Говоримо з начальником Київського територіального управління юстиції Станіславом Куценком.
Тетяна Трощинська: Що таке булінг (цькування) з юридичної точки зору?
Станіслав Куценко: Юридичною мовою булінг – це обмеження дитини у її правах. Активний булінг – це приниження у відкритій формі, психологічний тиск, рукоприкладство. Пасивний (прихований) – коли дитина ізольована від оточення і не може бути повноцінно інтегрованою у нього.
Часто цькують самі ж неповнолітні діти, тому тут складно говорити про відповідальність. Таких дітей на обліку близько 20 тис. Якщо було вчинено тяжке тілесне ушкодження, то кримінальну відповідальність здебільшого несуть батьки.
Коли булінг трапляється поза межами школи, то складно знайти відповідального у межах навчального закладу.
Василь Шандро: Школа несе відповідальність за цькування у її стінах?
Станіслав Куценко: Якщо доводять, що цькування чи насильство над дитиною сталося з вини адміністрації, то спочатку проводять внутрішнє службове розслідування. Наслідком якого може стати догана чи звільнення. Наступна відповідальність – адміністративна. Вона передбачає штраф або суспільні роботи. Кримінальна відповідальність означає обмеження чи позбавлення волі.
Тетяна Трощинська: Чи мають право батьки, чию дитину кривдять, розмовляти з кривдником без присутності його батьків?
Станіслав Куценко: Сторони переговорів мають бути рівними, тому діалог має вестися з батьками і за участі адміністрації школи. Це має бути на рівні класу. Не можна, аби вчитель окремо викликав дитину і розмовляв з нею, бо це поза межами навчального процесу. Дитина – ще несформована особистість, не варто про це забувати.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.