З Андрієм Кравченком, експертом із португаломовних країн, говоримо про Бразилію на тлі Олімпійських ігор.
Тетяна Трощинська: Наскільки Бразилія може собі дозволити таке масштабне за витратами дійство впродовж двох років: у 2015 році вона проводила Чемпіонат світу з футболу, а цьогоріч — Олімпіаду?
Андрій Кравченко: Я б говорив не про два дійства за два роки, а про три за п’ять, адже на 2019 рік запланована ще одна масштабна спортивна подія — Всесвітня Універсіада в столиці Бразилії.
Щодо спроможності цієї країни — треба дати їй більш широку характеристику. Олімпійські ігри на латиноамериканському континенті проводяться вперше і це дещо інші ігри, до яких ми звикли.
Прочитав в українській пресі вже декілька жахливих коментарів українських журналістів та спортсменів про погані умови, про те, що будівництво об’єктів незавершене. Але треба розуміти, що таке Бразилія — це не Пекін, не Лондон і не Сідней. Від неї і не можна було очікувати того рівня організації, який ми мали на останніх Олімпіадах. І не тому, що Бразилія на це не здатна, а тому що вони по-іншому до цього ставляться.
Бразильці — одна з тих націй, яка щиро любить спорт. Для них це не шоу, не комерція, а щоденне свято. Тому вони не розуміють, навіщо витрачати більше. Наскільки пильно я слідкую за Олімпіадами з 1972 року, всі вони були збитковими. Тому питання комерції для бразильців від початку не було принциповим.
Питання комерції для бразильців від початку не було принциповим
Проведення Олімпіади має компенсувати невдалу зовнішню політику країни останнім часом і показати спроможність Бразилії у світі.
Тетяна Трощинська: Яке це місто — Ріо-де-Жанейро та як бразильці ставляться до Олімпіади?
Андрій Кравченко: Щодо їх ставлення, я сам, відверто кажучи, був здивований. Був там у квітні і жодним чином не відчув, що це місто готується прийняти Олімпіаду. Як я вже казав, всі бразильці помішані на спорті. Це свято для простих людей, а вони на Олімпійський стадіон не потрапляють. Квитки за 200 доларів не по кишені пересічній людині в Бразилії. Люди дивитимуться Олімпіаду в кав’ярні, на пляжах. Але це, знову ж таки, не головне.