Колекція започаткована ще у 60-х роках минулого століття, завдяки чому багато авангардних робіт українських художників були врятовані від знищення. У збірці є твори світових геніїв, зокрема, — 15 графічних робіт Сальвадора Далі, два ескізи «Чорного квадрату» Казимира Малевича. Перші експонати своєї колекції Диченко знаходив на смітниках поблизу майстерень художників, потім дещо купував на свою невелику стипендію, адже музеї не цікавились авангардом, він коштував дешево.
На вшанування пам’яті Ігоря Диченка «Мистецький Арсенал» презентує каталог його колекції —перше ґрунтовне наукове опрацювання близько п’яти сотень живописних і графічних робіт.
Галина Бабій: А чи на часі будь-які виставки, мистецькі події? Як ви вважаєте?
Ольга Петрова: Я вважаю, що компенсаторна функція мистецтва в складний час є особливо важливою. І якщо послухати, як бійці з АТО реагують на те, що до них приїжджають музиканти, актори, письменники, то можна зробити висновок, що на мистецтво завжди чекають. Духовна їжа дуже потрібна. В природі людини боротися, але і радіти. Якщо вона не релаксуватиме, то психологічно загине.
Галина Бабій: Роботи яких художників представлені у колекції?
Ольга Петрова: В його колекції є роботи Олександра Бенуа — першого історика російського мистецтва. Якщо говорити про значущість колекції, то можна сказати, що в Україні, крім двох композицій в колекції Диченка, в жодному музеї більше робіт Малевича немає. Малевич у свій час організував виставку в Києві: в Українському художньому музеї було представлено 300 його робіт, але партійне керівництво фізично їх знищило. Якщо говорити про бойчукістів, то у колекції є роботи М.Бойчука, Д.Бурлюка, В.Єрмілова, О. Павленко. Серед авангардистів представлений О. Богомазов.
Василь Шандро: Це різнонаправлена виставка?
Ольга Петрова: Так, вона різнонаправлена. До того ж, ця колекція була тихою інтелігентською опозицією партійного керівництва. В ній чітко виражений авангард, а в 60-х роках, як людина активна, Ігор Диченко кинувся до шістдесятників. У його колекції є картина Алли Горської «Портрет Івана Драча». Як тільки відбулася Перебудова, він підтримував художників кінця 80-х років — початку 90-х. Це роботи Вайсберга, Бабака, Будникова, Павлова та багато інших.