Що хвилює науковців, нам розповів краєзнавець, колекціонер Дмитро Піркл.
Поїхав я традиційно привітати Межигір’я з Днем прапора, я там завжди роблю селфі в цей день, і побачив, що якось видозмінюється Межигір’я не на краще.
В дальньому куточку Межигір’я, де джерельця впадають в Дніпро, колись був стародавній український монастир. Коли в 1934-35 роках з Харкова приїжджала радянська влада, вони облюбували цей живописний куточок під дачі, і знищили монастир. З часом на тому місці побудували капличку.
У 2015-му році Київський патріархат проголосив про відновлення монастиря. Ми з великим піднесенням це все зустріли, призначили настоятеля Спиридона, але в якийсь момент розпочалися незрозумілі будівельні роботи, і розпочалося будівництво страшної, неприємної церкви.
Рік тому розпочалося будівництво дзвіниці, хоча всі знають, що там має бути проведено дослідження, розкопки тощо.
Але чому я розхвилювався на День прапора? Там був недоторканий куточок – куточок Ракового озера, і це єдине, що залишилося з того ансамбля Межигірського монастиря, який існував там. Я побачив, що стоять машини і ведуться якісь роботи. Я пішов подивитися, і побачив, що з Живої гори вирваний шмат – вивезено глину, і ведеться бетонування. На моє питання, що це буде, мені відповіли, ще келії для монахів. Але ніяких дозволів на таке будівництво я там не побачив.
Розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.
0