Громадське радіо
У студії Громадського радіо — Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба.
Анастасія Багаліка: Кілька днів тому в соцмережах побачили відео, викладені мамою дівчинки, яку публічно побили у дворі в центрі Чернігова. Її побили школярки підліткового віку. Довкола стояли підлітки і знімали все це на телефони. Побиття було доволі жорстоким. Після цього дівчинка з черепно-мозковою травмою опинилася в лікарні. Ви щойно повернулися з Чернігова.
Микола Кулеба: Так, я сьогодні проводив нараду з головою адміністрації і усіма підрозділами. Після цього була селекторна нарада з усіма районними адміністраціями і їхніми підрозділами. Більше тисячі людей було охоплено. Ми говорили про те, що робити в Чернігівській області. Це трапилося в Чернігові, але Чернігівська область одразу почала бити тривогу. Ця нарада показала, що в системі є досить серйозна криза. Педагоги і соціальні працівники не розуміють, що сьогодні можна зробити, щоб виправити цю ситуацію. Не тільки для того, щоб зробити щось з наслідками, а для того, щоб ефективно працювати з причинами. Було вирішено зібрати робочу групу на рівні області. Мій офіс візьме участь в роботі цієї робочої групи. Я вже надав свої рекомендації стосовно того, що можна було б зробити на рівні області. Я думаю, що область випрацює свою програму профілактики агресивності і жорстокості в школах. Але дуже важко буде змінити саму систему. Вона не змінюється на рівні однієї області. Це треба робити по всій країні. Система є застарілою і безвідповідальною. В плані законодавства все чудово, але в нас повна безвихідь в плані відповідальності і ефективності цієї системи.
Сергій Стуканов: У пресі пишуть про банду школярок. Йдеться про організовану банду в прямому значенні цього слова чи це стихійні групи школярів, які не порозумілися? Це поодинокий випадок чи системна діяльність?
Микола Кулеба: Я називаю це системною діяльністю. Це тривало роками. Соціальні мережі цьому сприяють. Якщо раніше підліткам потрібно було зустрічатися на вулиці і домовлятися, то сьогодні це дуже просто зробити за допомогою телефону чи комп’ютеру. Є закриті групи, які розвиваються досить потужно. Вони формують певну методологію своєї роботи. Збоку це виглядає як зграя підлітків, але це організована зграя. Вони домовляються стосовно побиття, знущань і насильства. В даному випадку Поліна була зупинена цими дівчатами посеред міста, де були тисячі людей. Вона не може пояснити, чому саме вона.
Сергій Стуканов: Вона знала цих дівчат?
Микола Кулеба: Вона бачила одну з них перед тим десь в місті. Але там не було конфлікту. Я провів з Поліною майже півдня. Це дуже спокійна, врівноважена дівчинка. І цю 14-річну дитину схопили, їй скрутили руки, тягли за волосся туди, де її потім били. Це було в місті. Охоронці супермаркетів з раціями все це бачили. Це бачили люди, які стояли чи проходили поруч. Всі бачили, як кудись тягнуть дівчину-підлітка. Жоден не зупинився і не запитав, що вони роблять. Далі це було подвір’я будинку. На фотографії здається, що воно відокремлене. Так, там є гараж. Але вікна цього будинку виходять у двір. Тобто більше сотні людей могли споглядати те, що відбувається. І жодна людина не заступилася. Окрім старенької пенсіонерки, яка зателефонувала в поліцію, прийшла і захистила дівчинку. Якщо б вона цього не зробила, можливо, ми б мали фатальні наслідки. Це свідчить про втрату якихось цінностей. Мене це жахає. Ми, як дорослі, виявилися якимись нечутливими, неспроможними.
Анастасія Багаліка: Скандал піднявся, коли відео з соцмереж потрапило у батьківську спільноту на Фейсбуці «БАТЬКИ SOS». Більшість користувачів не розуміли — а як же школи, як же педагоги, де втручання від цієї ланки?
Микола Кулеба: 90% дописувачів писали про те, що цих дівчат треба покарати. Я не суддя, і я просив би не бути суддями в цьому процесі. Є суд, хай він виносить рішення. Нам, дорослим, треба було подумати про свою поведінку. Я посадовив одного зі своїх дітей, 16-річного підлітка, і почав з ним про це говорити — 30-40 хлопців і дівчат знімають, як дівчата б’ють одна одну, що б ти зробив? Він сказав, що перш за все він би зателефонував у поліцію. Я спитав, чи він би заступився за них. І, знаєте, він задумався. Він розуміє загрозу. Але ми говорили про цю ситуацію, і я сказав, що я б заступився, бо я б не зміг, я б навіть не думав, що б там було. Ось таку роботу треба проводити. Підлітки цього потребують. Дехто думає, що якщо їх посадити, в суспільстві щось зміниться. Сьогодні чернігівський поліцейський сказав: «Їх треба покарати і все». Але я нічого від нього не почув про те, що треба зробити, аби попередити це.
Сергій Стуканов: Чи будуть певні методи вирішення проблеми поширені на решту областей України?
Микола Кулеба: Це загальноукраїнська проблема. Звісно, ці наради мають пройти у всіх областях. Але ці наради ні до чого не призведуть, якщо після них не буде прийнято усвідомлене рішення, яке буде виконуватися.
Сергій Стуканов: На цій нараді ви висловили низку пропозицій.
Микола Кулеба: Так. Одна з них стосувалася поліції. Поліцейських сьогодні не вистачає. До реформи поліції в Чернігові було 24 дитячих поліцейських. Зараз їх 10. 9 з них працюють менше року. Про якісний склад я взагалі мовчу. Тому на рівні області може бути прийнято рішення про те, щоб мати таких фахівців, прийняти обласну або міську програму, фінансувати їх. Цим потрібно займатися постійно, а не час від часу. Діти скаржаться на те, що вони не знають ні психолога, ні соціального педагога у своїх школах. В будь-якій країні, яка ефективно з цим працює, є мультидисциплінарні команди. Це психолог, соціальний працівник, медик, педагог, а також батьки, які спільно вирішують ці питання.
80% підлітків в Україні кажуть про булінг у школі — цькування, психологічне насилля, здирництво і так далі. Але тільки 4% з них готові повідомити про це вчителю. Сьогодні педагоги кажуть мені: «У нас прекрасні програми. Ви що думаєте, ми з дітьми не працюємо?». Можливо. Але ці 4% свідчать про те, що діти їм не вірять.
Кажуть: «Так ця ж дівчина була нормальною в школі». Так, вона грає свою роль в школі. Вона зіграла свою роль в школі і пішла на вулицю. Там її життя. Там є насильство, там є визнання інших підлітків, там вона може проявити себе. Це реальне життя дуже великої кількості молодих людей.
Анастасія Багаліка: Що буде у цій історії далі? Справа йде в суд?
Микола Кулеба: Я сьогодні забрав Поліну до Києва. Її виписали з лікарні. Це було в п’ятницю. На жаль, сьогодні я приїхав, а дитина була вдома в поганому стані. На жаль, її мама чомусь поїхала зніматися з дитиною у цих шоу. На жаль, слідчий не може повідомити, чи зібрані всі докази і чи знайдені всі підлітки, які брали у цьому участь. На жаль, я не знаю, чи будуть долучені до матеріалів справи відео з камери спостереження. Розумієте, дуже багато «на жаль» в цій системі. Що це за система, де все робиться в ручному режимі?
Анастасія Багаліка: Чому так відбувається і що з цим робити?
Микола Кулеба: Ми не збудували систему. Школа втратила виховний вплив. Соціальні служби не зайняли в профілактиці ту позицію, яку б мали зайняти. Поліція не працює ефективно. Тобто система розбалансована. В той час, коли сталася ця ситуація з Поліною, в Дніпропетровській області 16-річний хлопчик, раніше умовно засуджений за крадіжку, разом з іншим хлопцем скоїв злочин по відношенню до неповнолітнього хлопця. Вони хотіли заволодіти комп’ютером і перерізали йому горло. Коли на рівні області ми підняли питання щодо профілактики, нам сказали: «Ну, ми раз запросили його з батьком і поспілкувалися». І все? І ми хочемо, щоб після цього ця дитина якимось дивним чином змінилася?
Сергій Стуканов: Що можна було б запозичити з інших країн в контексті роботи з підлітками?
Микола Кулеба: Там по-іншому вибудована система. В Америці, коли йдеш з дільничним поліцейським, його знають всі діти. І він всіх знає. Соціальні служби ефективно працюють на запобігання. Якщо дитина схильна до правопорушень, її залучають до різних програм. У нас це поодинокі випадки. В інших країнах у вчителів є плани індивідуальної роботи з учнями. У нас це не є масовим.
У дівчини, яка била, було троє татів. Тобто у її матері було троє чоловіків. І ніхто справжнім батьком для неї не був. Ми в цьому контексті говоримо про тисячу речей. Але ніхто не цікавиться, де той чоловік, від якого ця дівчина була народжена. Чому він не взяв на себе відповідальність за її виховання? Головний винуватець цього — саме цей чоловік, який не взяв на себе обов’язок виховувати цю дитину. Хлопцям і дівчатам потрібні тати, які беруть за них відповідальність.