Громадське радіо
«З того моменту кардинально змінилося моє сприйняття світу, тому що я зрозуміла, що ми прийшли в цей світ створювати, а не споживати. Коли ти зустрічаєшся зі смертю в обличчя, ти розумієш, що не так багато часу. Кожен день потрібно проживати гідно, кожного дня потрібно засинати з думками про те, що ти зробив щось хороше, але через півтора року я не змогла залишатися в Інституті раку, тому що я людина дій. Мені було дуже складно вкласти в голову, коли ніякі гроші, ніякі емоції не допомагали цим дітям вижити. Я зрозуміла, що це просто не мій формат волонтерства», – говорить Марія Артеменко.