«Громадське радіо»
Про те, як утеплятися так, щоб економити і не завдати шкоди сусідам, розповідають експерти РПР — співзасновник Greencubator Андрій Зінченко та радник заступника голови КМДА Олексій Тихонов.
Тетяна Трощинська: Із похолоданням розпочався сезон несанкціонованих утеплень будинків. У своїй публікації в «Економічній правді» ви назвали тих, хто індивідуально утеплює будинки, «сепаратистами-утеплістами». Чому ви надали їм таку доволі негативну оцінку?
Андрій Зінченко: А хто повинен санкціонувати утеплення мені як власнику квартири і співвласнику будинку? Мер? Навряд. Такі рішення мали б прийматися будинком, тому що те, що я роблю для своєї квартири, впливає на інших.
При неправильній гідроізоляції, неправильних матеріалах це може пошкодити шви, відповідно стан будинку погіршиться.
Багато людей образились на такий образ. Але з економічної точки зору індивідуальне утеплення у перспективі 5 років не має сенсу, у той час як утеплення цілого будинку має сенс. Але на заваді утеплення цілого будинку стає інший вид «сепаратистів» — «пофігісти», які відмовляються від будь-якої спільної дії.
Олексій Тихонов: Возможно, где-то прокололись организации, которые делали серьезные информационные кампании, которые начинались со слова «утепляйтесь». Дом — это сложная конструкция, и перед утеплениям нужно разобраться, достаточно ли поступает в него тепла и правильно ли оно распределяется между квартир.
А вдруг кто-то из горячей води сделал себе теплый пол, и все в доме платят за то, что у него в квартире Африка.
То есть первым мероприятием должно быть наведения порядка с системой отопления в доме. Потом — попытка устранить утечки — дырявые окна, чердак, подвал, застекления мест общего пользования, и только последний этап — утепления фасада.
У нас из 2015 года действуют программы, которые с этим помогают, и мы ездили по районам и объясняли людям эти вещи.
Эти действия должны приносить финансовую выгоду. Мы не просто утепляемо ради +2-3° в квартире — мы пытаемся экономить. Премьер-министр показывал презентацию, из которой следует, что мы потребляем меньше половины закупаемого газа, большинство теряется в домах или при транспортировке. С этим нужно комплексно бороться.
Люди идут и заказывают себе латочное утепления. Появляется какой-то ФОП-альпинист, который вися на стропах, как боец в цирке, пытается что-то сделать. При этом его спрашивают: а можешь ли ты это сделать дешевле?
И так появляется в два раза тоньше пенопласт, клей для плитки вместо клея для пенопласта, китайская сетка, которая разлазиться в руках — на 30% дешевле, но в 3-4 раза хуже, чем должно быть. Далее начинается эффект плацебо: человеку становиться более тепло от того, что он что-то поставил.
Василь Шандро: Але ж оплата від цього не змінюється?
Олексій Тихонов: У нас был случай, когда к нам пришли представители ОСББ на городской проект 30/70 (30% делает ОСББ, 70% — город) и сказали: мы поменяем окна, а вы нам утеплите три стены фасада. Мы пришли оценить объемы работы, и увели, что там уже есть латочное утепление.
Его толщина была 5 см, а в нашей климатической зоне это должно быть минимум 10 см. И у нас почти не было сомнений, что это упаковочный пенопласт, гораздо менее плотный.
Тепло мигрирует через стены: если у тебя теплее, ты начинаешь греть соседей. И в сумме дом не экономит.
Даже если латочное утепление было сделано за всеми правилами, самое плохое наступает летом. При 36-37° воздуха температура стены может достигать 80°. А температура утепленной стены не повышается: под пенопластом она 18°, а за сантиметр-два — уже 80°.
На стыке начинают появляться микротрещины. Ближе к зиме туда попадает вода, она расширяет трещины, и за 5-6 лет на стыке между пенопластом и стеной может начать трескаться стена. И в той квартире начинается сквознячок, становится холоднее.
Поэтому те люди, чтобы продолжить участие в нашей программе, должны были сорвать все утепление, которое в них было, иначе мы не могли их утеплить.
Василь Шандро: Чи є подібні проблеми у власників приватних будинків?
Андрій Зінченко: Порівняння із приватним будинком є дуже плідним, тому що тепло споживається усім будинком безвідносно до його розміру. Електроенергія і газ не мігрують, нікуди не зникають. А тепло проходить крізь стіни. Приватний будинок відразу після повного утеплення починає економити.
Тут є ще одне питання: багато мешканців багатоквартирних будинків отримують субсидії. А субсидії беруться із наших податків. Тобто усі ми колективно оплачуємо приватні рахунки певних людей. Це більш характерно для міських жителів, бо власники приватних будинків часто не під’єднані до центрального теплопостачання.
У багатоквартирних будинках виграшною є тільки стратегія спільних дій. В ОСББ, які утеплилися, рахунки на 1/3 менші, ніж довколишніх будинків, і при цьому в цей рахунок закладений і кредит, який вони взяли.
Василь Шандро: Як переконати співмешканців спільно утеплювати будинок?
Андрій Зінченко: У деяких містах є консультаційні центри з енергоефективності, є багато програм з підтримки у цій галузі. Щодо домовленостей — ми не можемо обминути процес об’єднання мікрогромад. Якщо ми від цього відмовляємося, то цей єдиний у багатьох людей актив — житло — стане неліквідним.