Говорили з завідувачкою науково-експозиційного відділу Музею історії України у Другій Світовій війні Іриною Коцаб’юк.
Ірина Коцаб’юк: Команда нашого музею почала збирати речі, які б розповідали про війну на сході України ще з 2014 року. З того часу у нас з’являлися проєкти, нові виставки, ми збирали матеріали, спілкувалися з бійцями. На цей момент наш музей має більш як 10 тисяч артефактів, щоб ми могли достатньо глибоко розповісти про російсько-українську війну, про воїнів, які захищають Україну, роботу журналістів, медиків.
Минулого року ми вирішили, що будемо робити новий проєкт, тому подались на грант Українського культурного фонду і виграли його. Завдяки підтримці УКФ ми зробили проєкт «Український Схід». Ми хотіли поїхати, подивитися як це відбувається насправді — одна справа, коли про це розповідаєш, не бувши там, інша — коли ти їдеш на позицію до воїнів. Разом з тим — там триває війна, живуть люди, чути обстріли.
На виставці зібрані матеріали 14 в’язнів. 12 з них повернулись, двоє — Валентин Вигівський і Віталій Марків досі перебувають у неволі. Ми сподіваємось на їхнє швидке звільнення, аби вони повернулися. Всі в’язні передавали нам ці речі з великим задоволенням, хотіли їх позбутись, не хотіли тримати вдома ці тюремні роби, тюремний одяг. Водночас серед цих речей є такі, які гріли їм душу, нагадували про волю, про свободу, про те, що їх чекають — це листи. Дуже важливо було отримувати листа там, перебуваючи у застінках. Наша музейна команда попрацювала таким чином, щоб виставковий зал, куди заходить відвідувач, відразу наштовхнув на думку, що ось так просто можна було в людини забрати волю — зараз, в XXI ст. У нас немає традиційних музейних вітрин, наші експонати в цьому випадку розташовані на нарах, спеціально виготовлених нашими майстрами. Наштовхнув нас на цю думку Роман Сущенко, колишній бранець Кремля — він погодився стати нашим консультантом.
На мене справило велике враження спілкування з Оленою Сорокіною. У експозиції є її футболка, на якій напис — «Моя держава — Україна». Вона дуже незвичайна, дуже мужня жінка. Вона потрапила до полону за те, що розклеювала листівки, де було написано «Донбас, Росія тебе обманула» у Первомайську. Виходила вночі, клеїла ці листівки. Для того, щоб висловити свою позицію вона на футболці написала — «Моя держава — Україна», вдягнула її, так її повели на судове засідання. За цю футболку вона отримала покарання, її змусили зняти — вона намалювала наступну. Останню ніч там у камері вона ховалась під нарами, щоб намалювати чергову кофту. По ній ми її й впізнали, коли вона виходила з автобуса, який привіз наших бранців.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS