Говорили з правозахисниками та експертами місцевого індексу прав людини Наталією Єсіною та Тарасом Щербатюком.
Наталія Єсіна: Петиція — це особлива і популярна форма звернення. Доволі часто їх створюють у жартівливій формі. Не для розв’язання важливих проблем, а щоб поставити незручне питання місцевій владі. Аби подивитися як вона «викручуватиметься», обговорюючи це питання, якщо петиція набере необхідну кількість голосів.
Бажано, щоб і громада, і влада більш серйозно ставилися до цього інструменту. Часто петиція набирає необхідну кількість голосів, але не завершується розв’язанням проблем. Маємо більше негативних прикладів, ніж негативних.
Тарас Щербатюк: Якщо за петицію проголосує потрібна кількість людей, її мають розглянути депутати місцевих рад. І вже вони вирішують ухвалювати чи ні певне рішення. Практика показує, що вони ігнорують петиції. Закон зобов’язує ради їх розглядати, обговорювати. А от ухвалювати запитуване в ній закон не зобов’язує.
Тарас Щербатюк: До реформи децентралізації у населення була думка, що влада у Києві за них усе вирішує. «На виборах наші голоси вкрали, ми нічого не можемо вирішити», — так і досі думає частина громадян.
Після реформи децентралізації, створення нових територіальних громад у місцевих мешканців з’явилося більше можливостей впливати на місцеву політику, бути учасниками та учасницями розбудови громад, захисту свої прав. Це вони можуть реалізовувати за допомогою механізмів місцевої демократії.
Наталія Єсіна: Інструменти локальної демократії:
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS