Андрій Андрушків, експерт ГО «Centre UA», пояснює, чому важливо боротися не тільки з корупцією, але й з неефективнісю використання коштів з бюджетів.
Дмитро Тузов: Є такий вид марної витрати коштів державного бюджету як їх неефективне використання. Наскільки це велика проблема?
Андрій Андрушків: За останні 2.5 роки частіше говорять про боротьбу з корупцією. Коли хтось бере державні гроші — десь з’являється будиночок чи купується мерседес і записується на бабусю. А неефективне використання коштів — це коли для суспільства з’являється якесь благо, яке благом назвати не можна.
Наприклад, нині функціонує програма «Українська книга»: це коли за кошти платників податків відбувається додрук книг, котрі вже видані певними видавництвами. Мета — збільшити книжковий фонд і відправити ці книги у бібліотеки. Так-от, було додруковано роман «Війни художників» (фікшн-історія про вчителя малювання Гітлера), хоча можна було надрукувати підручники чи книги на теми, які зараз хвилюють суспільство.
Є опитування чиновників ОДА і РДА, проведене моїми колегами з РПР (Реанімаційного Пакету Реформ) про те, скільки коштів, на їх думку, у рамках їх бюджету використано неефективно. Загальна відповідь — понад 30%.
Тобто якщо в умовному місті N прокладено 3 км асфальту, то третина із нього покладена так, що він злізе вже наступного року. Як не дивно, під час урядування Азарова, коли було взято курс на євроінтеграцію, в Україну приїхало багато експертів і було підписано важливі системні документи. Один із них саме стосувався реформи системи контролю за використанням публічних фінансів. Але цей документ лежить і з ним ніхто не працює.Однак на цій угоді наполягає МВФ і, можливо, із початком наступного року ми побачимо якісь суттєві зміни.
Варто зазначити, що дуже багато бюджетів, зокрема, і міністерських, виписано так, що індикатором ефективності є виконання роботи, а не досягнення певного результату.
Сергій Стуканов: Чи ваші колеги під час опитування запитували, а що є причиною неефективного використання коштів?
Андрій Андрушків: Це те, що я вже зазначив, — система не націлена на результат. По-друге, центральні органи виконавчої влади і далі по вертикалі вниз у своїй роботі визначають десятки, а то і сотні критеріїв успішності. Наприклад, критерієм може бути кількість ксерокопій, зроблених в рамках роботи.
Дмитро Тузов: Хто стежить за ефективність використання коштів?
Андрій Андрушків: МВФ в останньому меморандумі вже прямо говорить — займіться ефективним використанням коштів. Є кілька державних органів, що за це відповідають — Державна аудиторська служба, Рахункова палата, Фінмоніторинг теж має такі повноваження. Проблема в тому, що законодавство у цьому плані дуже не гармонізоване.
У західних країнах цим завідує Міністерство фінансів, яке вибудувало офіс гармонізації. Відтак не кожен орган центральної виконавчої влади виписує свій внутрішній аудит, а діє одне рамкове законодавство на всіх. Я вважаю, що так потрібно зробити і в Україні.
Сергій Стуканов: А якщо брати місцеві бюджети — хто там має контролювати?
Андрій Андрушків: За це, перш за все, відповідає керівник, у якого повинен бути сертифікований внутрішній аудитор. Останній повинен доповідати керівнику, давати йому рекомендації, а потім звітувати і перед Державною аудиторською про те, що було взято до відома.
Дмитро Тузов: Можливо, некомпетентність керівників є головною причиною ситуації, що склалася?
Андрій Андрушків: Має якісно запрацювати Державна академія управління персоналом. Не можна прийти з бізнесу і за його правилами працювати в Міністерстві. Державному управлінню треба десь вчитися.