позбавлених їжі й тепла. Не лише про смерті, а й про те, що це суперечить ціннісним засадам Європи. Згадали історію 20 ст. і ті уроки, які ми мали з неї винести саме у Європі. Текст опублікували польською та англійською мовами.
Це тест для Польщі, Європи й для нас: як ми реагуємо на цю кризу. Вона не є далекою, щоб на неї не реагувати.
У тексті авторки написали про себе: «громадянки та мешканки Європейського союзу». Я бачив переклади, де слово «мешканки» випустили. Однак розуміємо, що Світлана Алексієвич змушена мешкати у ЄС через диктатуру Лукашенка.
Максим Буткевич: Авторки закликають не заплющувати очі, не затуляти вуха і поставити наріжним каменем гуманістичний і гуманітарний аспект, а не геополітичний і безпековий. Це трагедія живих, конкретних людей, заручників режиму Лукашенка.
Напруження на польсько-білоруському і білорусько-литовському кордонах зростає ще від літа. Сталося кілька подій, ця тема вийшла на перші шпальти газет і привернули загальну увагу. Йдеться про появу кількох тисяч людей доправлених до кордону і залишених там білоруськими силовиками. Людям, які змушені тікати до своїх країн, обіцяли швидкий, хоч і не дешевий транзит до країн ЄС. Зараз бачимо, як цей транзит виглядає насправді. Не так, як обіцяли ті, хто організував цю спецоперацію. Мігранти є не лише заручниками ситуації та диктаторського режиму, вони є зброєю організаторів спецоперації.
Вони не перші. Згадаймо Ердогана, який використовував біженців, як предмет торгів у перемовинах з ЄС. Можемо згадати прибуття паломників-хасидів на білорусько-український кордон восени торік. Організатори цієї мініпровокації, знаючи, що в’їзд в Україну закритий через пандемію, пропустили прочан до нашого північного кордону. Люди отаборилися там. Це був шантаж українського керівництва.
Тут зараз дуже чутливий баланс між тим, щоб допомогти цим людям та дати їм можливість, щоб їхні прохання про захист були почутими.
Мав у якийсь момент пролунати знаковий гуманістичний голос. Власне цей лист лауреаток є таким.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
0