Василь Шандро: Місцеві бюджети стануть більш незалежними і матимуть більше коштів. Чи завжди ці гроші використовуватимуться у конструктивному напрямку? Що відбувається на місцях з бюджетами? Чи є певною проблемою використання цих бюджетних коштів?
Іван Лукеря: Якщо говорити про місцеві бюджети, то на кінець вересня місцева влада на 99% виконала свої бюджети. Тобто прогнозували, що за рік зберуть таку-то суму, а насправді зібрали її до жовтня. Зараз буде перевиконання бюджетів. І якщо запитати будь-якого міського голову великого міста, то він вам дійсно скаже, що стільки грошей у нього в бюджеті ще не було ніколи.
Але тут з’являються кілька «але». Якщо проаналізувати новостворені громади, на що вони направляють кошти, то це інфраструктура, школи. Тому що неможливо не оновлювати в маленьких населених пунктах все це. Але у більших містах вже все по-іншому. Як мають використовуватися кошти? Програмно-цільовий метод закладання коштів у нас запроваджується тільки з січня місяці наступного року.
До останнього часу ми жили з року в рік. І тільки зараз почало з’являтися якесь короткострокове планування якби не проект бюджету на наступний рік. Цей проект бюджету в тому вигляді, в якому він був оприлюднений перекреслює всі дворічні досягнення по місцевому самоврядуванню. Держава і уряд змушує органи місцевого самоврядування вкладати ці кошти в делеговані повноваження, фінансувати повністю всю комунальну сферу по бюджетних установах, школах, лікарнях, а також зарплати непедагогічного персоналу, а це від 25% до 50% зарплат в школах. Держава підняла тарифи на зовнішнє освітлення в містах, це мільярдне навантаження на місцеві бюджети, а компенсаторів жодних не заклали.
Більше того, зараз триває процес добровільного об’єднання громад. В цьому році їх 159 і підтримка з бюджету їм надавалася в 1 мільярд гривень. А наступного року теж підтримка в 1 мільярд гривень, а громад вже 368. І надходження в цю субвенцію будуть фінансуватися за рахунок «коштів Януковича», тобто фактично віртуальних коштів, таких, які можливо коли-небудь будуть повернуті, а зараз арештовані на рахунках. До того ж закону про спецконфіскацію немає. Ймовірності його прийняття в тому вигляді, який він зараз є в парламенті теж немає. Тому можна закладати хоч 10 мільярдів підтримки місцевим громадам але ці кошти ніколи не надійдуть.
У нас є фінансування через Фонд регіонального розвитку. Це теж 1 мільярд гривень хоча мав би бути 1% бюджету, тобто 5.9 мільярда. Фінансування Фонду регіонального розвиту також здійснюватиметься за рахунок цих віртуальних «коштів Януковича», скарбів Полуботка, яка я це називаю.
На другому році місцеві бюджети вже почали реально заробляти, займатися довгостроковим плануванням, писати проекти. Уряд і президент дорікали, що кошти зберігаються в банках. Але ж написання проекту це півроку чи навіть більше часу, нехай цей час кошти в банку полежать.
Василь Шандро: Ці 12 мільярдів про які ви говорите, це реальний борг? Його не амністували? Його збираються забрати з грошей місцевих бюджетів?
Іван Лукеря: Так це реальний борг комунальних підприємств. Його не амністували. І сплачуватимуть його з грошей місцевих бюджетів. Наприклад в Києві сотня комунальних підприємств з мільярдними бюджетами. Наприклад це Бесарабський ринок, аеропорт Жуляни, парк Шевченка, Київзеленбуд, КП, яке ставить бордюри на Хрещатику, мостить нову плитку біля метро, вивозить сміття.
Тобто це фірми, які заробляють гроші тільки належать не конкретній людині, а громаді, наприклад, міста Києва. І таких комунальних підприємств… насправді навіть кладовища в Києві – це комунальні підприємства. Вони заповнюють весь цикл життя людини, а ми над цим ніколи не задумуємося і сплачуємо їм кошти прямо або опосередковано.
Василь Шандро: Ці КП – це неприбуткові організації?
Іван Лукеря: Та ні. Це прибуткові фірми з власними рахунками в банках, з директорами, зарплатами, преміями. Тільки створюєте їх не ви, не я, а, скажімо, Київська міська рада.
Василь Шандро: А ви чи я можемо створити аналогічне підприємство з вивезення сміття, поховання людини так далі, щоб конкурувати з ними?
Іван Лукеря: Коли КП не може охопити весь обсяг робіт в місті, то воно оголошує тендер для приватних фірм. Вони подаються, виграють підряд і за рахунок КП їм замовляють певний вид робіт.
Василь Шандро: Які тут є можливості для корупційних схем?
Іван Лукеря: Хто є керівниками КП? В Києві 1 вересня мало набути чинності рішення про конкурсне заміщення посад голів КП. А 31 серпня, тобто за день до того, ми отримали наказ від мера Кличка про призначення директорів КП.
В усіх містах це преференція міського голови. Директори КП призначаються з кола політичної команди. Це може бути, наприклад, начальник виборчого штабу. Таким чином коло спілкування мера стає директорами КП. На Економічній правді є хороший матеріал про те, які партії найбільше мають директорів КП. Тому змінити це дуже просто. Призначення голови КП має відбуватися через конкурс.