Олена Щербан: Міністерство охорони здоров’я із 2000-х років проводить різного роду тендери, і робило це завжди силами власного тендерного комітету. Ця історія породила багато корупційних схем, тому що МОЗ наділений регуляторними і політичними функціями, і водночас має можливість проводити господарську діяльність. Це постійно породжувало конфлікт інтересів і проблему, у зв’язку з тим, що, умовно, в одному кабінеті чиновника можна було вирішувати багато питань, пов’язаних одночасно з реєстрацією препаратів та з перемогою на тендері.
Починаючи з 2012-2013 років ми моніторили всі тендери МОЗу і зафіксували, що з’явилися такі олігополії – групи компаній, які фактично щороку вигравали тендери в МОЗі. Є, зокрема, і рішення Антимонопольного комітету, що закупівлі здійснювалися за завищеними цінами, що працювали налагоджені корупційні схеми.
Після Революції Гідності схеми продовжували працювати і надалі. Тоді були прийнято рішення про те, що глобально закупівлі потрібно забрати від Міністерства, їх повинні проводити професіонали, спеціально навчені люди, а не чиновники міністерства. Тоді, у 2015-му році, був прийнятий закон, який дозволив передати ці закупівлі міжнародним організаціям.
У 2018 році, за каденції Уляни Супрун, було ухвалено рішення створити при МОЗі державне підприємство «Медичні закупівлі», яке мало стати централізованою закупівельною агенцією, для того, щоб проводити закупівлі на центральному рівні. З того часу це ДП почало нарощувати власні потужності, пробувати здійснювати закупівлі для того, щоб з часом якусь частину цих закупівель, що проводили міжнародники, забрати на себе.
Коли почалася епідемія, для нас стало зрозуміло, що варто проводити більшість закупівель по боротьбі з коронавірусом саме централізовано – на центральному рівні. Тому що на ринку з’явилося багато шахраїв, зросли ціни і дефіцит продукції збільшився. Централізовані закупівлі можуть врятувати ситуацію, тому що вони дозволять, за рахунок великих обсягів, знижувати ціну та проводити чекінг компаній, які продають товари.
Проте нас здивувало, що, починаючи з лютого, дане підприємство не проводило взагалі ніяких закупівель. Як виявилося, Міністерство як головний розпорядник коштів, не давало йому таких доручень.
Більше того, на рахунках міжнародних організацій місяцями лежали зекономлені кошти – тисячі мільйонів гривень, але ті кошти МОЗ не перерозподіляв і не дозволяв міжнародникам закуповувати засоби захисту.
Пізніше, коли Ілля Ємець став міністром, стався гучний скандал. Як виявилося, він нав’язував керівництву ДП «Медичні закупівлі» свою довірену особу на посаду, і ми так розуміємо, що кошти б дозволити витрачати тільки, коли в цьому ДП буде довірена особа міністра.
Ємця замінили, прийшов Степанов і нарешті доручили цьому ДП здійснити першу закупівлю захисних біологічних костюмів. Державне підприємство зробило цю закупівлю, знизило очікувану вартість від 400 гривень до 245 гривень за один костюм, і коли вони лише направили до МОЗу документацію про те, що вони готові укладати договір, Міністерство раптово на наступний же день публікує інформацію про те, що воно буде самостійно проводити цей тендер. Тендер було оголошено і викладено звіт про те, що вже укладено договір.
Ми проаналізували технічне завдання ДП і технічне завдання МОЗу. Вони ідентичні, крім однієї умови. В технічному завданні МОЗу міститься вимога, аби дотримувався стандарт ДСТУ EN 14126 для цих біологічних костюмів. Але що важливо і цікаво: коли Міністерство доводило своє доручення до Державного підприємства «Медичні закупівлі», воно не довело необхідність цього державного стандарту. А цей той орган, який має сформувати потребу того, що їм треба. Вони цю потребу не сформували, а потім поставили державному підприємству в претензію, що вимога не дотримана.
Якщо проаналізувати законодавство, то ми приходимо до висновку, що ті костюми, які закупило ДП, інші, але недотримання цього стандарту, абсолютно не порушує законодавчі вимоги до таких костюмів. Цей стандарт – це додаткова вимога, яка може застосовуватися до костюмів, все залежить від того, як їх будуть використовувати в результаті потім.
У цьому сенсі ми розуміємо, що така історія пов’язана з тим, що Міністерство охорони здоров’я просто вирішило знайти привід для того, щоб спробувати перетягнути всі закупівлі на власний тендерний комітет. Нам вже повідомили, що МОЗ силами власного тендерного комітету буде закуповувати апарати ШВЛ. Тобто спеціально створене для цього підприємство не буде цього робити, а буде це робити тендерний комітет Міністерства.
Це дуже турбує ще в силу того, що ми у журналістських розслідуваннях бачимо, що МОЗ відвідують особи, які фігурували в корупційних скандалах і схемах ще з часів Богатирьової, а це свідчить про ризики повернення колишніх корупційних схем.
Нагадаємо, 20 квітня заступниця Міністра охорони здоров’я Світлана Шаталова повідомила, що два тижні тому державному підприємству «Медичні закупівлі України» доручили закупити захисні костюми для медичних працівників.
Через декілька днів після цього керівник установи Арсен Жумаділов публічно заявив, що йому вдалося знайти костюми, при чому за «значно нижчою ціною». Йшлося про 245 грн за одиницю.
«Коли документи щодо цієї закупівлі зайшли на узгодження в Міністерство, ми зрозуміли, що на їх виробництво компанія-постачальник не має сертифікатів якості, окрім відповідності санітарно-гігієнічним вимогам, а також документів на введення в обіг, що видані Держпрацею, за результатами аналізу технічних умов безпосередньо цього ж підприємства», — написала Шаталова.
«Сфера використання костюмів у сертифікаті відповідності визначена «в побуті, на виробництві, та в інших місцях за призначенням, оптова та роздрібна торгівля», а виготовлений у відповідності з ДК «Одяг робочий», — додача заступниця міністра.
За її словами, ці костюми не зможуть забезпечити достатній рівень захисту лікарів, оскільки не відповідають міжнародному стандарту 14126 «Одяг захисний. Захист від інфекційних агентів».
Вона зауважила, що міністерство саме закупило костюми «з дотриманням усіх процедур»:
«Загалом у нас було 7 претендентів, а пропозиції 4 з них відповідали усім необхідним критеріям та стандарту 14126. Вартість цих костюмів складала від 488 до 610 грн.
Ми обрали варіант за 488 грн. Це костюми китайського виробництва, які мають усі європейські сертифікати, підприємство відповідає стандартам ISO, костюми біозахисту — стандарту 14126, окрім того, костюми біозахисту відповідають вимогам виробів для медичного використання, а також у своєму комплекті мають бахіли. Сенс не в тому, щоб купити найдешевші костюми, які не зможуть захистити лікарів. Сенс у тому, щоб забезпечити наших лікарів надійним захистом».